Справа №766/5915/21
н/п 3/766/5731/21
17.06.2021 року м. Херсон Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця РФ, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №534511 ОСОБА_1 31.03.2021 близько 20:30 години по АДРЕСА_2 , будучи громадянином України, який підлягає самоізоляції, у зв'язку з перетином державного кордону, відмовився встановлювати та активувати мобільний додаток системи «Вдома», не маючи негативного результату тестування на Соvіd-19, чим порушив вимоги підпункту 5 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №1236).
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 44-3 КУпАП, а саме: порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав, дав показання про те, що дійсно 31.03.2021 близько 20:30 години по пров.Портовий, 1, відносно нього склали вказаний протокол, однак він, відповідно до зазначеної постанови, не є особою, яка підлягає самоізоляції, оскільки є членом екіпажу морського судна, що підтверджується посвідченням особи моряка. Крім того, зазначив, він не перебував у контакті з хворими особами, під час перебування на судні дотримувався умов безпеки і як і всі члени екіпажу знаходився на карантині. Також, його телефон не має технічної можливості для встановлення вказаного додатку і він прибув, крім того, з іншого міста України, а ні Туреччини.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП представниками поліції була обґрунтована наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №534511 від 31.03.2021, за змістом якого встановлено час (31.03.2021 близько 20:30 години), місце ( АДРЕСА_2 ) та обставини (відмовився встановлювати та активувати мобільний додаток системи «Вдома», не маючи негативного результату тестування на Соvіd-19) вчиненого порушення, а також визначено, що ОСОБА_1 допущено порушення підпункту 5 пункту 7 Постанови №1236;
- рапортом поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Баб?єва М.М., з якого вбачається, що під час відпрацювання виклику «Порушення правил карантину» було встановлено, що ОСОБА_1 на території пункту пропуску через державний кордон відмовився встановлювати та активувати мобільний додаток системи «Дій вдома», не маючи негативного результату тестування на Соvіd-19;
- відеофайлами з нагрудного відеореєстратора поліцейського, за змістом яких зафіксовано процедуру складання протоколу відносно ОСОБА_1 , а також вбачається, що ОСОБА_1 пояснює, що його телефон не має технічної можливості для встановлення вказаного додатку і він прибув, крім того, з іншого міста України, а ні Туреччини.
Інших доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Дослідивши наведені вище докази, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, за ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Так, відповідно до диспозиції ч.1 ст. 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. В даному контексті, відповідно до норм КУпАП, справа має розглядатися в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Встановлення інших обставин правопорушення, за межами обвинувачення, порушує право на захист від конкретного адміністративного обвинувачення.
Норма частини 1 статті 44-3 КУпАП, носить бланкетний характер, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення, який визначено у ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, має бути зазначено диспозицію вказаної частини статті та обов'язково повинно бути зазначено, яку конкретно заборону відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, порушила особа, щодо якої складено протокол.
Згідно ч.1 та ч.4 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів).
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №1236) в редакції, яка діяла на момент складання протоколу, встановлено карантин на усій території України з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2021 р.
Підпунктом 5 пункту 7 вказаної постанови 1236 (в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення) визначено, що особа, яка підлягає самоізоляції у зв'язку з перетинанням державного кордону або контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них, зобов'язана встановити та активувати мобільний додаток системи Вдома (далі - мобільний додаток). У разі неможливості встановлення такого мобільного додатка особа підлягає обсервації.
Міністерство цифрової трансформації разом із Службою безпеки забезпечують функціонування електронного сервісу «Дій вдома» Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та, зокрема, інформаційної системи епідеміологічного контролю за поширенням COVID-19, що є частиною сервісу (п. 8 Постанови №392).
Механізм здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією осіб, які можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб або входять до групи ризику щодо ускладненого перебігу чи настання летальних випадків внаслідок гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі-COVID-19) визначено Порядком здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого Постановою №392 (далі - Порядок).
Особою, яка склала протокол, до матеріалів справи не долучено жодних об'єктивних доказів про здійснення перетину кордону України громадянином ОСОБА_1 , відповідно не долучено документів про встановлення щодо громадянина ОСОБА_1 певних обмежень при перетині кордону і які зобов'язання він мав виконувати. Неможливо зробити висновок чи потребувала особа самоізоляції чи потребувала перебування в умовах обсервації.
Отже, враховуючи викладене суд позбавлений можливості переконатись в тому, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що єдиним доказом на обґрунтування вини ОСОБА_1 є протокол про адміністративне правопорушення, який хоча відповідно до ст. 251 КУпАП і є самостійним видом доказу, проте за відсутності належного обґрунтування іншими матеріалами справи не може бути розцінений як належний та допустимий доказ наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи встановлені факти, суд враховує окрім викладеного таке.
Суд зобов'язаний розглядати справу в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. №23-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП зазначено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30.05.2013 р.», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції.
При цьому суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р. ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки не доведені належними та допустимим доказами, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 44-3 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 23, ч.1 44-3, 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
СуддяВ. Е. Дорошинська