Справа № 656/230/21
21.04.2021
Номер провадження 3/656/114/21
23 червня 2021 року смт. Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Генічеського районного відділу поліції ГУ НП України в Херсонській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працює, не одружений, не є особою з інвалідністю, не військовозобов'язаний, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП, -
Обставини справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 року у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана справа № 656/230/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно вимог ст.278 КУпАП справа про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку підвідомча Іванівському районному суду Херсонської області. Відповідно до ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, передбачені ст.130 КУпАП.
Згідно супровідного листа відділення поліції №2 Генічеського районного відділу поліції ГУ НП України в Херсонській області за вихідним №3166/38.2 від 18.04.2021 року на адресу Іванівського районного суду Херсонської області було скеровано матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, які надійшли в Іванівський районний суд Херсонської області 21.04.2021 року за вхідним №930/21вх.
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №150818 від 18.04.2021 року, який складений поліцейським сектору реагування патрульної поліції Генічеського районного відділу поліції ГУ НП України в Херсонській області старшим сержантом поліції Касумовим Р.А. вбачається, що 18.04.2021 року о 21 год. 00 хв. по автодорозі Т-2209 з автодороги М-14 до смт Іванівка водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядлку відмовився в присутності свідка, відмова булла зафіксована засобом відеозапису.
Поліцейський, складаючи відносно згаданої особи протокол про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку вбачав в діях такої особи порушення.
ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення був присутній, йому роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справи про адміністративні правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що зроблено відмітка. Від проставляння підпису в адміністративному протоколі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилась.
Поліцейським при складанні протоколу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 було залучено понятих, а також проведено фіксація правопорушення проведена на підставі Закону № 1231-ІХ про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, оскільки відмова від проходження огляду на стан сп'яніння була зафіксована засобами для відеозапису, оскільки для попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.
Судові засідання призначалися судом 26.04.2021 року, 07.05.2021 року, 13.05.2021 року, 28.05.2021 року, 01.06.2021 року, 23.06.2021 року.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненному правопорушенні не визнав.
За приписами ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а за відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.
З метою недопущення повторного відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлений законом, з метою недопущення затягування справи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи вимоги ч.2 ст.268 КУпАП, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, суд прийшов до висновку про розгляд справи по наявних матеріалах справи.
Зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Згідно п.2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння, визначена Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція); Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. N 1103 (далі по тексту Порядок).
Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, оскільки протокол про адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку складений уповноваженою державою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, про вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст..38 КУпАП.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Справу розглянуто в присутність особи, стосовно якої складено адміністративний протокол.
За приписами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що з метою вжиття заходів щодо повідомлення особи про судове засідання, ОСОБА_1 сповіщено про час, дату і місце розгляду справи в передбачений і дозволений спосіб, про що підтверджують повідомлення про скерування виклику та розписки про одержання судової повістки-повідомлення.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Судові засідання в дотримання вимог ст..268 КУпАП було перенесено за клопотаннями ОСОБА_1 від 07.05.2021 року, 13.05.2021 року.
Клопотання були задоволені.
Інших заяв, клопотань ОСОБА_1 в частині ознайомлення з матеріалами справи, виклику свідків в судове засідання, права на юридичну допомогу адвоката на адресу суду не надходило.
Виклад позиції сторони по справі.
У судові засідання, які призначалися судом, з'явився ОСОБА_1 , не визнаючи своєї вини у вчиненному правопорушенні пояснив, що він спиртних напоїв 18.04.2021 року не вживав, не маючи посвідчення водія в цей день керував автомашиною марки ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 , власником якої він не є. В цей день приблизно о 21.00 год. під його керуванням автомашина поломалася на автодорозі Т-2209 з автодороги М-14 до смт Іванівка. Після поломки автомашини зателефонував і чекав на свого знайомого ОСОБА_2 , з яким домовся, щоб останній його відбуксирував додому через поломку автомашини. З часу поломки автомашини і до часу приїзду ОСОБА_2 , приблизно через 10 хвилив після зупинки автомашини, приїхали працівники поліції. В той момент, коли під'їхали працівники поліції він автомашиною не керував, оскільки мотор автомашини був вимкнений, перебував на сидінні водія, горіли тільки габаритні вогні автомашини. Працівники поліції висунули претензії стосовно того, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, освітлення автомашини, на що він звернув увагу, що спиртних напоїв не вживав, зовнішнє освітлення автомашини працює.
В судовому засіданні 23.06.2021 року за клопотанням ОСОБА_1 була допитана в якості свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що на протязі 6 років проживає в незареєстрованому шлюбі разом з ОСОБА_1 , є його дружиною. 18.04.2021 року вона разом ОСОБА_1 , та двома дітьми автомашиною марки ВАЗ 2101 під керуванням ОСОБА_1 виїхали в напрямку в с. Петрівка Генічеськогло району Херсонської області. Водій ОСОБА_1 спиртних напоїв не вживав, проте керував автомашиною в той час, коли не мав посвідчення водія. В цей же день приблизно о 21.00 год. автомашина поломалася на автодорозі Т-2209 з автодороги М-14 до смт Іванівка. Після поломки ОСОБА_1 зателефонував до свого знайомого ОСОБА_4 , з яким домовся, щоб останній відбуксирував автомашину додому через поломку автомашини. З часу поломки автомашини і до часу приїзду ОСОБА_5 , приблизно через 3-5 хвилив після зупинки автомашини, приїхали працівники поліції. В той момент, коли під'їхали працівники поліції ОСОБА_1 автомашиною не керував, мотор автомашини був виключений, ОСОБА_1 перебував на сидінні водія, були ввімкнені габаритні вогні автомашини. В момент приїзду працівників поліції вона сказала ОСОБА_1 сидіти в салоні автомашини, а сама вийшла з салону автомашини. ОСОБА_1 з автомашини не виходив. Працівники поліції висунули претензії стосовно того, що ОСОБА_1 керує автомашиною без посвідчення водія, перебуває за кермом в стані алкогольного сп'яніння, освітлення автомашини не працює. Повідомила працівників поліції, що автомашина поломана. Була свідком того, що працівники поліції складають якісь документи і в цей час був присутній дядько, який їхав бусом і якого зупинили працівники поліції. Вважає, що дії працівників поліції були протиправні в тій частині, що ОСОБА_1 був тверезий, жодних порушень не вчиняв.
В судовому засіданні 23.06.2021 року в якості свідка був допитаний поліцейський сектору реагування патрульної поліції Генічеського районного відділу поліції ГУ НП України в Херсонській області старший сержант поліції ОСОБА_6 , який пояснив, що ним 18.04.2021 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №150818 про те, що в цей день приблизно о 21 год. 00 хв. по автодорозі Т-2209 з автодороги М-14 до смт Іванівка водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 із зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки ним під час розмови з ОСОБА_1 було встановлено запах алкоголю з порожнини рота водія, а також була нестійка хода та почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, оскільки зазначав, що він не керував автомашиною, спиртних напоїв не виживав. При складанні адміністративного протоколу було встановлено, що водій керує без відповідного дозволу на право керування транспортними засобами, з приводу чого було винесено постанову. У зв'язку з відмовою водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ним було складено в присутності свідка протокол відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім цього, пояснив, що події були зафіксовані при допомозі бодікамери.
В судовому засіданні, за згодою учасників справи, було досліджено і оглянуто відеозапис, оскільки до матеріалів адміністративної справи долучено конверт з вкладеним диском DVD-R 16х4,7GB/120min із здійсненим записом «запис з бодікамери 18.04.2021 року 21.00 год», оскільки фіксація правопорушення проводилася при допомозі закріпленої на форменому одязі відеокамери. З оглянутого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікував себе як по голосу так і зовні. З відеозапису встановлено, що на вимогу працівника поліції була зупинена автомашина і водій ОСОБА_1 вимкнув двигун автомашини, вийшов з автомашини. З оглянутого відео вбачається, що особи, які їхали автомашиною, не зазначали про те, що автомашина поломана, а вказували на те, що їдуть в Генічеську лікарню.
