Номер провадження: 22-ц/813/5719/21
Номер справи місцевого суду: 501/1273/16-ц
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Гірняк Л. А.
03.06.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
Головуючого - Гірняк Л.А.
суддів - Цюри Т.В., Сегеди С.Н.
за участю секретаря - Ющак А.Ю.
За участю
Представника позивача - Артемєва К.М.
Представника відповідача - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про захист прав споживачів, зобов'язання перерахувати заборгованість за договором про надання споживчого кредиту, та недійсним виконавчого листа № 2-1340/10 від 06.07.2010 року -
Короткий зміст позовних вимог
01 червня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою про захист прав споживачів, яку під час розгляду 07 жовтня 2016 року уточнив та в якій просив:
- визнати припиненим кредитний договір № 946 від 23.04.2007 з 23.04.2013;
- зобов'язати ВАТ «Державний ощадний банк» врахувати сплачену суму з 30 квітня 2010 року по 26.06.2013 у розмірі 7427 доларів США, що в еквіваленті на момент сплати дорівнювало 59176 грн., на виконання рішення суду від 21.04.2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 946 від 23 квітня 2007 року;
- визнати виконавчий лист № 2-1340/10, який був виданий 06.07.2010 таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що 23.04.2007 року між позивачем та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 946, за яким банк зобов'язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти, шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару, на підставі платіжного доручення позичальника, для
здійснення оплати за автомобіль марки CHEVROLET AWEO, 2007 року випуску за договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та продавцем транспортного засобу, кредит надавався на 72 місяця.
За користування кредитними коштами процентна ставка встановлювалась в розмірі 13% відсотків річних. Додатковими угодами від 27 жовтня 2008 року та 01 червня 2009 року було змінено відсотки за користуванням кредитом на 15 % відсотків та збільшено розмір щомісячного платежу за кредитом.
В забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 як позичальник передає в заставу, а банк приймає у заставу транспортний засіб: CHEVROLET AWEO, 2007 року випуску, за ціною 68900 (шістдесят вісі тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. Також в забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань з кредитним договором 23 квітня 2007 року був укладений договір поруки між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 .
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2010 з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 946 від 23.04.2007 у сумі 87 262,14 грн., та на виконання цього рішення 06.07.2010 ВАТ «Державний ощадний банк України» отримав виконавчий лист № 2-1340/10.
На підставі заяви ВАТ «Державний ощадний банк України» постановою № ВП 43241573 від 13.05.2014 виконавча служба м. Іллічівськ відкрила виконавче провадження, описала та наклала арешт на транспортний засіб: CHEVROLET AWEO, 2007 року випуску.
22.01.2015 державний виконавець ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області в межах ВП 43241573 прийняв постанову про повернення виконавчого листа до Іллічівського районного суду Одеської області та знято арешт з всього майна його майна у зв'язку із оскарженням позивачем рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2010 та прийняттям апеляційної скарги до розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 було залишено без змін заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2010.
06.07.2015 ВАТ «Державний ощадний банк України» знову отримав виконавчий лист № 2-1340/10 та звернув його до стягнення до ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, під час якого прийняв постанову від 09.12.2015 про стягнення заборгованості з заробітної плати.
Позивач ОСОБА_2 зазначає, що сплатив на рахунок банку з 30 квітня 2010 року по 26.06.2013 7427 доларів США, що в еквіваленті на момент сплати дорівнювало 59176 гривні, з його заробітної плати та поручителя ОСОБА_3 було стягнуто у період з 2014 року по 18.05.2016 10 087,27 грн., тобто він виконав зобов'язання за кредитним договором на підставі рішення суду, у зв'язку з чим вважає, що виконавчий лист № 2-1340/10, виданий 06.07.2010 та пред'явлений ВАТ «Державний ощадний банк України» до примусового виконання, не підлягає виконанню виконавчим органом.
Також позивач зазначає, що ВАТ «Державний ощадний банк України» не визнає, що позивач виплатив кошти на підставі рішення суду Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2010, та ініціював продаж та оцінку автомобіля в межах виконавчого провадження, що приведе до подвійного стягнення.
Також позивач зазначає, що стягнення коштів за кредитним договором банк здійснює з пропущенням строку давності.
08.09.2016 представник відповідача ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» Горик В.М. подав до суду заперечення на позовну заяву.
Свої заперечення банк обґрунтував тим, що позов заявлений до неналежного відповідача, оскільки державна виконавча служба Іллічівського міського управління юстиції не може бути відповідачем по справі, так як позовні вимоги її жодним чином не стосуються.
