Номер провадження 1-кп/737/19/21
Справа № 737/140/21
22 червня 2021 року смт Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Куликівка кримінальне провадження №12020270160000186 від 20 липня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вересоч, Куликівського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта загальна середня, працюючого в СФГ «Колос», одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кримінального кодексу України,
12 липня 2020 року близько 14 год 00 хв, ОСОБА_6 , перебуваючи на території господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область грудей, внаслідок чого ОСОБА_4 впала на землю, а ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну дію, наніс близько двох ударів ногами в область лівої сторони грудної клітки, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломом лівої ключиці зі зміщенням уламків, переломами 5-го, 6-го, 7-го ребра зліва, ускладненої травматичним пульмонітом, які, згідно висновку експерта №452 від 19.08.2020 року, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я на строк понад 21 добу.
Таким чином, ОСОБА_6 умисно заподіяв ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав, цивільний позов не визнав, пояснив, що в той день разом із своїм двоюрідним братом ОСОБА_7 вирішили поїхати в гості до ОСОБА_8 . ОСОБА_9 перед цим познайомився із ОСОБА_8 , дочкою потерпілої. Зайшовши першим у двір, побачив, що на порозі стояв Ростислав, племінник потерпілої, який спитав «чого приперлися» та перший почав словесно виражатися і «посилати» його. ОСОБА_6 обурився та хотів підійти до нього, щоб поговорити. Неля ОСОБА_10 та ОСОБА_8 казати, щоб не підходив, не ліз до ОСОБА_11 та держали ОСОБА_6 , ОСОБА_8 знаходилась справа, а ОСОБА_12 зліва. Він їх розсунув, при цьому штовхнув потерпілу лівою рукою, потерпіла знаходилась з боку. Чи впала потерпіла не бачив, більше жодних ударів не наносив. Ростислав сховався у хаті, після чого ОСОБА_13 сказав, що тут робити нічого, потрібно їхати звідси. Вони сіли в автомобіль і поїхали. На запитання про мету візиту до домогосподарства за адресою АДРЕСА_2 , обвинувачений відповів, що ОСОБА_14 хотів побачитися із ОСОБА_15 , дочкою ОСОБА_16 . Підтвердив, що на момент 12.07.2020 року не було жодних конфліктних ситуацій між ним та ОСОБА_8 чи ОСОБА_17 , був лише словесний конфлікт з Ростиславом. На запитання чи вживав в той день алкогольні напої, відповів, що вживав пляшку пива та три чарки горілки. На запитання, чи відчував якусь загрозу для себе з боку потерпілої і чи завдавав йому хтось ударів, чи штовхав, відповів заперечно.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 12.07.2020 року близько 14 год вона була на подвір'ї разом з Ростиславом (племінник). Вдома в цей час були дочка, її дочка , в гостях був ОСОБА_18 , який приїхав з ОСОБА_19 та приїхав ОСОБА_11 . Вона приготувала обід, всі пообідали і вона з ОСОБА_11 вийшли на подвір'я. Потім заходить на подвір'я ОСОБА_6 , вона в цей час була біля ганку і каже, щоб позвали ОСОБА_8 , він хоче її забрати на Десну, на що потерпіла відповіла: «навіщо тобі ОСОБА_20 , в тебе є жінка, іди звідси». В бік обвинуваченого нецензурно ніхто не виражався та не обзивавався. Ростислав лише сказав, «що тобі нормальною мовою говорять іди звідси». Вважає, що ОСОБА_21 був у стані алкогольного сп'яніння. Вона думала, що виведе ОСОБА_6 до калітки, він ішов трохи попереду, а вона за ним і тут ОСОБА_21 розвернувся і наніс їй удар кулаком правої руки в область грудної клітки. Вона впала на спину, вдарившись головою, потім ОСОБА_21 всією масою тіла наскочив на неї в область ключиці. Потерпіла закричала та втратила свідомість. ОСОБА_8 була в будинку, а після її крику вибігла на подвір'я. Потім пам'ятає, як над нею схилилася медсестра, її дотягнули до машини швидкої та забрали в лікарню. В лікарні відразу після проведення ренгену виявили перелом ключиці та переломи двох ребер, згодом перелом ще одного ребра. Щоб лікуватися довелось брати кредит. Зазначила, що за весь цей час з боку ОСОБА_6 не було жодних спроб вибачитися чи допомогти з лікуванням. На запитання, чи виражався ОСОБА_11 до обвинуваченого нецензурно, відповіла, що ні, не виражався, йому відмовили культурно.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що є двоюрідним братом обвинуваченого ОСОБА_6 . Був вільний час і він хотів запросити ОСОБА_8 поїхати на річку Десну. Разом із ОСОБА_23 приїхали до неї автомобілем, разом пішли на територію домогосподарства. Спочатку вийшла мати ОСОБА_8 , ОСОБА_24 говорив із нею, потім вона сказала, щоб ішли з двору. І ОСОБА_12 і ОСОБА_8 виражалися нецензурно по відношенню до ОСОБА_23 . Потім він вийшов за калітку і декілька хвилин перебував за територією двору та чув крики і сварку у дворі. Потім повернувся на подвір'я, забрав ОСОБА_23 і вони поїхали. Коли повертався на подвір'я, то бачив, що потерпіла стояла. На запитання, чи бачив, як обвинувачений, чи хтось інший наносив удари чи штовхав потерпілу, відповів заперечно. На запитання, чи бачив він, як хтось чужий заходив би, чи виходив із домогосподарства, відповів заперечно.
