23.06.21
22-ц/812/1200/21
Справа № 473/3423/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Ротар М. М.
Провадження № 22-ц/812/1200/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
23 червня 2021 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої: Ямкової О. О.,
суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
із секретарем: Горенко Ю. В.,
за участю: представника боржника - Золотухіна О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , від імені якого діє
адвокат Золотухін Олександр Олександрович,
на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2021 року, постановлену під головуванням судді Ротар М. М. в залі судових засідань в місті Вознесенську о 14 годині 29 хвилині, зі складенням її повного тексту, по справі
за скаргою ОСОБА_1
на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області
Куліченка Дмитра Олександровича
(далі - приватний виконавець Куліченко Д. О.)
про визнання незаконними та скасування постанов, -
5 травня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця Куліченка Д. О. з винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження №64875392 від 17.03.2021 та постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника від 13.04.2021 з примусового виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року, на підставі якого з ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого визнано ТОВ «Вердикт Капітал», стягнуто у солідарному порядку борг на суму 230 868 грн 97 коп.. Просив про скасування протиправних постанов.
В обґрунтування скарги посилався на те, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», так як він не є зареєстрованим у місті Вознесенську Миколаївської області, ніколи там не проживав та не перебував, оскільки з 12 березня 2003 року і по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ці обставини, на його переконання, були відомі стягувачу та приватному виконавцю, однак у виконавчому листі зазначено про місце його проживання, як боржника, за адресою у місті Вознесенськ Миколаївської області, внаслідок чого приватний виконавець не міг взяти на виконання виконавчий документ, будучи обізнаним, що боржник не проживає на території, де він може здійснювати виконавчі дії.
Відтак, протиправно відкривши виконавче провадження, виконавець у подальшому не пересвідчився в належному повідомлені боржника, та безпідставно виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, чим порушив права заявника.
Посилаючись на викладені обставини просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та проведення наступних дій з примусового виконання в постанові від 13 квітня 2021 року щодо звернення стягнення боргу на заробітну плату боржника.
У запереченнях на скаргу приватний виконавець Куліченко Д. О. вказав, що прийняв на виконання виконавчий документ, оскільки в ньому зазначено місце проживання боржника у АДРЕСА_2 , і тому постанова про відкриття виконавчого провадження ним винесена у межах його виконавчого округу та направлялась за цією адресою у встановленому законом порядку.
ТОВ «Вердикт Капітал» надав письмові пояснення до скарги, в яких вказав, що дії приватного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та просив відмовити в задоволенні скарги.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Постановляючи таке рішення, суд виходив з того, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження за адресою зазначеною у виконавчому документі, та за тією ж адресою направлено постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією, а отже, приватним виконавцем виконані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», крім того ним додатково направлено постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, за якою розташовано нерухоме майно, що перебуває у власності боржника.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою повністю задовольнити скаргу боржника в частині, що стосується безпосередньо нього.
Апелянт обґрунтовував свої доводи тим, що ним надано достатні та допустимі докази у вигляді копії свого паспорту із зазначенням наявності реєстрації у Донецькій області, а відтак, приватний виконавець порушив вимоги частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що приватний виконавець приймає до свого виконання виконавчі документи за місцем проживання чи перебування божника фізичної особи, відкривши фактично виконавче провадження за місцем, в якому боржник ніколи не проживав.
Вважав, що факт направлення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження не було достатньо перевірено судом, внаслідок чого суд помилково дійшов висновку про належне виконання приватним виконавцем обов'язку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець вважав її такою, що не підлягає задоволенню, а її доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року, в якому усунуто описку за ухвалою того ж суду від 25 травня 2016 року, позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, ухвалено про стягнення на користь банку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку, а також в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за договорами кредиту та поруки в загальному еквівалентні 230 868 грн 97 коп., а також судові витрати з кожного по 584 грн 64 коп..
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року у справі на стадії виконання рішення проведено заміну стягувача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року, у якій усунуто описку за ухвалою того ж суду від 12 січня 2021 року, за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» постановлено про видачу дублікатів виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та поновлення строку на їх пред'явлення.