Також зазначає, що права та обов'язки сторін визначені кредитним договором № 946 від 23.04.2007, який укладений між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 .
Відповідно до умов цього договору Банк належним чином виконав умови кредитного договору та надав позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти та нарахував відсотки до 23.04.2013, а він свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилася кредитна заборгованість, що встановлено заочним рішенням Іллічівського міського суду
Одеської області від 21.04.2010 та ухвалою апеляційного суду Одеської області 01.04.2015.
Всі платежі, здійсненні ОСОБА_2 , банком враховані та містяться в розрахунках.
Виконання заочного рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 21.04.2010 здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого 06.07.2015 цим же судом у зв'язку з набранням рішення на підставі ухвали апеляційним судом Одеської області від 01.04.2015, та не здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого 06.07.2010 та повернутого до Іллічівського районного суду Одеської області 22.01.2015. Також зазначає, що позивач не посилається на підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначені у ст.369 ЦК України та у листі ВССУ від 25.09.2015 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», та зауважує, що такі підстави відсутні.
В подальшому представник відповідача ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» Коваль К.П. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та, посилаючись на правову позицію, викладену у запереченнях на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2018 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», Чорноморський міський відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області про захист прав споживачів та зобов'язання перерахувати заборгованість за договором про надання споживчого кредиту відмовлено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області 02.06.2016 року на автомобіль CHEVROLET AWEO, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Рішення мотивоване тим, що 23 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк» та позивачем був підписаний договір про надання споживчого кредиту, за яким позивач отримав грошові кошти для здійснення оплати за автомобіль марки CHEVROLET AWEO, 2007 року випуску.
Заочним рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк» до ОСОБА_2 та Б про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. ВАТ «Державний ощадний банк» отримав виконавчий лист № 2-1340/10, який був виданий 06.07.2010 року.
У серпні 2014 року ВАТ «Державний ощадний банк» звернувся до виконавчої служби міста Іллічівськ з виконавчим листом № 2-1340/10, який був виданий 06.07.2010 року, та постановою № ВП 43241573 від 13.05.2014 року було відкрите виконавче провадження.
Також на підставі постанови про відкриття провадження було накладено арешт на майно боржника, та 22.08.2014 року було описано автотранспорт.
У зв'язку із відкриттям апеляційним судом провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року 22.01.2015 державний виконавець відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та зняв арешт з майна ОСОБА_2 , після чого позивач неодноразово звертався до ВАТ «Державний ощадний банк» про повернення йому автомобіля, але відповідач відмовляв йому у поверненні автомобільного транспорту.
Апеляційним судом Одеської області була винесена ухвала про залишення без змін заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року по цивільній справі № 2-1340/10.
ВАТ «Державний ощадний банк» було отримано виконавчий лист по справі, на підставі якого державним виконавцем ВДВС Іллічівського міського управління Одеської області прийнята постанова про стягнення примусово заборгованості з заробітної плати.
Ухвалою від 02.06.2016 року Іллічівським міським судом Одеської області накладено арешт на автомобіль CHEVROLET AWEO та заборонено вчиняти дії щодо відчуження автотранспорту до набрання чинності рішення суду по справі.
До встановлених фактів суд застосував ст.41 Конституції України та ст.ст.15, 16, 316, 526, 533 ч.1, 572, 574 ч.1, 599, 611, 612, 625, ч.1 ст.1054 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Іллічівського міського суду від 22 грудня 2018 року та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою для оскарження судового рішення зазначає, що висновок суду першої інстанції зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, у судовому рішенні у достатній мірі не викладено мотиви, на якому вони базуються.
Апелянт зазначає, що уклав з ВАТ «Державний ощадний банк» кредитний договір № 946 від 23.04.2007 та додаткову угоду до нього від 01.06.2009, на підставі якого отримав 13644 долара США, що становить 68902,20 грн. за курсом НБУ на дату видачі кредиту.
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2010 з нього на користь ВАТ «Державний ощадний банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 87 262,14 грн.
Іллічівський міський суд Одеської області 06.07.2010 видав ВАТ «Державний ощадний банк» виконавчий лист № 2-1340, який був звернутий до виконання банком.
22.01.2015 державний виконавець ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області прийняв постанову про повернення виконавчого листа до Іллічівського районного суду Одеської області та знято арешт з всього майна його майна у зв'язку із оскарженням позивачем рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2010 та прийняттям апеляційної скарги до розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 було залишено без змін заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2010.
