23.06.21
22-ц/812/1124/21
Єдиний номер справи 488/5413/14-ц
Провадження 22-ц812/1124/21 Головуючий по 1 інстанції Лазарева Г.М.
Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.
23 червня 2021р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
Колосовський С.Ю., Данилова О.О., Ямкова О.О.,
секретар судового засідання - Горенко Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1 , прокурора Волкожи С.В., представника відповідача Татарінова В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2021р.
за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Державного підприємства “Миколаївське лісове господарство” до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акту, зобов'язання повернути земельну ділянку,
встановила:
У жовтні 2014р. прокурор Корабельного району м. Миколаєва пред'явив в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, ДП «Миколаївське лісове господарство» позов до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і з врахуванням подальших змін і доповнень просив про:
- визнання незаконним та скасування п.75 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 38/30 від 01.10.2009р.;
- визнання незаконним та скасування п.33, 33.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 47/51 від 25.06.2010 року;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2178 від 01.09.2010р., укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;
- визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904550 від 19.08.2010р., який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800680;
- витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:031:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передати її у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з передачею її у постійне користування ДП "Миколаївське лісове господарство".
Позивач зазначав, що п.75 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 38/30 від 01.10.2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1000 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Пунктами 33 та 33.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 47/51 від 25.06.2010р. затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1000 кв.м. за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство» для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаних рішень, ОСОБА_3 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904550 від 19.08.2010р. з кадастровим номером 4810136600:05:031:0047.
01.09.2010р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір № 2178 купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, згідно якого остання стала власником цієї земельної ділянки, та отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 611624 від 22.12.2010 року.
17.10.2014р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу щодо цієї ж земельної ділянки за №1653, посвідчений приватним нотаріусом Ласурією С.А.
Посилаючись на те що, рішення органом місцевого самоврядування були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства і перевищенням повноважень, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, розпорядження якими здійснюється виключно органами державної виконавчої влади, земельна ділянка на момент прийняття оспорюваних рішень відносилась до складу земель державного лісового фонду урочища "Жовтневе" та перебувала у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство", не вилучалась у нього в установленому законом порядку, обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою не проводилась, позивач просив про за задоволення позову.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2021р. позов задоволено частково. Постановлено визнати незаконним та скасувати пункт 75 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 38/30 від 01.10.2009р. та пункти 33,33.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 47/51 від 25.06.2010р., а також витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:031:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність рішення суду в частині задоволених вимог, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про їх відхилення.
Прокурор, а також Миколаївська обласна державна адміністрація, в поданих відзивах на апеляційну скаргу, вважають рішення суду законним і обґрунтованим.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міськради (п.75 р.1) № 38/30 від 01.10.2009р. ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1000 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Рішенням Миколаївської міськради (п.33 р.4) №47/51 від 25.06.2010р. затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 1000 кв.м. за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство», зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Пунктом 33.2 цього ж рішення Миколаївської міськради ОСОБА_3 надана у власність спірна земельна ділянка, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд.
На підставі вказаних рішень ОСОБА_3 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904550 від 19.08.2010р., з кадастровим номером 4810136600:05:031:0047. Даний Державний акт був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 011049800680.
01.09.2010р. ОСОБА_3 продала за нотаріально посвідченим правочином ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, 22.12.2010р. отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 611624, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800983 та 17.10.2014р. відчужила її за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_2 .
З'ясувавши, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136600:05:031:0047 була надана ОСОБА_3 незаконно, а саме за рахунок земель лісового фонду з перевищенням повноважень,жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою відповідний орган виконавчої влади не вчиняв, у правомірного землекористувача ДП «Миколаївський лісгосп» це майно не вилучав, без зміни цільового призначення та урахування висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства, без обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення, суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав, передбачених ст.ст.20,21,116,122,149,152,154 ЗК, ст.ст.5,31,57 ЛК, ст.9 Закону Про державну експертизу землевпорядної документації» для ухвалення рішення на користь позивача, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави поза його волею, правильно застосувавши норми матеріального права правомірно витребував зазначену земельну ділянку від добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК.
Рішення суду в частині відхилених вимог не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку на підставі ч.1 ст.367 ЦПК.
Аргументи щодо порушення норм матеріального права, а саме не застосування наслідків спливу позовної давності не можна визнати обґрунтованими.
За змістом ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності не пропущений, так як про порушення права позивач довідався за наслідками прокурорської перевірки у серпні 2014р.
Погодження на відведення спірної земельної ділянки та кадастрового плану стосуються 2008р., тобто до незаконного розпорядження в 2010р. земельною ділянкою і надавались не уповноваженому на її розпорядження органу місцевого самоврядування, а тому не можуть пов'язуватись з початком перебігу позовної давності.
Доказів того, що державний орган виконавчої влади, що наділений правом розпорядження спірними земельними ділянками довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила до вказаної прокурорської перевірки, що з огляду на положення ч.1 ст.261 ЦК і є початком перебігу позовної давності, у справі відсутні.
Посилання в апеляційній скарзі на не застування висновків Великої Палати Верховного Суду в постановах від 21 березня 2018р. у справі №536/233/16-ц, від 24 квітня 2018р. у справі №401/2400/16-ц при вирішенні вимог про визнання незаконним та скасування п.75 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 38/30 від 01.10.2009р. є безпідставними, тому що у вказаних справах на відміну від даної справи вирішувалось питання щодо юрисдикції вимог, які стосуються відмови в надані дозволу на розробку проекту землеустрою.
Крім того, наявність права власності на земельну ділянку, стосовно якої позивачем заявлені вимоги у зв'язку з незаконністю рішень органу місцевого самоврядування унеможливлює розгляд справи як публічно-правового спору судами адміністративної юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018р. у справі №809/1946/15).
Вимоги про оспорювання рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки заявлені одночасно з вимогами про право на земельну ділянку і слугували підставою для видачі правовстановлюючих документів, а тому суд правомірно визнав їх незаконними.
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 ЦК та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло внаслідок та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Що ж стосується належностіь спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду та перебування її у користуванні ДП «Миколаївський лісгосп», то даний факт підтверджується ситуаційним планом та експлікацією земельних угідь, картографічними
матеріалами, листом ВО «Укрдержліспроект» № 299 від 04.09.2014 р., абрисом кварталу 43, що узгоджується з положеннями п.5 розділу У111 ЛК.
При вирішенні даного спору також враховано, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч.3 ст.13, ч.7 ст.41, ч.1 ст.50 Конституції). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.18,19, п.«а» ч.1 ст.91 ЗК), які набуваються лише згідно із законом (ст.14 Конституції), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, зумовлює конфлікт між гарантованим ст.1 Першого протоколу до Конвенції правом відповідача мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне та свідчить про те, що витребування у нього земельної ділянки не становитиме надмірний тягар.
З огляду викладене загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес відповідача у збереженні права на земельну ділянку.
Оскільки суд постановив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2021р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК.
Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2021р.
Головуючий: Судді: