Номер провадження: 22-ц/813/7167/21
Номер справи місцевого суду: 509/5547/20
Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.
Доповідач Ващенко Л. Г.
10.06.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участі секретаря - Бєляєвої О.К.
з участю: представника ОСОБА_1 і представника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року про відмову у забезпеченні позову (одноособово суддя Бочаров А.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», його арбітражний керуючий санацією Ратушний Андрій Іванович, обслуговуючого кооперативу «Радуга-3», ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, визнання договору частково недійсним та виселення,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
04.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», його арбітражний керуючий санацією Ратушний А.І. (далі-Товариство), обслуговуючого кооперативу «Радуга-3» (далі-ОК) і ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнання частково недійсним договору і виселення.
25.01.2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила: предметом спору є визнання за ОСОБА_1 права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в житловому комплексі «Ульянівка», загальною площею 43,49 м2 (або 44,70 м2); визнання частково недійсним договору асоційованого членства № НР25116 від 17.07.2018 року та додаткової угоди, укладених між ОК та ОСОБА_2 і виселення останньої зі спірної квартири. Спірні квартира, власником майнових прав якої вона є, без її згоди може бути зареєстрована за ОСОБА_2 і відчужена на користь третіх осіб, і, у разі невжиття заходів забезпечення позову, це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просила вжити заходи забезпечення шляхом: накладення арешту на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в житловому комплексі «Ульянівка», загальною площею 43,49 м2 (або 44,70 м2); заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , в житловому комплексі «Ульянівка», загальною площею 43,49 м2 (або 44,70 м2), у тому числі оформлення права приватної власності на спірний об'єкт; заборони ОСОБА_2 та іншим відповідачам (особам) оформляти договори щодо відчуження у будь-який спосіб спірної квартири.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.02.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви.
ОСОБА_1 не погодилась із ухвалою суду від 22.02.2021 року і в особі представника подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення заяви щодо забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 зазначає:
04.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом про визнання права власності на квартиру і визнання частково недійсним договору та виселення. Предметом позову на час пред'явлення заяви про забезпечення позову було: визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в житловому комплексі «Ульянівка», загальною площею 43,49 м2, яка складається з: коридору (1) площею 4,95 м2, санвузла (2) площею 4,20 м2, жилої кімнати (3) площею 18,95 м2, кухні (4) площею 11,55 м2, балкону (5) площею 3,84 м2; визнання недійсними підпункт 1.2 п.1; п.п. 5.6 п.5 та п.п. 8.3 п. 8 (в частині обов'язку асоційованого члена прийняти та обов'язку кооперативу передати першому об'єкт нерухомості за актом часткового повернення паю, а також документи які необхідні асоційованому члену для реєстрації свого права власності на об'єкт нерухомості); п.п. 9.1 п.9 (в частині повернення паю у майновій формі); пункт 22 (в частині повернення паю виключно у вигляді окремого індивідуального визначеного майна - об'єкта нерухомості); пункти 23-24; п. 28 (в частині гарантій кооперативу, що кооператив у повному об'ємі володіє майновими правами на об'єкт нерухомості, - договору асоційованого членства № НР25116 від 12.07.2018 р.) та п.2 додаткових угод до Договору асоційованого членства №НР25116 від 13.12.2019 р. та від 06.03.2020 р., укладених між ОК і ОСОБА_2 ; виселення ОСОБА_2 з усіма проживаючими з нею особами з квартири АДРЕСА_1 , в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », без надання іншого житлового приміщення.
25.01.2021 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що є підстави вважати, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , в житловому комплексі «Ульянівка», власником майнових прав якої є ОСОБА_1 , на яку вона також набула право власності, без її згоди може бути зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 та відчужено на користь третіх осіб.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, застосовуючи норми ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову, а саме ст. 158 ЦПК України, дійшов висновку, що позивачка не надала суду жодних доказів ідентичності незавершеної будівництвом однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 43,49 м2 - квартирі АДРЕСА_1 , в житловому комплексі «Ульянівка», загальною площею 43,49 м2, або 44,70 м2 та що не надано доказів ризиків відчуження цієї квартири.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вжитті заходів забезпечення позову судом необхідно враховувати зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції фактично не з'ясував та не вирішив обставини з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення позову, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, керувався нормами, які регулюють питання щодо скасування заходів забезпечення позову.
