Єдиний унікальний номер 741/1613/18
Провадження № 2/741/25/21
м. Носівка 05 травня 2021 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,
позивача, її представника - адвоката Луєнка Ю.В.,
відповідача та його представника - адвоката Гунька О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру частки у спільному майні подружжя та визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що з 20 вересня 2003 року по 12 квітня 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб було розірвано рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2018 року, яке набрало законної сили 12 квітня 2018 року. У період шлюбу ними (сторонами) за спільні сімейні кошти на ім'я відповідача був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 5 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу, реєстровий номер договору 1451. На даний час у цьому будинку проживає вона (позивач) та їх (сторін) спільні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач у будинку лише зареєстрований, а фактично проживає в м. Фастів Київської області, де створив іншу сім'ю. Вони (сторони) не можуть у добровільному порядку вирішити питання права власності на зазначений житловий будинок. Вона (позивач) не має жодного правовстановлюючого документа на цей будинок, що перешкоджає їй утримувати будинок, оплачувати електроенергію, послуги по його утриманню. Відповідач не бере участі в утриманні спірного будинку. У її (позивача) відсутність відповідач вивіз з будинку всі речі, які захотів, забрав у дітей навіть комп'ютер. На підставі судового наказу від 6 листопада 2017 року з відповідача на її (позивача) користь стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 2 листопада 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Сплачуваних відповідачем аліментів недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку дітей та їх лікування. Відповідач не бере участі у вихованні дітей, їх навчанням не цікавиться. Син ОСОБА_6 проявляє здібності у спорті, цікавиться легкою атлетикою, займається в КНПЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа» Носівської міської ради, що потребує додаткових витрат на спортивну форму та взуття для дитини. У школі син ОСОБА_6 відвідує танцювальний гурток, який також потребує спеціального одягу та взуття. Син ОСОБА_5 проявляє здібності до навчання, які необхідно розвивати, оплачуючи додаткове навчання на курсах англійської мови. Для навчання і розвитку дітям потрібен комп'ютер, який вона (позивач) не має можливості купити навіть з урахуванням стягуваних з відповідача аліментів. Вона (позивач) вважає, що наявні підстави для збільшення судом її частки у житловому будинку АДРЕСА_1 , до 2/3 частки.
ОСОБА_1 просила суд збільшити розмір її частки в спільному сумісному майні подружжя до 2/3 часток та визнати за нею право власності на 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, які зазначені у позовній заяві, та просили задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги не визнали повністю, просили відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем на доведено наявність підстав для збільшення розміру частки у спільному сумісному майні.
У зв'язку із неявкою 5 травня 2021 року всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 20 вересня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, який рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2018 року у справі № 741/76/18 (провадження № 2/741/197/18), яке набрало законної сили 12 квітня 2018 року, було розірвано. Від шлюбу сторони мають двох синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що матеріалами справи (а.с. 7-10).
З матеріалів справи (а.с. 17-18) вбачається, що 18 червня 2007 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Рекухою Л.І., ОСОБА_2 було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв. м, житловою площею 26,3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці Носівської міської ради Чернігівської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Ці ж норми врегульовані і в Сімейному Кодексі України 2004 року.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд, відповідно до частин 2 та 3 ст. 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і інші обставини.
Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.
У судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами діти залишилися проживати разом із позивачем у АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 11; 50).
Аліменти - це обов'язок утримання, у визначених законом випадках, одним членом сім'ї інших, які потребують цього (у даному випадку саме утримання батьками своїх дітей).
Обов'язок по утриманню може виконуватись як в добровільному порядку, так і у примусовому - при виконанні рішення суду про стягнення аліментів.
Таким чином, для правильного застосування ч. 3 ст. 70 СК України необхідним є встановлення чи є достатніми чи недостатніми аліменти, які отримуються тим з подружжя, з ким залишились проживати діти для їх фізичного і духовного розвитку.
З матеріалів справи (а.с. 20; 21) вбачається, що на підставі судового наказу від 6 листопада 2017 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 2 листопада 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Станом на 1 липня 2018 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 238,88 грн. У листопаді 2017 року відповідачем сплачено аліменти у розмірі 0 грн., у грудні 2017 року - 0 грн., у січні 2018 року - 3 500,11 грн., у лютому 2018 року - 5 111,16 грн., у березні 2018 року - 6 040,54 грн., у квітні 2018 року - 4 616,69 грн., у травні 2018 року - 4 612,17 грн., у червні 2018 року - 3 019,06 грн.
Суд вважає, що розмір сплачуваних відповідачем аліментів на утримання дітей відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів є незначним.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17, проживання дітей з позивачем само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем та її представником не доведено наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна.
Ураховуючи те, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був придбаний сторонами саме у період шлюбу, то за позивачем підлягає визнанню право власності на 1/2 його частину.
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні встановлено, що при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 409,60 грн., та понесла витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу у розмірі 7 283,50 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1; 34; 84-88).
Ураховуючи те, що у задоволенні однієї із двох позовних вимог позивачу відмовлено, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 50% понесених позивачем судових витрат, а саме у розмірі 4 346,55 грн.
Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв. м., житловою площею 26,3 кв. м, з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 346 (чотири тисячі триста сорок шість) грн. 55 коп.
У задоволенні позову в частині збільшення ОСОБА_1 розміру частки у спільному майні подружжя до 2/3 частки - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв