Справа № 320/4415/20
22 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Вінокурової І.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року, суддя Леонтович А.М., у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Український водний сервіс» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне підприємство «Український водний сервіс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000420513 від 23.01.2020 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі представник відповідач просив слухати справу за участі представника податкового органу. Окрім того, на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 14.06.2021 року надійшло клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представник відповідача.
Підставою для розгляду справи у відкритому судовому засіданні представник відповідача зазначив ту обставину, що дана справа є вагомою для держави у зв'язку з рівнем бюджетного дефіциту у розмірі близько 300 мільярдів гривень і, серед одного із джерел надходжень коштів до бюджету є безпосередньо податкові надходження.
Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року розгляд справи призначено за правила спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
Доводи представника відповідача щодо необхідності розгляду справи у відкритому судовому засіданні є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються відповідними доказами та не свідчать про необхідність розгляду справи у відкритому судовому засіданні. Окрім того, колегія суддів зазначає, що дефіцит державного бюджету ніяким чином не впливає на розгляд даної справи, так як при її розгляді суд керується принципом верховенства права та бере до уваги ті докази, які були надані сторонами в ході розгляду справи. Жодних нових доказів, які б свідчили про необхідність розгляду справи в судовому засіданні, відповідач не надав.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Український водний сервіс" (ідентифікаційний код: 33092952) зареєстроване як юридична особа, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №13571020000000463. Видом економічної діяльності товариства є зокрема: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у. (т.1 а.с.226-229).
Відповідно до направлень від 11.12.2019, №990, №991 виданих ГУ ДПС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Український водний сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування і сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "АСІС БУД" за період 01.01.2018 по 31.01.2018, за результатами якої складено акт №350/10-36-05-13/33092952 від 23.12.2019 (т.2 а.с.23-31).
На підставі акту перевірки №350/10-36-05-13/33092952 від 23.12.2019 Головним управлінням ДПС у Київські області винесено податкове повідомлення-рішення №00042220513 від 23.01.2020 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 123 966, 00 грн. (т.1 а.с.32).
07.02.2020 ПП "Український водний сервіс" подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення №00042220513 від 23.01.2020 (т.1 а.с.56-61).
Рішенням Державної податкової служби України №1103316199-00-08-05-01-06 від 26.03.2020 податкове повідомлення-рішення №000420513 від 23.01.2020 залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1 а.с.63-66).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).
Отже, визначальною ознакою господарської операції є реальність змін майнового стану платника податку.
Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Окрім того, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Правові позиції у подібних справах було висловлено Верховним судом у постанові від 15.10.2019 № 813/270/16, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15, від 19.02.2020 у справі № 826/2958/14.
Як зазначає податковий орган, виявлені під час перевірки порушення зумовлені відсутністю реального руху активів (реалізації послуг) ПП "Український водний сервіс" та його контрагентом ТОВ "АСІС БУД" протягом періоду, який перевірявся, що свідчить про оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та отримання ПП "Український водний сервіс" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Тобто має місце нереальність здійснення господарських операцій ПП "Україський водний сервіс", а до перевірки інформації, разом з первинними документами, з комплексу робіт по благоустрою території підприємства, а саме: технічної та проектної документації, інформації щодо залучення робочої сили для виконання ремонтно-будівельних робіт з розрахунком затрачених людино годин.
Судом встановлено, що ПП "Україський водний сервіс" (замовник) уклав договір №1010/17 від 02.10.2017 з ТОВ "АСІС БУД" (підрядник).
Відповідно до п.1 даного договору підрядник бере на себе зобов'язання власними силами, засобами та матеріалами виконувати та здати замовнику у встановлений договором термін комплекс робіт по влаштуванню благоустрою території підприємства, що знаходиться за адресою: смт. Ворзель, вул. Ковельська, 4, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити підрядника технічною та проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, за винятком наданих замовником (т.1 а.с.72-77).