Усупереч нормам закону та положенням ст. 197 ЦПК України суд першої інстанції у підготовчому засіданні, не досліджуючи надані сторонами докази, безпідставно визнав недоведеним факт ідентичності квартир АДРЕСА_3 . Проте це питання підлягає з'ясуванню, встановленню і вирішенню саме на стадії судового розгляду справи по суті, де суд має заслухати пояснення сторін, покази свідків, дослідити надані сторонами докази, яким необхідно надати відповідну оцінку.
Питання застосування заходів забезпечення позову закон пов'язує не з доведеністю або недоведеністю підстав позову, а з фактом наявності спору між сторонами.
Представник ОСОБА_2 до заперечень на позов надав суду договір асоційованого членства №НР2516 від 12.07.2018 р. та додаткові угоди до цього договору від 13.12.2019 р. та від 06.03.2020 р. з яких видно, що ОСОБА_2 передається об'єкт нерухомості - квартира будівельний № НОМЕР_1 , загальною проектною площею 42,20 м2, що розташована на 3-му поверсі секції 1 об'єкта будівництва - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , а за додатковими угодами будівельний номер квартири 16 замінений на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 44,70 м2, що розташована на 3-му поверсі. У численних запереченнях на апеляційну скаргу та і у касаційних скаргах по господарській справі №1-7/158-09-3124 відповідачі Товариство і ОК, голова комітету кредиторів Лапушкін І.А., члени комітету кредиторів, реєстрові кредитори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскаржуючи постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 р. щодо передачі ОСОБА_1 об'єкту інвестування квартири АДРЕСА_6 (будівельний номер) за вказаною адресою неодноразово зазначали, що однокімнатна квартира АДРЕСА_2 відчужена новому власнику у відповідності до положень ухвали господарського суду Одеської області від 04.10.2017 р. 12.07.2018 р. між ОК і ОСОБА_2 укладений договір асоційованого членства №НР25116, на підставі якого ОСОБА_2 стала асоційованим членом ОК і внесла пай для будівництва однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . 06.03.2020 р. ОК повернуло частку пайового внеску у вигляді квартири АДРЕСА_5 (будівельний номер 16).
ОСОБА_2 , оскаржуючи у листопаді 2020 р. у касаційному порядку постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 р. зазначала, що оскаржуване судове рішення порушує її законні права та інтереси, оскільки затверджені зміни до плану санації містять зобов'язання щодо передачі ОСОБА_1 квартири з будівельним номером АДРЕСА_6 , яка придбана нею і судом не залучено її до участі у справі.
Арешт незавершеної будівництвом однокімнатної квартири в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 43,49 м2, розташованої на третьому поверсі у 1-ій секції цього житлового будинку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований 07.10.2019 р. за №183743802. Проте відповідачі Товариство, ОК та ОСОБА_2 , незважаючи на наявність зазначеної ухвали, яка до теперішнього часу не скасована та підлягає виконанню, усупереч вимогам закону, змінили адресу, нумерацію секцій і квартир (будівельний номер кватири АДРЕСА_6 - змінено на квартиру АДРЕСА_5 ) та під номером АДРЕСА_5 , площею 44,70 кв. м., за договором та за додатковими угодами, передавши спірну квартиру у володіння і користування ОСОБА_2 , а остання у свою чергу може зареєструвати своє право власності на спірне нерухоме майно та відчужити його. Отже зазначеними діями відповідачі вчинили певні дії щодо приховування квартири на яку накладено арешт та заборонено здійснювати певні дії. Такі дії відповідачів також переконливо свідчать і про те, що вони мають намір розпорядитися цим майном на свій розсуд, щоб позбавити ОСОБА_1 законних прав на це майно та утруднити виконання майбутнього рішення, що і трапилось.
ОСОБА_2 , використовуючи несвоєчасний, з порушенням закону розгляд судом заяви про забезпечення позову, знаючи про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 та використовуючи дії з приховування арешту квартири шляхом заміни її на АДРЕСА_5 , іншою загальною площею та за іншою адресою, 03.02.2021 р. зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_5 . Слід зазначити, що ОСОБА_2 ще у березні 2020 р. одержала документи на квартиру АДРЕСА_5 для реєстрації за собою права власності, проте перотягом близько одного року не вчиняла такі дії і лише після пред'явлення позову до суду та заяви про застосування заходів забезпечення позову, одразу ж вчинила дії з її реєстрації.