Свідок ОСОБА_25 повідомила, що 12 липня її маму побив обвинувачений. Вона в той час перебувала в будинку разом із дитиною та своїм знайомим ОСОБА_18 , як почула крик матері. Вибігла у двір і побачила, що її мати лежить на спині під деревом біля калітки, а обвинувачений її пинав, наносив удари ногами. Вона почала його відштовхувати від матері та виганяти, закривати калітку, а обвинувачений ліз через забор. Потім його брат забрав ОСОБА_21 , посадив у машину та повіз. Пояснила, що неприязних стосунків між її мамою та обвинуваченим не було. Також пояснила, що мама лікувалася в лікарні, їй робити оперативне втручання, ставили металеву конструкцію, потім в неї відкрилася посттравматична язва, в неї все болить, людина просто скалічена.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні повідомив, що було якесь церковне свято, вони з ОСОБА_8 зізвонилися, вона запросила його в гості, він приїхав. Це було до обіду, в обід всі сиділи за столом, після обіду мати ОСОБА_8 вийшла на вулицю, потім ОСОБА_8 вийшла з будинку, він почув крики, підійшов до вікна і побачив бійку, мама ОСОБА_8 лежала біля дерева, там бути крики і штовхання, бачив як обвинувачений завдав матері Мрії удар ногою, ОСОБА_8 відштовхувала обвинуваченого. Потім він пішов назад у кімнату, з будинку не виходив, у бійку не вмішувався, в будинку також були дитина та хлопець племінник. Потім ОСОБА_8 надавала матері першу допомогу, викликала «швидку» і він почав вже збиратися додому, поїхав ще до приїзду швидкої. На запитання чи бачив він ще когось на території домогосподарства, відповів, що крім обвинуваченого не бачив нікого.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 вини у інкримінованому йому правопорушенні, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні доказами, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12020270160000186 від 20 липня 2020 рокупро внесення відомостей з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 122 КК України;
- рапортом від 12.07.2020 року, згідно якого 12.07.2020 о 15:37 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 12.07.2020 о 15:36 год за адресою: АДРЕСА_3 заявниця повідомила, що знайомий громадянин ОСОБА_24 вдарив її матір. Заявник: ОСОБА_25 . Зареєстровано ЄО за №1338 від 12.07.2020;
- рапортом від 12.07.2020 року, згідно якого 12.07.2020 о 16:51 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 12.07.2020 о 16:51 год за адресою: АДРЕСА_4 доставлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз: закритий осколковий перелом лівої ключиці зі зміщенням уламків. Отримала: 15 год вдома побив ОСОБА_23 . Заявник: ОСОБА_27 (з органів охорони здоров'я). Зареєстровано ЄО за №1339 від 12.07.2020;
- рапортом від 17.07.2020 року, згідно якого 17.07.2020 о 18:32 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 17.07.2020 о 18:32 год до ЧОЛ звернулась ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 . Діагноз: закрита травма грудної клітини, перелом ребер зліва. Обставини: 12.07.2020 року о 14.00 у дворі побив відомий. Госпіталізована в торакально-хірургічне відділення. Заявник: ОСОБА_28 (з органів охорони здоров'я). Зареєстровано ЄО за №1374 від 17.07.2020;
- рапортом від 12.09.2020 року, згідно якого 12.09.2020 о 08:20 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 12.09.2020 о 08:18 год до ЧОЛ через поліклініку звернулась ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 . Діагноз: закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням. Обставини: 12.07.2020 року о 14.00 у дворі хворої побив ОСОБА_24 . Госпіталізована в ортопедичне відділення. Заявник: ОСОБА_29 (з органів охорони здоров'я). Зареєстровано ЄО за №1734 від 12.09.2020;