06.07.2015 ВАТ «Державний ощадний банк України» знову отримав виконавчий лист та звернув його до стягнення до ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, під час якого прийняв постанову від 09.12.2015 про стягнення заборгованості з заробітної плати.
Апелянт зазначає, що у 2010-2013 р.р. вніс кошти у погашення заборгованості у розмірі 7426 доларів США на рахунок банку у період, коли за виконавчим листом не було відкрито виконавче провадження і внесення коштів через органи ДВС не було можливе.
Але ВАТ «Державний ощадний банк» не визнає, що він виплатив кошти відповідно до рішення суду від 21.04.2010 та пред'явив до виконання виконавчий лист № 2-1340, виданий 06.07.2010, який не підлягає виконанню, оскільки заборгованість за цим виконавчим листом сплачена стягувачу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на цей час заборгованість складає 17998,87 грн. та наводить свій розрахунок.
Апелянт зазначає, що 06.07.2010 та 06.07.2015 банку були видані виконавчі листи № 2-1340/10.
Також апелянт посилається, що стягнення коштів за кредитним договором банк здійснює за межами строку давності.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заперечень проти апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ч.1 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким чином, за змістом ст.ст.89, 263, 264, 265 ч.4 ЦПК України суд зобов'язаний надати мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також оцінити належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що:
- 23 квітня 2007 року позивач ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» уклали між собою кредитний договір № 946, за яким банк зобов'язався надати позивачу 13644 доларів США, що становить 68902,20 грн. за курсом НБУ на дату видачі кредиту, а позивач зобов'язати прийняти, належним чином використати та повернути кредит, та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13%, комісійні винагороди та інші платежі у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Згідно п.7.1 цього договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору (а.с.6-11).
Додатковою угодою до кредитного договору від 27 жовтня 2008 року було встановлений розмір відсотків за користуванням кредитом у розмірі 15 % відсотків (а.с.12) . Додатковою угодою до кредитного договору від 30 грудня 2008 року була надана відстрочка сплати основного боргу з грудня по травень 2009 року (а.с.13).
Додатковою угодою від 01 червня 2009 року збільшено розмір щомісячного платежу за кредитом та передбачено, що погашення Кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 204 доларів США, що складає за курсом НБУ на дату видачі Кредиту 1030 гривень, до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі Кредиту, шляхом внесення готівки до каси або шляхом безготівкових перерахувань. Останнє погашення кредиту в сумі 185,36 доларів США, що складає за курсом НБУ на дату видачі 936,07 гривень здійснюється не пізніше 23 квітня 2013 року (а.с.14).
Згідно ст.ст.11 ч.2 п.1, 509 ч.2 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно ч.1 ст.528 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч.1 та 2 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що з 21 червня 2010 року по 26 червня 2013 року ОСОБА_2 щомісячно здійснював платежі, сплачуючи заборгованість та відсотки за кредитним договором, на підтвердження чого надав до суду в якості доказів квитанції за відповідний період (а.с.15-51).
З наданих ним квитанцій вбачається, що платежі були здійснені після 25 числа кожного місяця та у сумах, розмір яких не відповідає визначеній Додатковою угодою від 01 червня 2009 року сумі щомісячного платежу.
Крім того, загальна сума платежів, як зазначає позивач, становить 7427 доларів США, що в еквіваленті на момент сплати дорівнювало 59176 грн., а за кредитним договором від отримав 13644 доларів США, що становить 68902,20 грн. за курсом НБУ на дату видачі кредиту. Тобто розмір отриманих ним кредитних коштів є більшим, ніж сума усіх платежів, які він здійснив для повернення кредитних за кредитним договором.
Докази на підтвердження сплати усієї суми кредиту у розмірі 13644 долара США в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин судова колегія дійшла до висновку про відсутність порушення прав позивача з боку ВАТ «Державний ощадний банк» та підстав для припинення кредитного договору № 946 від 23 квітня 2007 року у зв'язку з недоведеністю ним факту виконання обов'язку по поверненню кредитних коштів у сумі та порядку, передбаченому цим договором.
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року задоволений позов прокурора м. Іллічівська Одеської області в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк» 87 262,14 грн. (а.с.52-54). Цим рішенням встановлено, що до складу цієї заборгованості входить сума залишку поточної заборгованості по кредиту по кредиту - 8345,36 доларів США, сума простроченої заборгованості за кредитом - 1224,00 доларів США, сума заборгованості по відсотках - 823,36 доларів США, сума нарахованої пені за кредитом - 67,70 доларів США, сума нарахованої пені з відсотками - 52,17 доларів США.