Вказані обставини на час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову були відомі суду, проте суд залишив їх без будь-якої уваги і в основу свого висновку поклав лише заперечення представника ОСОБА_2 .
У зв'язку з реєстрацією ОСОБА_2 свого права власності на квартиру АДРЕСА_5 22.02.2021 р. ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги, сплатила додатковий судовий збір і просила суд визнати дії державного реєстратора протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 .
Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_1 і відповідачами виник спір, у тому числі з приводу скасування права власності відповідача ОСОБА_2 на спірну квартиру та припинення її власності на це майно. Тому види забезпечення позову, які ОСОБА_1 просить застосувати відповідають її позовним вимогам.
Відзив представника відповідачки ОСОБА_5 зазначає:
Апеляційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом 5 частини другої статті 356 ЦПК України встановлено, що в апеляційній скарзі має бути зазначено в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість ухвали. Так, на 2 аркуші апеляційної скарги представник позивача вказує на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Представник позивача вказує на те, що погодитися із висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, є передчасними та суперечать матеріалам справи. Однак, всупереч статтям 12 та 356 ЦПК, представник позивача не зазначає чому саме висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, чому відповідні висновки є передчасними та яким саме матеріалам справи висновки суду першої інстанції суперечать.
Такими діями представник позивача фактично перекладає обов'язок доведення обставин, на які вона посилається, зі своєї сторони на суд апеляційної інстанції.
Представник позивача в апеляційній скарзі вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Проте, всупереч статтям 12 та 356 ЦПК, представник відповідача не вказує які саме порушенням норм ЦПК були допущенні судом першої інстанції. Зміст апеляційної скарги в частині нібито порушення судом першої інстанції норм процесуального права складається виключно з викладення приписів статей 149, 150, 153 ЦПК без зазначення конкретних порушень, допущених судом першої інстанції.
Фактично апеляційна скарга в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права зводиться до суб'єктивної незгоди представника позивача із рішенням суду без зазначення конкретних порушень вимог ЦПК, які нібито допустив суд першої інстанції.
Також в апеляційній скарзі представник позивача посилається на висновки про застосування положень ЦПК, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, від 05 лютого 2020 року у справі №490/3925/19, від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18. При цьому представник позивача не зазначає, яким чином відповідні висновки підтверджують порушення судом першої інстанції процесуальних норм та чи є вони релевантними до викладених в апеляційній скарзі вимог.
Висновок про застосування приписів ЦПК, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18, на який посилається представник позивача в апеляційній скарзі, зазначає: «...Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. ...Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; Запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має браги до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів».
Апеляційна скарга не містить зазначених обставин та не відповідає висновкам Верховного Суду, на які представник позивача посилається в апеляційній скарзі, оскільки виключно наявність спору між сторонами не є достатньою підставою для забезпечення позову.
Відповідач-3 є добросовісним набувачем оспорюваної квартири, вона не знала і не могла знати про наявність у будь-яких третіх осіб вимог на квартиру. У зв'язку із повною виплатою паю відповідач-3 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 . Тобто, відповідач-3 відповідно до чинного законодавства набула право власності на оспорювану квартиру, відповідна квартира не була відчужена відповідачем-3 за час розгляду справи №509/5547/20, перебуває у її користуванні, у зв'язку із чим твердження представника позивача про незаконність набуття відповідачем-3 права власності на квартиру та необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є необґрунтованими та недоведеними.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову в ухвалі послався на ст. 158 ЦПК України (скасування заходів забезпечення позову) і зазначив, що «позивачка не надала суду жодних доказів ідентичності квартир, в судовому засіданні встановлено, що жодної реконструкції не зроблено, був лише ремонт, не надано жодних доказів, ризиків відчуження цієї квартири» (а.с.206,207).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду з таких підстав.
Суд, за заявою учасника справи, має право вжити, передбачених ст. 150 ЦПК України, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 149, ст. 150 ч.ч.1 п.п.2,4, ч.3 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається наступне.