- заявою потерпілої ОСОБА_4 від 20.07.2020 року, згідно якої вона просить провести перевірку за фактом отримання нею тілесних ушкоджень, що мали місце 12.07.2020 року біля 14.00 год за адресою; АДРЕСА_2 , вказані тілесні ушкодження наніс ОСОБА_24 (а.с. 114);
- висновком експерта №452 (судово-медична експертиза), відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломом лівої ключиці зі зміщенням уламків, переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер зліва, ускладненої травматичним пульмонітом, які виникли внаслідок ударної дії тупих, твердих предметів і, як усі в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я на строк понад 21 добу. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 не є небезпечними для життя в момент заподіяння та не є такими, що спричинили втрату будь-якого органу або його функції, розлад здоров'я зі стійкою втратою працездатності не менш, ніж на одну третину. Вищевказані тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, отже не потребують негайної медичної допомоги для збереження життя. Перебіг травматичного процесу в даному випадку без надання своєчасної медичної допомоги однозначно передбачити неможливо. Виходячи із кількості ушкоджень, їх характеру та розташування, можна припустити, що ОСОБА_4 могла піддаватись впливу не менше 3-х травмуючих дій в ділянку лівої половини грудної клітки. Тілесні ушкодження спричинялись із силою, достатньою для їх утворення. Вектор травмуючої сили міг бути направлений з переду назад, зліва направо. Тілесні ушкодження могли завдаватись як одним, так і декількома предметами. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, утворення їх комплексу внаслідок падіння з висоти власного зросту, в тому числі і при попередньому наданні тілу прискорення та подальшим ударом об площину, виступаючі предмети, є неможливим. Комплекс тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 виник від дії тупих, твердих предметів, в тому числі і внаслідок нанесення ударів рукою стиснутою в кулак, ногою і не міг утворитися внаслідок стиснення (здавлення). Тілесні ушкодження знаходяться в зоні, досяжній для власної руки, однак конкретні умови заподіяння вищезазначених тілесних ушкоджень, в тому числі і заподіяння їх власноручно встановлюються виключно слідчими діями. Тілесні ушкодження по давності утворення можуть відповідати даті 12.07.220 року (а.с. 121-126);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.01.2021 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_26 у присутності понятих було пред'явлено для впізнання прошиті та скріплені печаткою фотознімки громадян «Фото №1», «Фото №2», «Фото №3», «Фото №4». На фотознімку «Фото №3» ОСОБА_26 впізнав особу, яка 12.07.2020 року знаходилась на території домогосподарства за адресою; АДРЕСА_2 , та завдала ОСОБА_4 тілесні ушкодження. На «Фото №3» зображений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 (а.с. 127-129);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.11.2020 року, щодо факту нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, згідно якого у присутності представника потерпілої ОСОБА_5 та понятих ОСОБА_4 на місці події за адресою: АДРЕСА_2 , на манекені показала локацію та спосіб нанесення тілесних ушкоджень, а саме один удар правою рукою, стиснутою в кулак в область грудей, стрибок обома ногами в область лівого плеча, що відповідає її показам у судовому засіданні (а.с. 145-147);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.02.2021 року з метою перевірки та уточнення відомостей свідка ОСОБА_22 щодо факту нанесення тілесних ушкоджень, згідно якого у присутності понятих свідок ОСОБА_22 показав, де саме біля господарства був припаркований його автомобіль, де саме біля ганку будинку відбувалася розмова з ОСОБА_4 , що відповідає його показам у судовому засіданні (а.с. 148-151).