22.01.2015 державний виконавець ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Ісупова Н.В. в межах виконавчого провадження № 43241573 прийняла постанову про повернення виконавчого листа № 2-1340/10, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 06.07.2010, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 87 262,14 грн., до органу, що його видав, тобто Іллічівського міського суду Одеської області.
Зі змісту постанови державного виконавця вбачається, що підставою для прийняття такої постанови була ухвала апеляційного суду Одеської області від 19.01.2015 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2010, та вона була прийнята на підставі ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», ч.1 якої передбачає повернення виконавчого документу до суду у випадку прийняття апеляційної скарги до розгляду (а.с.63).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.04.2014 було залишено без змін заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року, тобто воно набрало законної сили.
Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З листа головного державного виконавця Сівченко О.А. на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що у відділі ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 49484281, яке відкрито на підставі виконавчого листа, виданого 06.07.2015 Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитної заборгованості у розмірі 87 262,14 грн. (а.с.64).
Тобто, на день звернення ОСОБА_2 до суду з позовом виконання судового рішення про стягнення з нього кредитної заборгованості у розмірі 87 262,14 грн. відбувалося головним державним виконавцем ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Сівченко О.А. на підставі виконавчого листа № 2-1340/10, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 06.07.2015 після набрання законної сили рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року.
Докази виконання судового рішення органами державної виконавчої служби на підставі виконавчого листа № 2-1340/10, виданого 06.07.2010 Іллічівським міським судом Одеської області на виконання цього ж рішення суду та повернутого цьому ж суду 19.01.2015, в матеріалах справи відсутні.
Судова колегія зазначає, що із встановлених нею фактів вбачається, що між позивачем ОСОБА_2 та банком виникли та існують правовідносини, які стосуються виконання судового рішення.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, вимога позивача ОСОБА_2 зобов'язати ВАТ «Державний ощадний банк» врахувати сплачену ним суму з 30 квітня 2010 року по 26.06.2013 у розмірі 7427 доларів США, що в еквіваленті на момент сплати дорівнювало 59176 грн., на виконання рішення суду від 21.04.2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 946 від 23 квітня 2007 року не може бути задоволена з огляду на те, що обраний ним спосіб захисту своїх прав не відповідає змісту ч.2 ст.16 ЦК України та кредитному договору № 946 від 23.04.2007.
Отже, до правовідносин, що виникли між сторонами у зв'язку із виконанням судового рішення, слід застосувати положення Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606-ХІV) в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження № 49484281, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 06.07.2015.
Згідно ч.1 ст.8 Закону № 606- ХІV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Згідно ч.2 ст.17 Закону № 606- ХІV виконавчий лист є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Згідно пункту 4 ч.1 ст.49 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягало закінченню у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч.ч.1 та 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, за змістом цих норм законодавства у випадку часткового виконання позивачем ОСОБА_2 , який є боржником у виконавчому провадженні, свого обов'язку щодо сплати заборгованості за кредитним договором єдиним належним способом захисту прав боржника є визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Судова колегія звертає увагу, що вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, розглядаються в порядку, передбаченому ч.ч.1 та 2 ст.432 ЦПК України, а саме на підставі заяви боржника, який видав виконавчий документ, та не можуть розглядатися у позовному провадженні.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,
поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судова колегія позбавлена можливості вирішити питання щодо застосування перебігу строків давності до правовідносин щодо нарахування пені, відсотків, штрафу на заборгованість, яка виникла після 23 квітня 2013 року, оскільки в позові відсутнє посилання на такі обставини з обґрунтуванням їх доказами, на підставі яких можливо встановити, що ВАТ «Державний ощадний банк» здійснював таке нарахування на підставі договору кредитного договору № 946 від 23.04.2007 та/або виконавчих листів після цієї дати та з цього приводу у сторін по справі виник та існує спір.
Враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, відсутні правові підстави для задоволення позову, а тому в силу ст. 375 ЦПК України судове рішення залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 367,368,374, 375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2018 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено _22.06.2021 року, оскільки суддя Сегеда С.М. перебував у відпустці відповідно до Наказу № 67-в від 31.05.2021 року з 08.06 - 11.06.2021 р.р., а суддя Цюра Т.В. з 09.06.2021 року по 17.06.2021 перебувала на лікарняному.
Судді Одеського апеляційного суду Л.А. Гірняк
С.М. Сегеда
Т.В. Цюра