Окрім цього, в адміністративному протоколі зафісковано, що фіксування порушення здійснювалося з використанням технічних приладів і технічних засобів.
В судовому засіданні було досліджено пояснення ОСОБА_7 , з якого встановлено, що 18.04.2021 року на автодорозі Т-2209 в напрямку смт Іванівка він був зупинений працівниками поліції і був свідком того, що водій автомашини ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 на пропозицію пройти обстеження на стан сп'яніння відмовився. У водія автомашини ВАЗ 2101 був різкий запах алкоголю з ротової порожнини.
Встановивши дійсні обставини справи, суд вирішує адміністративні матеріали з врахуванням наступних мотивів та норм права.
Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Об'єктами правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у відмові особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Шмауцер проти Австрії» вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Окрім цього, в своєму рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Маліге проти Франції» вказав, що «позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності”».
За ч.1 ст. 266 КУпАП правовою підставою для проведення огляду водія на стан сп'яніння є наявність обґрунтованої підозри у співробітників поліції, що водій перебуває у стані сп'яніння.
Ознаками алкогольного сп'яніння ( п.3 розділу ІІ Інструкції) є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Крім того, за ч. 5 ст. 266 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, згідно з п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
Огляд водія на стан сп'яніння на місці зупинки починається з моменту залучення двох свідків, оскільки всі дії, визначені законодавством та направлені на встановлення чи спростування стану сп'яніння поліцейським за вимогами ч.2 ст. 266 КУпАП мають відбуватися виключно в присутності свідків, недотримання чого в силу ч.5 ст. 266 КУпАП призводить до недійсності такого огляду.
Таким чином, вимога поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки є законною лише за наявності свідків, у присутності яких така вимога пред'являється.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. (п.7 розділ І Інструкції). Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності свідків.(п.6 Розділ ІІ Інструкції).
Крім того, згідно п. 8 Порядку, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я відбувається лише в присутності свідків, про що вказано й в п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Згідно п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні встановлено, ОСОБА_1 18.04.2021 року приблизно о 21 год. 00 хв., керуючи по автодорозі Т-2209 з автодороги М-14 до смт Іванівка автомобілем ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п.2.5 ПДР, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на вимогу поліцейського, а тому підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд в даній справі про адміністративне правопорушення встановив наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується доказами, з врахуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно проведеної перевірки особи ОСОБА_1 встановлено, що посвідчення водія, або тимчасовий дозвіл право на керування транспортними засобами відповідних категорій ОСОБА_1 не видавалося. З наявних документів вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка не має права на керування транспортними засобами.
18.04.2021 року о 21.05 год. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №150818 з приводу того, що в цей день на автодорозі Т-2209 з автодороги М-14 до смт Іванівка водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
З відібраних письмових пояснень працівником поліції у свідка ОСОБА_7 вбачається, що 18.04.2021 року приблизно о 21.00 годині його було запрошено в якості свідка в тому, що водій автомобіля ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння та йому було запропоновано пройти обстеження на алкотестері «Драгер» чи у лікарні, на що водій відмовився. При цьому водій автомобіля ВАЗ 2101 мав різкий запах алкоголю з порожнини рота та хитку ходу.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАА №090977 від 18.04.2021 року за керування ОСОБА_1 18.04.2021 року о 21 год. 03 хв. автомобілем ВАЗ 2101 держаний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Т-2209 не маючи правав керування відповідної категорії таким транспортним засобом та його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 3400 грн.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАА №090978 від 18.04.2021 року за керування ОСОБА_1 18.04.2021 року о 21 год. 03 хв. автомобілем ВАЗ 2101 держаний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Т-2209 з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби. Дану постанову об'єднано з постановою серії БАА №090977 від 18.04.2021 року.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАА №090979 від 18.04.2021 року за керування ОСОБА_1 18.04.2021 року о 21 год. 03 хв. автомобілем ВАЗ 2101 держаний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Т-2209 без увімкнених задніх габаритних вогнів в темну пору доби. Дану постанову об'єднано з постановою серії БАА №090977 від 18.04.2021 року.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувався. Протокол не містить жодних зауважень з боку особи, відносно якої такий складався. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ.
