Справа № 127/6674/14-ц
Провадження № 22-ц/801/1456/2021
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Сопрун В. В.
23 червня 2021 рокуСправа № 127/6674/14-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів: Міхасішина І.В., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,
за участю сторін: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №127/6674/14-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2021 року, яка постановлена суддею Ан О.В., в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 19 травня 2021 року,
У травні 2021 ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з заявою в якій просило замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Заява мотивована тим, що 05 лютого 2015 року Апеляційним судом Вінницької області у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги. На підставі укладених договорів, право вимоги за кредитним договором до боржників перейшло до заявника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», тому наявні підстави для заміни стягувача правонаступником.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2021 року заяву задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 05 лютого 2015 року у справі № 127/6674/14-ц.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2021 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, виходив із того, що ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 20/04/2007/840-АП/152, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та боржником.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 05 лютого 2015 року, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2014 року, ухвалене по справі за позовом ПАТ «Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитним договором № 20/04/2007/840-АП/152 від 20 квітня 2007 року задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» 12911,20 доларів США, еквівалентних 103199,22 грн - заборгованості за кредитом, 4385,56 доларів США, еквівалентних 35053,79 грн - процентів за користування кредитними коштами, 14395,87 грн пені та 1526,48 грн - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» 12911,20 доларів США еквівалентних 103199,22 грн - заборгованості за кредитом, 4385,56 доларів США, еквівалентних 35053,79 грн - процентів за користування кредитними коштами, 14 395,87 грн - пені та 1526,48 грн. - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» 12911,20 доларів США, еквівалентних 103199,22 - заборгованості за кредитом, 4385,56 доларів США, еквівалентних 35053,79 грн - процентів за користування кредитними коштами, 14395,87 грн - пені та 1526,48 грн - судового збору (т.1 а.с.139 - 140). Рішення суду набуло законної сили.
04 серпня 2020 року ПАТ КБ «Надра» відступило право вимоги за кредитним договором № 20/04/2007/840-АП/152 від 20 квітня 2007 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (т.1 а.с.171 - 175).
20 серпня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відступило право вимоги за кредитним договором № 20/04/2007/840-АП/152 від 20 квітня 2007 року ТОВ «Фінанс Проперті Групп» (т.1 а.с176 - 180).
26 серпня 2020 року ТОВ «Фінанс Проперті Групп» відступило право вимоги за кредитним договором кредитним договором № 20/04/2007/840-АП/152 від 20 квітня 2007 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (т.1 а.с.181 - 185).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом частин першої, п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Вирішуючи питання про можливість заміни сторони виконавчого провадження у разі відсутності відкритого виконавчого провадження, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновків, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
При цьому, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила з того, що норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
За таких обставин звернення до суду із заявою про надання статусу стягувача правонаступнику кредитора відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Встановивши, що до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 20/04/2007/840-АП/152 від 20 квітня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
У встановленому законом порядку договори про відступлення прав вимоги, недійсним не визнано, презумпцію правомірності договору боржником не спростовано.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваної ухвали не впливають, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 червня 2021 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Міхасішин І.В.
Шемета Т.М.