18.06.2021
Справа №489/5594/20
Провадження №2/489/724/21
18 червня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Бодюл А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, яким просила: виділити їй в натурі Ѕ частку із майна, що є у спільній частковій власності та складається з житлового будинку літ. А, загальною площею 36,5 кв. м., житловою площею 22,3 кв. м., сарай літ. С, огорожі № 7, 10, 11, замощення № ІІ за адресою: АДРЕСА_1 (нова адреса: АДРЕСА_2 ) та припинити за нею право спільної часткової власності у розмірі Ѕ частки на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що їй належить на праві спільної часткової власності Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 26.11.2002. Фактично їй у власність перейшло право власності на частину житлового будинку літ. А, загальною площею 36,5 кв. м., житловою площею 22,3 кв. м. та сарай літ. С. Співвласником іншої частини домоволодіння належить ОСОБА_2 . Між ними, як співвласниками нерухомого майна не виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна, проте угоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння не досягнуто. Її неодноразові звернення з проханням здійснити добровільно розподіл майна, що є спільній сумісній частковій власності, відповідачем ігноруються. Частка, яку вона просить виділити в натурі є відокремленою, має окремий вихід та може бути виділена в натурі між співвласниками. На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.01.2019 № 41, частині житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 (літ. А, прим з №2-1 по №2-5, загальною площею 36,5 кв. м.), яка належить їй на праві власності надано нову адресу: АДРЕСА_2 . 18 лютого 2019 року КП ММБТІ виготовлено їй новий технічний паспорт, за результатами обстеження знаходиться: житловий будинок літ. А, загальною площею 36,5 кв. м., житловою площею 22,3 кв. м., сарай літ. С, огорожі № 7, 10, 11, замощення № ІІ. 03 липня 2019 року вона подала документи до Департаменту з надання адміністративних послуг ММР та заяву про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок. Проте, їй було відмовлено у державній реєстрації оскільки, нею не подано договору про поділ спільного майна та договору про виділ в натурі частки із спільного часткового майна або відповідного рішення суду.
Ухвалою суду від 04.12.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представниці позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позову не заперечує.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Ѕ частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 26.11.2002, посвідченого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Сазоновою М.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 3-1056 та в ММБТІ 17.12.2002 за реєстровим № 9537.
Інша Ѕ частка житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , що підтверджується випискою з будинкової книги.
В цілому житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 має наступні характеристики: житловий будинок літ. А. загальною площею 83,7 кв. м., житловою площею 54,8 кв. м., літня кухня літ. Б, сарай літ. И, сарай літ. Л, сарай літ. Е, сарай літ. С, погріб літ. В, огорожі та споруди, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , від 06.09.1990.
Згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 41 від 25.01.2019, частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (літ. А прим. з № 2-1 по №2-5 загальною площею 36,5 кв.м., літ. С), яка належить ОСОБА_1 , надано нову адресу: АДРЕСА_2 , не перераховане майно залишено за адресою: АДРЕСА_1 .
18 лютого 2019 року Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за заявою ОСОБА_1 виготовлено новий технічний паспорт за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 від 18.02.2019, за результатами обстеження за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться житловий будинок літ. А загальною площею 36,5 кв. м., житловою площею 22,3 кв. м., сарай літ. С, огорожі № 7, 10, 11, замощення № ІІ.
Вказане підтверджується довідкою з КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 18.02.2019 (а.с. 18).
03 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з надання адміністративних послуг ММР з заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , надавши відповідні документи.
22 серпня 2019 року державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг ММР винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяження № 48355309, оскільки ОСОБА_1 не подано договору про поділ спільного майна та договору про виділ в натурі частки із спільного часткового майна або відповідного рішення суду.
Позивачка в своєму позові зазначає, що вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням здійснити добровільно розподіл майна, що є спільній сумісній частковій власності, які відповідачем ігноруються.
Доказів письмово звернення до відповідача з вимогами про укладення договору добровільного розподілу майна, позивачкою до матеріалів справи не долучено.
Позивачка зазначає, що частка, яку вона просить виділити в натурі є відокремленою, має окремий вихід та може бути виділена в натурі між співвласниками.
Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи із вищезазначеного, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно п. 7 ухвали Пленуму Верховного суду України від 04.10.91 № 7 «Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учасників спільної власності, частка якого зменшилася».
На підставі п. 6 ухвали Пленуму Верховного суду України від 04.10.91 № 7 « розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті або місцевості».
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані житлі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до абз.1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій(сумісній) власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь- яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній сумісній власності.
Відповідно до положень ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На даний час позивач та відповідач фактично користуються
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі частини 1 статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 (стара назва: АДРЕСА_1 ), що складається з: житлового будинку літ. А, загальною площею 36,5 кв.м., житловою площею 22,3 кв.м.; сараю літ. С; огорожі № 7, 10, 11, замощення № ІІ.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 420 (чотириста двадцять) гривні 40 (сорок) коп. судового збору сплаченого за квитанцією від 09 листопада 2020 року № 0.0.1898417586.1.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «18» червня 2021 року.