Згідно даних записів в протоколі про адміністративне правопорушення, а також пояснень порушника та навяної інформації в матеріалх адміністративної справи, не проводилося тимчасове вилучення посвідченням водія України на право керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 не мав його при собі, про що працівником поліції винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адіміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУаАП.
В дотримання вимог ст..254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення сладався і був складений в присутність правопорушника.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені ст..63 Конституції України, ст..ст.256,268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені ст..277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об'єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, оскільки об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Місце й факти, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.
Дії працівника поліції в частині правомірності та підставності винесення постанов про адміністративні правопорушення серії БАА №090977 від 18.04.2021 року, серії БАА №090978 від 18.04.2021 року, серії БАА №090979 від 18.04.2021 року ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом поряду. Заперечень до адміністративних матеріалів по складених постановах про адміністративні правопорушення не подавав. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 з винесеними відносно нього постановами про адміністративні правопорушення.
Крім того, ст.ст.260,265-1,266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення), ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII передбачено імперативний обов'язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ст.130 ч.1 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп'яніння.
Тобто з системного аналізу ст.ст.260, 265-1,266 КУпАП слідує, що в разі складання відповідного адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП стосовно певного водія, відносно останнього повинні одночасно бути застосовані наступні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, а саме - вилучення посвідчення водія, відсторонення від керування транспортними засобом, огляд на стан сп'яніння. З оглянутих матеріалів вбачається докази того, що такі дії вживалися і застосовувалися і було встановлено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, у зв'язку з чим таке не вилучалося.
Суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_1 причетний до адміністративних правопоршень виходячи з вимог п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року, якою передбачено, що «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст.130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Так, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Тобто наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою для визначення особи як водія.
Окрім цього, факт адміністративного правопорушення доводиться показаннями свідків, які підтверджують, що саме ОСОБА_1 припустився до адміністративного порушення, оскільки такі свідки були безпосередніми очевидцями усіх подій, оскільки відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, якими є, в тому числі, показання свідків.
Показання допитаного в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6 , а також досліджені письмові пояснення ОСОБА_7 послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони давали пояснення, добровільності та істинності позиції, співставляються і не суперечать з подіями які зафіксовані і оглянуті в суді відеозапису, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» в частині дати ДТП, відмови від проходження освідування на стан сп'яніння.
Водночас показання допитаного свідка в судовому засіданні ОСОБА_3 не є переконливими, чіткими (точними), без суперечностей, оскільки такий свідок в суді пояснила, що автомашина до приїзду працівників поліції була вимкнена, а ОСОБА_1 з автомашини не виходив, а виходила тільки вона, що суперечить зафіксованим фактам на оглянутому відео, де вбачається, що на вимогу працівників поліції автомашина була зупинена і водій вимкнув мотор автомашини, в подальшому вийшов з салону автомашини. Окрім цього, пояснення такого свідка ставляться під сумнів в тій частині, що в судовому засіданні свідок пояснила, що була поломка автомашини, водночас із оглянутих зафіксованих фактів на відео відсутні пояснення як водія автомашини так і свідка в частині поломки автомашини, а пояснення стосувалися виключно поїздки в Генічеську лікарню.
До пояснення свідка ОСОБА_8 суд критично ставиться, оскільки така особа перебуває в родинних стосунках з особою, яка притягується до відповідальності, і не може давати викривальні покази стосовно ОСОБА_1 з метою уникнення від відповідальності останнім.
В таких діях вбачається принцип суперечливої поведінки, оскільки доктрина заборони суперечливої поведінки базується на принципі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Доктрина заборони суперечливої поведінки базується на принципі добросовісності, оскільки згідно цивільного законодавства добросовісність це стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони.
При неприйнятті до уваги показів ОСОБА_1 судом враховано практику Європейського суду з прав людини стосовно поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо).
Джерела права застосовані судом.
Відповідно до ст.ст.1,8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
За ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Особа, стосовно якої складено адміністративний протокол, згідно вимог ст.12 КУпАП підлягає відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла віку, з якого настає відповідальність.
Відсутні згідно вимог ст..17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки особа, не діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не була в стані неосудності, у зв'язку з чим підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст..245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В дотримання вимог ст.280 КУпАП судом з'ясовано, що 18.04.2021 року о 21 год. 00 хв. по автодорозі Т-2209 з автодороги М-14 до смт Іванівка водієм ОСОБА_1 під час керуванням автомобілем ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 , стосовно якого складено протоколи винен у вчиненні адміністративного правопорушення, така особа підлягає адміністративній відповідальності з врахуванням обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, немає підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, майнову шкоду третім особам не заподіяно.
Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, в сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.. 130 КУпАП, адміністративне правопорушення було вчинене саме ним, ОСОБА_1 , винен у вчиненні даного адміністративного правопорушення, його дії розкривають об'єктивну сторону ч.1 ст..130 КУпАП у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому підлягає адміністративній відповідальності, і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст..130 КУпАП.
За таких обставин, беручи до уваги те, що за ч.1 ст..130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, тому всебічно, повно, об'єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку про достовірність та достатність доказів для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст..130 КУпАП і вважає, що в його діях є склад цього правопорушення.
В дотримання вимог ст..33 КУпАП суд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.
У відповідності до ст.ст.34,35 КУпАП обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення, не встановлено. Обставиною, що обтяжує відповідальність за ст..130 КУпАП є вчинення правопорушення в стані сп'яніння.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , його особу, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступеня його вини, який не визнав себе винним, оскільки формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його дослідження, не визнає свою вину для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Судом враховано також майновий стан, відсутність обставини, що пом'якшують відповідальність і наявність обставини, що обтяжує відповідальність, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ч.1 ст.. 130 КУпАП, майнової шкоди третім особам не заподіяно, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.. 130 КУпАП та застосовує до такої особи в дотримання вимог ст..24 КУпАП один з видів адміністративного стягнення, оскільки згідно вимог ст..23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.
Зміни в санкції, передбаченої ст. 130 КУпАП, тягнуть за собою не тільки збільшення відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР України, а й нові вимоги щодо якості судового процесу в розрізі прямого застосування Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, за практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).
Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст. 6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що громадянина ОСОБА_1 має бути визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, на нього має бути накладено стягнення в межах санкції ст..130 ч.1 КУпАП.
Згідно із ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, який станом на 01.01.2021 року становить 2270,00 грн. З 01.01.2021 року цей розмір судового збору становить 454,00 грн. (2 270 х 0,2 = 454,00).
Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст..130 КУпАП із застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 454,00 грн.
В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки така шкода не заподіяна третім особам.
Судом не вирішується питання стосовно вилучених документів за результатами санкції статті.
Також судом не вирішується питання стосовно вилучених речей, оскільки такі речі не вилучалися.
Керуючись ст.ст.33,36,40-1, ч.1ст.130, ст.ст.221,280,283,284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК в Херсонській області /Херсонська область/ 21081300; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37959517; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО) 899998; Номер рахунку: UA 5789 9998 0313 0901 4900 0021 001; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст.307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Іванівського районного суду Херсонської області.
З урахуванням ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, що становить 34 000 (тридцять чортири тисячі) гривень 00 копійок .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання АДРЕСА_2 , судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Херсонського апеляційного суду через Іванівський районний суд Херсонської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Постанова набрала законної сили "____"___________ 2021 року.
Суддя Р. І. Ференц