Тому за заявою стягувача 17 березня 2021 року приватним виконавцем Куліченком Д. О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №64875392 з примусового виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області (а.с.22,31).
Того ж дня приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника (а.с.24зв-25, 27-28).
Постанова про відкриття провадження разом з постановами про арешт майна та коштів боржника направлена приватним виконавцем за місцем проживання боржника ОСОБА_1 , яке зазначено у виданому судом виконавчому документі, як місто Вознесенськ Миколаївської області (а.с.23).
Одночасно вимога приватного виконавця від 17 березня 2021 року направлена боржнику за двома адресами: однією, яка зазначена у виконавчому документі та знаходиться у місті Вознесенську, та іншою: в місті Новгородське Донецької області (а.с.28зв-30).
13 квітня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено не лише стягувачу та боржнику, але одночасно за місцем роботи боржника у ТОВ «ІНСТАФІНАНС», яке знаходиться у місті Києві ( а.с.6-7).
У подальшому, довідавшись у квітні 2021 року про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, ОСОБА_1 вважав свої права порушеними, так як виконання судового рішення повинно проводитися за місцем проживання боржника або знаходження його майна, яким є місто Новгородське Донецької області, а тому зазначав, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не пересвідчився не тільки в підвідомчості йому виконавчого листа, але і в належному повідомленні боржника про відкриття виконавчого провадження, а тому звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями статей 447, 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За змістом частин 1 і 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчий документ за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, яким є місце виконання судових рішень.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено надсилання документів виконавчого провадження боржнику за адресою, визначеною у виконавчому листі.
Перелік необхідним умов для прийняття приватним виконавцем виконавчого документу до виконання визначено у частині 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, то він повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, в тому числі, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання (пункт 10 частини 4 статті 4 цього Закону).
Однак, при вирішені справи судом вірно встановлено, що виконавчий документ, де місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_2 пред'явлено до виконання приватному виконавцю у відповідності до положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», та на момент його відкриття у виконавця не було законних підстав для додаткової перевірки місця проживання боржника та відмови у прийнятті виконавчого документу, а також відкриття виконавчого провадження.
За такого приватним виконавцем постанова про відкриття провадження винесена правомірно, та у відповідності до вимог вищенаведеного Закону, а тому підстав для визнання її протиправної та скасування, не має.
Крім того, за змістом частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням не пізніше наступного дня. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як вбачається з копій опису вкладення у лист та накладної, приватним виконавцем 18 березня 2021 року направлено ОСОБА_1 копії винесених постанов, у тому числі і про відкриття виконавчого провадження, на адресу боржника зазначену у виконавчому листі (а.с.23).
За такого приватним виконавцем виконано вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
До таких висновків дійшов суд першої інстанції і вони є вірними.
До того ж ці висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 під час розгляду справи №911/3142/19, в якій зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, та які у відповідності до положень частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватись під час ухвалення судового рішення.
При перегляді судового рішення колегія суддів вважає за можливим також враховувати, що пред'являючи додаткові вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інше майно боржника, сам боржник, та його представник, не навели жодних обґрунтувань у відповідності до розділу ІХ Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого такі вимоги по факту заявлені ними, в якості похідних від вимог про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття провадження, а тому також не підлягають задоволенню.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом його дослідження та оцінки, а тому не можуть бути віднесені до порушень, які є підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Крім того постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2021 року ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року, у якій усунута описка за ухвалою того ж суду від 12 січня 2021 року, в частині поновлення строку та видачи дубліката листа відносно боржника ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нову, якою заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 та поновлення строку на його пред'явлення - залишено без задоволення.
Але такі обставини встановлені після винесення ухвали суду, яка оскаржена, а тому не можуть бути підставою для її скасування, та є новими відносно раніше правомірно відкритого виконавчого провадження, яке 2.06.2021 за постановою приватного виконавця є закінченим.
Відповідно до статті 375 ЦПК України судове рішення, яке ухвалене у відповідності до норм процесуального і матеріального права, та у повній відповідності із встановленими обставинами справи не підлягає скасуванню чи зміні. Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
З підстав, передбачених статтею 141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок боржника.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Золотухін О. О., - залишити без задоволення, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді С. Ю. Колосовський
О. В. Локтіонова