Для підтвердження факту виконання умов договору №1010/17 від 02.10.2017 та придбавання товарно-матеріальних цінностей, позивачем надано копії кошторисної документації (т.1 а.с.78-82), календарний графік виконання робіт (т.1 а.с.83), графік фінансування робіт (т.1 а.с.84), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БН-09/21/05 від 21.09.2017 (т.1 а.с.160), акти до договору №1010/17 від 02.10.2017 (т.1 а.с.90-94) акти надання послуг №1906 від 20.10.2017, №1907 від 20.10.2017 (т.1 а.с.161, 162), видаткові накладні №22 від 10.04.2017, №44 від 13.09.2017, №49 від 12.10.2017, №55 від 19.10.2017, 359 від 03.11.2017, №60 від 28.11.2017, №61 від 28.11.2017, №1161 від 25.10.2017, №1337 від 24.11.2017, №1534 від 29.12.2017, №РН-00008995 від 17.10.2017, №РН-00001055 від 23.11.2017, №РН-0000229 від 14.10.2017, №РН-000274 від 23.10.2017, №РН-000256 від 30.10.2017, №Ф92304 від 20.12.2017 (т.1 а.с.157-182), платіжні доручення №889 від 24.01.2018, №901 від 02.02.2018, №933 від 21.02.2018 (т.1 а.с.105-107).
Сплачені позивачем за вказаними господарськими операціями кошти розподілені в бухгалтерському та податковому обліку шляхом віднесення сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом.
Суд вірно не взяв до уваги доводи відповідача щодо відсутності технічної та проектної документації у позивача, оскільки дана обставина не може свідчити про нереальність здійснення господарської операції.
Окрім того, факт господарських операцій підтверджується дослідженими по справі первинними документами, зокрема документом, які свідчать про прийняті роботи та сплачені грошові кошти, що підтверджується первинними документами, які містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам пункту 201.1 та пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України.
Також суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача щодо встановлення відсутності придбання ПП "Україський водний сервіс" більшої частини матеріалів наданих ТОВ "АСІС БУД" для забезпечення виконання умов договору, з огляду на не підтвердження вказаного відповідними документами.
Відповідно до наказу №01/02.17 від 01.02.2017 (т.1 а.с.154) позивачем була проведена інвентаризація будівництва питної води, на предмет опису будівельних матеріалів, які будуть використані для відновлення будівлі - цеху по виробництву води. За результатами проведеної інвентаризації було складено інвентаризаційну відомість ТМЦ №1 від 05.02.2017 (т.1 а.с.155).
Згідно даних з акта виконаних робіт №5.2 вбачається, що для здійснення ремонтно-будівельних робіт за адресою: смт. Ворзель, вул. Ковельська, 4, ПП "Україський водний сервіс" частину матеріалів було надано для ремонтно-будівельних робіт згідно інвентаризаційної відомості ТМЦ, а іншу частину матеріалів ПП "Україський водний сервіс" придбав згідно видаткових накладних.
Окрім того, як убачається з акту перевірки, відповідач вважає, що господарська діяльність ТОВ "АСІС БУД" має ознаки нереальності здійснення господарських операцій за відсутності: - руху активів зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; - фізичної, технологічної та технічної можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; - кваліфікованого персоналу; - кількісті працюючих - 2 особи; - інформації по витратам труда робітників-будівельників на обсяг робіт в кількості люд. год.; - основних фондів та основних засобів.
Проте, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача. У випадку невиконання контрагентом платника податків свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання в оподатковуваних операціях. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником ПДВ - покупцем товару (послуг) норм статті 198 ПК щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
З метою підтвердження реального характеру виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним вище договором, сплачено кошти, за якими позивачем включено до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом.
Доказів, які б свідчили про обізнаність позивача про наявні порушення його контрагента, про наявні між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджені спільні зловмисні дії, спрямовані на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, відповідачем в ході розгляду справи не надано.
Що стосується доводів податкового органу наявність досудових розслідувань у кримінальному провадженні щодо контрагентів ТОВ "АСІС БУД", колегія суддів зазначає наступне.
Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача чи контрагентів контррагета позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Окрім того, факт господарської діяльності позивача з його контрагентом підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що викладені в акті перевірки доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд першої інстанції дішов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №00042220513 від 23.01.2020 та наявність правових підстав для його скасування.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.