Надані суду докази з приводу їх належності, допустимості та достовірності сторонами кримінального провадження не оспорювались. Порушень норм КПК України, які відповідно до ст. 86, 87 КПК України тягнуть за собою недопустимість зазначених доказів, в суді не встановлено. Досліджені судом докази по кримінальному провадженню суд визнає належними, допустимими та достовірними.
Дослідивши вказані вище докази, суд приходить до висновку, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_6 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі.
Показання потерпілої і свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_25 узгоджуються між собою, а також з протоколом слідчого експерименту та висновком експерта. Обставин, що ставили б під сумнів правдивість даних свідків, у судовому засіданні не встановлено. Суд відноситься критично до показів обвинуваченого, оскільки вони суперечить зазначеним доказам і не підтверджуються жодним з них, натомість викликані бажанням уникнути обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинене.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку та розглядаючи на підставі ст. 337 КПК України кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає доведеною повністю вину ОСОБА_6 в умисному заподіянні ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а його дії вірно кваліфікуються за ч.1 ст.122 КК України.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 судом встановлено, що він офіційно працює трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва в СФГ «Колос», одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра чи лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, притягувався до адміністративної відповідальності.
Згідно висновків Досудової доповіді, складеної Куликівським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області 14.06.2021 року стосовно громадянина ОСОБА_6 , орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_6 оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для конкретних осіб, оцінюється як середній. Виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Обвинувачений ОСОБА_6 від участі у складанні досудової доповіді відмовився.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним, так і іншими особами. При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин суд повинен віднайти розумний баланс між обов'язком держави забезпечити правопорядок, інтересом потерпілого щодо суворості покарання та правом обвинуваченого на справедливе покарання.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України виходить із загальних засад призначення покарання,враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, враховуючи умови його життя, його відношення до вчиненого, позиції сторін щодо призначення покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, і яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування ст.75 КК України для призначення покарання обвинуваченому з випробувальним терміном та призначення покарання з застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено.
Розглядаючи заявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування шкоди та стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 20 956 гривень 68 копійок, моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень та витрат на правову допомогу в ромірі 15 000 гривень, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнову або моральну шкоду, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як визначено положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Норми ст. 1177 ЦК України вказують, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Внаслідок заподіяних травм, потерпіла була змушена понести грошові витрати на лікування, які підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому враховуючи вищезазначене, цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20 956 гривень 68 копійок підлягає задоволенню.
Згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При вирішенні цивільного позову у даному кримінальному провадженні суд, розглядаючи його в межах заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, керується принципом законності, виваженості, справедливості, диспозитивності та положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами і доповненнями «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Так, пунктом 5 даної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок спричинення тілесних ушкоджень є абсолютним.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Крім того, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Як роз'яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду, що виразилася у фізичних та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з завданими їй тілесними ушкодженнями, що вимагало від неї тривалого лікування та додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих потерпілій тілесних ушкоджень (середньої тяжкості, спричинило тривалий розлад здоров'я), глибину її страждань, які пов'язані із лікуванням, оперативним втручанням, позбавленням потерпілої на певний час можливості вести звичний спосіб життя, а тому суд, виходячи з засад виваженості, розумності, справедливості та співмірності, дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 25 000 гривень.
Згідно зі ст.ст. 91, 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач.
Частиною 1 ст. 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правову допомогу ОСОБА_4 надано: копії квитанцій до прибуткового касового ордера № 39 від 18.08.2020 року на суму 2 800 грн., №42 від 10.09.2020 року на суму 2 200 грн., видатковий касовий ордер від 21.04.2021 року на суму 10 000 грн., підстава: надання правової допомоги та Договір про надання правової допомоги від 25.03.2021 року, укладений між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_5 .
Зважаючи на викладене, вимоги потерпілої про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 гривень підлягають задоволенню.
Речові докази відсутні.
Відомості про процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався. Оскільки клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу згідно даного вироку суду.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 відраховувати з моменту фактичного виконання вироку.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирати.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 20 956 (двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 68 копійок, моральну шкоду в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
В задоволенні решти вимог відмовити.
ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗИВАЧ: ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Куликівським РВ УМВС України в Чернігівській області 03.03.1999 року, місце проживання: АДРЕСА_2 .
ЦИВІЛЬНИЙ ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_6 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Куликівським РВ УМВС України в Чернігівській області 02.04.1996 року, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази відсутні
Процесуальні витрати відсутні.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1