Справа № 640/18675/20 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.
22 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у видачі довідки (розрахунку) вартості невиданого речового майна за період служби позивача до дня звільнення включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати довідку (розрахунок) вартості невиданого речового майна за період служби позивача до дня звільнення включно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 липня 2007 року № 0153 був зарахований до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв'язку з чим твердження відповідача про те, що він не перебував на грошовому забезпеченні є необґрунтованими. Додатково позивач зазначає, що у жовтні 2014 року був відряджений до зони проведення антитерористичної операції та отримав у військовій частині НОМЕР_2 речове майно - військову форму нового зразка типу «Піксель», яка була обов'язковою для носіння в зоні проведення АТО.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позбавлений можливості надати ОСОБА_1 довідку (розрахунок) вартості невиданого речового майна за період служби, адже він не перебував на речовому утриманні у Військовій частині НОМЕР_1 . Також відповідач заперечує факт видачі позивачу військової форми у 2014 році.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що відповідно до наказу заступника Міністра оборони України - Командувача Сухопутними військами Збройних сил України від 31 липня 2001 року № 143 ОСОБА_1 був увільнений від посади офіцера групи морально-психологічного забезпечення бойової, мобілізаційної готовності та бойової підготовки відділу морально-психологічного забезпечення бойової, мобілізаційної готовності та бойової підготовки Управління виховної роботи командування Сухопутних військ України та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 липня 2007 року № 0153 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач був звільнений з лав Збройних Сил України у запас за станом здоров'я 28 вересня 2018 року на підставі наказу Міністра оборони України від 21 вересня 2018 року № 97Рт.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 вересня 2018 року № 218ДСК з 28 вересня 2018 року позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При звільненні з військової служби позивачу не виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно.
ОСОБА_1 24 червня 2020 року звернувся до військової частині НОМЕР_1 із заявою, у якій просив надати довідку про вартість речового майна, що належало до видачі на день звільнення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Листом від 22 липня 2020 року № 222/7Д/1518 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу, що відповідно до абз. 6 п. 2.21 розділу 2 Порядку відпустку речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31 січня 2006 року № 45, який був чинний на момент зарахування до списків Військової частини НОМЕР_1 , підставою для зарахування на речове забезпечення військовослужбовців є атестат на речове майно і наказ командира військової частини. З огляду на те, що позивач не надав атестат на речове майно, підстави для зарахування на речове забезпечення та видачі запитуваної довідки відсутні.
Не погоджуючись із такими діями Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що підставою для зарахування військовослужбовця на речовий облік є речовий атестат, який надається військовослужбовцю при переході на нове місце проходження військової служби. При зарахуванні до Військової частини НОМЕР_1 для поставлення на речовий облік у зазначеній військовій частині, окрім видачі наказу командира, в якому зазначено про зарахування позивача до списків особового складу та всіх видів забезпечення, військовослужбовець повинен був надати речовий атестат, який виданий військовою частиною з якої він був переведений.
Суд першої інстанції встановив, що при переведенні з Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 у 2001 році був виписаний та переданий речовий атестат. При зарахуванні до Військової частини НОМЕР_1 позивач не надав такий грошовий атестат за новим місцем проходження служби. За повідомленнями Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 не перебував у них на речовому забезпеченні. У свою чергу Військова частина НОМЕР_4 повідомила суд про знищення облікової картки військового майна особистого користування щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням термінів зберігання.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Першочергово колегія суддів вважає необхідним визначити предмет доказування у цій справі.
Звертаючись до суду із адміністративним позовом, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати йому довідку (розрахунок) вартості невиданого речового майна за період проходження військової служби.
У свою чергу відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі такої довідки з посиланням на те, що він не перебував на речовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
Форма довідки, за отриманням якої звернувся позивач, визначена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178).
Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
За змістом п.п. 3 - 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Зазначені норми Порядку вказують на те, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, надається речовою службою військової частини за місцем військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що військовослужбовці, які зараховані до особового складу Військової частини НОМЕР_1 перебувають на речовому обліку у речовій службі Військової частини НОМЕР_2 . Зазначена обставина підтверджується, зокрема, копією обхідного листа та не заперечується сторонами цієї справи.
Натомість позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені саме до Військової частини НОМЕР_1 , а не Військової частини НОМЕР_2 .
Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 у встановленому порядку не був взятий на облік речовою службою військової частини за місцем проходження військової служби, адже не надав атестат на речове майно, оформлений за попереднім місцем проходження військової служби. Зазначена обставина підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 28 серпня 2020 року № 1408, копіями обхідного листа, книги № 230 реєстрації облікових документів Військової частини НОМЕР_2 , книги № НОМЕР_5 (№ НОМЕР_6 ) реєстрації облікових документів Військової частини НОМЕР_2 (Картки обліку о/с).
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 надати позивачу довідку (розрахунок) вартості невиданого речового майна за період проходження військової служби, адже такі відомості у відповідача відсутні.
Водночас колегія суддів враховує, що така довідка є однією з передумов для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
За змістом адміністративного позову, заявлені ОСОБА_1 вимоги спрямовані на захист права саме на отримання такої компенсації. Разом з тим вказане право не може бути захищене у рамках справи, де предметом спору є законність дій військової частини щодо відмови у видачі довідки (розрахунку) вартості невиданого речового майна.
З метою захисту такого права ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, під час розгляду якого підлягатиме встановленню наявність чи відсутність у позивача права на речове забезпечення під час проходження військової служби, обсяг прав і обов'язків сторін у процесі зарахування військовослужбовця до військової частини за новим місцем служби, а також правові наслідки незарахування особи на речове забезпечення та вплив зазначеної обставини на можливість отримання відповідної грошової атестації.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 18 березня 2021 року та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив рішення з дотримання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 122, 139, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Є.В. Чаку