04.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Товариства , ОК і ОСОБА_2 , і, уточнивши позов 04.02.2021 року та 22.02.2021 року, просила: взнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати частково недійсним договір асоційованого членства № НР25116 від 12.07.2018 р. і додаткові угоди до договору від 13.12.2019 р. та від 06.03.2020 р., укладені між ОК і ОСОБА_2 ; виселити ОСОБА_2 з усіма проживаючими з нею особами зі спірної квартири; визнати протиправним і скасувати рішення держреєстратора № 40462848 від 03.02.2021 року щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 (а.с.1-18,176-181,197-200).
25.01.2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити, зробити неможливим виконання рішення суду через те, що 03.02.2021 р. ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру, незважаючи на наявність спору у суді і заборони, які накладались у справі, яка розглядалась господарським судом.
Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів усіх осіб.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
На час подачі позовної заяви (04.11.2020 року) і вирішення судом першої інстанції заяви про забезпечення позову (22.02.2021 року) предметом спору у справі були наступні вимоги: визнання за ОСОБА_1 права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в житловому комплексі «Ульянівка», загальною площею 43,49 м2 (або 44,70 м2); визнання частково недійсним договору асоційованого членства № НР25116 від 17.07.2018 року та додаткової угоди, укладених між ОК; виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири; визнання протиправним і скасування рішення держреєстратора № 40462848 від 03.02.2021 року щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 .
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2018 року по справі №910/1040/18).
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції і станом на час вирішення заяви позивачки від 25.01.2021 року про забезпечення позову (22.02.2021 року), відповідачка ОСОБА_2 03.02.2021 р. вчинила дії з реєстрації права власності на квартиру, яка є предметом спору і щодо якої позивачка ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання за нею права власності.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі № 753/22860/17).
З огляду на викладене, зважаючи на співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права і законного інтересу, за захистом яких позивачка звернулась до суду, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову шляхом заборонити державним реєстраторам і іншим особам, які вчиняють реєстраційні дії, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Колегія суддів дійшла висновку, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру не є співмірними із заявленими вимогами.
Арешт майна це фактично накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Процесуальний порядок арешту майна полягає у виявленні майна, його описі, опечатуванні та передачі майна на зберігання.
Забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, будь-яким реєстраторам вчиняти дії з реєстрації спірного нерухомого майна, зважаючи на те, що мали місце реєстраційні дії стосовно спірного нерухомого майна під час пред'явлення позову та станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, є достатніми і ефективними способом захисту, відповідає збалансованості інтересам сторін.
Застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії, а не шляхом накладення арешту на квартиру не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки ОСОБА_2 , оскільки квартира залишається у її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі № 753/22860/17).
Доводи представника ОСОБА_1 у скарзі про наявність підстав для забезпечення позову, зокрема шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії, прийняті до уваги і є підставою для скасування ухвали суду з прийняттям нового судового рішення.
Доводи представника ОСОБА_2 у відзиві на скаргу, що наявність спору між сторонами не є достатньою підставою для забезпечення позову, відповідачка є добросовісним набувачем квартири, не знала і не могла знати про наявність у будь-яких третіх осіб вимог на квартиру, - до уваги не приймаються.
Між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , житловий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Метою забезпечення позову є заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій із боку відповідачки з тим, щоб забезпечити позивачці реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки, а також задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції і станом на час вирішення заяви позивачки від 25.01.2021 року про забезпечення позову (22.02.2021 року), відповідачка ОСОБА_2 03.02.2021 р. вчинила дії з реєстрації права власності на квартиру, яка є предметом спору і щодо якої позивачка ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання за нею права власності на спірну квартиру. Такі дії відповідачки під час розгляду справи в суді є підставою для забезпечення позову, а співмірним заходом забезпечення позову є заборона компетентним органам вчиняти реєстраційні дії.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у забезпеченні позову, суд порушив і неправильно застосував норми ст.158 ЦПК України, не застосував норми ст. ст. 149,150 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
З огляду на те, що предметом розгляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду про забезпечення позову, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи по суті.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2, 381, 382, 383, 384 України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року про відмову у забезпеченні позову - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити державним реєстраторам, будь-яким реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , житловий комплекс «Ульянівка».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови суду.
Повний текст постанови суду складено 22.06.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков