Справа № 584/572/21
Провадження 1-кп/574/100/2021
23 червня 2021 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області
в складі : головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глухів, Сумської області, українця, громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , з середньою освітою, студента, раніше судимого: 21.10.2020 року Путивльським районним судом Сумської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у сумі 850 грн.; 26.01.2021 року Путивльським районним судом Сумської області за ч.1 ст.309, ч.3 ст.185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком три роки. На підставі ст.ст.75,104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців,
сторони та учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4
захисник - ОСОБА_5
законного представника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
обвинувачений - ОСОБА_3
В провадженні Буринського районного суду перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.
У ході судового засідання прокурор звернулася до суду з клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів. У клопотанні прокурор посилалася на наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися. Зазначала, що останній раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні нових умисних тяжких злочинів у період іспитового строку, сталих соціальних зв'язків не має. Наголошувала, що строк тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується 25.06.2021 року, але підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів до нього не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 просили обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки обвинувачений є неповнолітній.
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора, звернувши увагу суду, що ОСОБА_3 немає постійного місця проживання, з 2019 року до учбового закладу не з'являвся та неодноразово ігнорував явку до Путивльського районного суду Сумської області, де також розглядається кримінальне провадження відносно нього.
Вислухавши аргументи сторін кримінального провадження суд дійшов наступних висновків.
За положеннями ст.176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою.
За змістом ч.2 ст.492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні трьох тяжких злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України, диспозиція якої передбачає кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства») термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно до рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Об'єднаного королівства» факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Необхідно зауважити, що на цьому етапі провадження суд не вирішує ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У світлі конкретних обставин цієї справи, без надання оцінки обвинуваченню щодо його обґрунтованості та доведеності, суд виходить з точки зору допустимості прийти до висновку про наявність обвинувачення відносно ОСОБА_3 , яке відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра».
З матеріалів справи вбачається, що у ході досудового розслідування кримінального провадження слідчим суддею Путивльського районного суду Сумської області 28.04.2021 року застосовано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 25.06.2021 року.
При цьому, прокурор наголошував, що ризики, які існували раніше, зокрема переховування від органів досудового розслідування та суду або вчинити інше кримінальне правопорушення не зникли.
Суд погоджується з доводами прокурора.
Зокрема встановлено, що ОСОБА_3 не має постійного місця проживання та сталих сімейних відносин. Будучи студентом ДПТНЗ «Шосткинське професійне училище» з 2019 року навчання не відвідував, доходу та засобів до існування немає. Батьки останнього були позбавлені батьківських прав відносно нього, у зв'язку з чим він перебував під опікою навчального закладу.
Судом також враховується, що ОСОБА_3 раніше судимий, у тому числі за вчинення тяжкого злочину, обвинувачується у вчиненні аналогічних тяжких злочинів в період іспитового строку, який був призначений попереднім вироком суду.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. При цьому тримання особи під вартою може відбуватися лише на підставі відповідного рішення компетентного суду.
Сукупність вищевказаних обставин разом з посередньою репутацією ОСОБА_3 , а також наявність кримінального провадження, що розглядається відносно нього іншим судом, дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність ухилення останнього від суду та можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 на даному етапі судового розгляду є виправданим і таким, що відповідає кримінальному процесуальному закону та суспільним інтересам.
Суд не вбачає можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, про що наголошувала сторона захисту, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 цього Кодексу розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З огляду на викладені обставини, а також розмір шкоди, спричиненої за версією сторони обвинувачення інкримінованими ОСОБА_3 кримінальними правопорушеннями, який становить 4360 грн., суд вважає, що застава в мінімальному розмірі, передбаченому п.2) ч.5 ст.182 КПК України, зокрема двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 45400 грн., буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.
Керуючись ст.ст.176-178,183,314,315,392 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 9-ї години 50 хвилини 20 серпня 2021 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 45400 грн.
Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) -26270240, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UА558201720355249001000008869.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава може бути звернута в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 - в той же самий строк з моменту вручення її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий