Справа № 640/18738/20 Головуючий у 1 інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
17 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кобаля М.І.
Коротких А.Ю.
За участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "112-ТВ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "112-ТВ" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "112-ТВ" звернувся до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.04.2020 року №541 "Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРК 112", м. Київ (НР №00076-м від 22.07.2013, супутникове ТБ, логотип: " 112 Україна").
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "112-ТВ" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що відповідач в оскаржуваному рішенні вказує про наявність порушення, яке полягає у демонструванні анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» за участю ОСОБА_1 , прізвище якого внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, при цьому, не наводить аргументації - щодо статусу учасника ОСОБА_1 у анімаційному фільмі, у розумінні визначення наведеного у абз. 10 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Також, апелянт зазначає, що відповідач завчасно, без проведення перевірки констатував наявність порушення. Крім того, апелянт посилається на те, що текст оскаржуваного рішення Національної ради не містив додатку у виді акту моніторингу, а на засіданні Національної ради за 23 квітня 2020 року, на якому розглядалось питання призначення позапланової перевірки, жодні аудіо-відео записи не досліджувались.
14 червня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на засіданні 23 квітня 2020 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла рішення №541 «Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ (НР №00076 від 22.07.2013 р., супутникове ТБ, логотип « 112 Україна»).
Позапланову перевірку призначено з метою перевірки дотримання позивачем вимог:
- абзацу десятого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (не допускається використання телерадіоорганізацій для: трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осі, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створення під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер);
- пункту а) частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 року № 3759-XII (далі - Закон № 3759-XII) відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
Статтею 1 Закону № 3759-XII визначено, що телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.
У відповідності до абзацу 10 частини 2 статті 6 Закону № 3759-XII, не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер.
В силу вимог п. «а» ч. 1 ст. 59 Закону № 3759-XII, телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії.
Частиною 1 статі 70 Закону № 3759-XII передбачено, що Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, зокрема, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення.
Правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення визначає Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 року № 538/97-ВР (далі - Закон № 538/97-ВР).
Частиною 1 статі 1 вищевказаного Закону закріплено, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
Статтею 13 Закону № 538/97-ВР визначено наглядові повноваження Національної ради.
Так, відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону № 538/97-ВР, Національна рада здійснює, зокрема: нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки національного аудіовізуального продукту; офіційний моніторинг телерадіопрограм.
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08 лютого 2012 року №115 затверджено Інструкцію про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу (далі - Інструкція №115).
Пунктом 1 Інструкції №115 закріплено, що ця Інструкція визначає порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, організації та проведення перевірок, оформлення результатів перевірок ліцензіатів уповноваженими особами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада), а також порядок складання та подання органам, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення, протоколів та матеріалів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції №115, об'єктами моніторингу є телерадіопрограми, які транслюються (ретранслюються) на території України, та телерадіопрограми, що надаються у складі програмної послуги.
Згідно п. 2 розділу ІІ Інструкції №115, уповноваженими особами, які здійснюють моніторинг, є: представники Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, працівники секретаріатів представників Національної ради, а також працівники відповідних структурних підрозділів Національної ради, до посадових обов'язків яких належить здійснення моніторингу.
Положеннями пункту 4 розділу ІІ Інструкції №115 передбачено, що моніторинг телерадіопрограм телерадіоорганізацій передбачає: запис та збереження телерадіопрограм спеціалізованим технологічним обладнанням для приймання, запису і зберігання телерадіопрограм; перегляд (прослуховування) записаних телерадіопрограм; аналіз отриманих результатів і складання акта моніторингу; зберігання записів телерадіопрограм (за необхідності).
У відповідності до пункту 9 розділу ІІ Інструкції №115, інформація, отримана під час моніторингу, може бути використана для, зокрема, проведення перевірок ліцензіатів.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №115, Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних).
Плановою перевіркою телерадіоорганізації вважається перевірка діяльності телерадіоорганізації, яка проводиться через рік з дати видачі ліцензії на мовлення або у зв'язку із закінченням строку дії ліцензії та передбачена планом проведення перевірок.
Приписами п. 3 розділу ІІІ Інструкції №115 закріплено, що підставами для призначення позапланових перевірок є: виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.
Як вбачається з матеріалів справи, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення від 23 квітня 2020 року №541 "Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРК 112", м. Київ (НР №00076-м від 22.07.2013, супутникове ТБ, логотип: " 112 Україна").
Згідно вищевказаного рішення, позапланову виїзну перевірку позивача призначено з метою:
- абзацу десятого частини другої статті 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (не допускається використання телерадіоорганізацій для: трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осі, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створення під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер);
- пункту а) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії).
З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало виявлення Національною радою за результатами моніторингу мовлення позивача 10.04.2020 року о 13:05 год. анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виробник: Російська Федерація, 2015 , "КиноАтис", фонд преподобного ОСОБА_2 , режисер ОСОБА_3 ) за участю ОСОБА_1 , прізвище якого внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв - Міністерства культури України, що є ознакою порушення вимог абзацу десятого частини другої статті 6 та пункту а) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
Апелянт зазначає, що текст оскаржуваного рішення національної ради не містив додатку у виді акту моніторингу, а на засіданні Національної ради за 23 квітня 2020 року, на якому розглядалось питання призначення позапланової перевірки, жодні аудіо-відео записи не досліджувались.
Частиною 5 статті 17 Закону № 538/97-ВР передбачено, що кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані: посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії; обставини, з настанням яких закони України пов'язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин.
З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що рішення Національної ради повинно містити посилання на докази, якими підтверджується настання обставин, що мають значення при прийнятті рішення, разом з тим, законодавством не передбачено обов'язку долучати до рішення Національної ради такі докази.
Отже, необхідність додавати до рішення Національної ради акт моніторингу не передбачена чинним законодавством.
Щодо посилання апелянта на те, що на засіданні Національної ради за 23 квітня 2020 року, на якому розглядалось питання призначення позапланової перевірки, жодні аудіо-відео записи не досліджувались, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 23 Закону № 538/97-ВР, порядок організації та внутрішньої роботи Національної ради, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом Національної ради, який за поданням голови або не менше трьох членів Національної ради затверджується Національною радою більшістю від її складу.
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 29.04.2015 року №581 затверджено Регламент Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Регламент).
Розділом 3 Регламенту Національної ради визначено процедуру підготовки проектів рішень та матеріалів до них на засіданні Національної ради.
Так, пунктом 3.2.2 Регламенту передбачено, що порядок денний засідання Національної ради формується на підставі заявок за підписом начальників структурних підрозділів апарату Національної ради не пізніше ніж за шість календарних днів до засідання, крім питань, які визначені головою Національної ради, членами Національної ради невідкладними.
Відповідно до пункту 3.2.9 Регламенту, проекти рішень та матеріали до них, що надійшли пізніше встановленого терміну, реєструються відділом протокольно-організаційної роботи та подаються до порядку денного наступного засідання Національної ради, членами Національної ради як невідкладні.
Згідно положень пункту 3.3.11 Регламенту, підготовлені для розгляду на засіданні Національної ради проекти рішень та матеріали до них мають бути надані для ознайомлення Голові Національної ради, членам Національної ради не пізніше ніж за три робочих дні до дати проведення засідання. У виняткових випадках проекти рішень можуть надаватися безпосередньо на засіданні Національної ради.
Частиною 5 статті 7 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" закріплено, що член Національної ради має право, зокрема, пропонувати для включення до порядку денного засідання Національної ради питання, що належать до її компетенції.
Із протоколу засідання Національної ради від 23 квітня 2020 року №13 вбачається, що під час відкриття та затвердження порядку денного засідання Національної ради член Національної ради Зіневич Ю. запропонував додати до порядку денного два питання і розглянути їх як невідкладні, відповідно до пункту 3.2.2 Регламенту, зокрема, питання про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРК " 112-ТВ".
Приписами пункту 3.5.13 Регламенту передбачено, що голосування здійснюється кожним членом Національної ради особисто шляхом підняття руки. Рішення Національної ради уважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п'яти членів Національної ради. Рішення, які не отримали необхідної кількості голосів, вважаються неприйнятими.
З протоколу засідання Національної ради від 23 квітня 2020 року №13 вбачається, що під час голосування про включення до порядку денного та визнання невідкладним питання про призначення позапланової виїзної перевірки позивача проголосувало "за" - 7 членів Національної ради, "проти" - 0, "утримались" - 0, тобто, рішення прийняте одноголосно.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що включення до порядку денного питання про проведення позапланової перевірки позивача, як невідкладного, не суперечить ані нормам Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", ані Регламенту.
Пунктом 3.3.11 Регламенту визначено, що підготовлені для розгляду на засіданні Національної ради проекти рішень та матеріали до них мають бути надані для ознайомлення голові Національної ради, членам Національної ради не пізніше ніж за три робочих дні до дати проведення засідання. У виняткових випадках проекти рішень можуть надаватися безпосередньо на засіданні Національної ради.
Згідно п.п 3.3.5 - 3.3.6 Регламенту, розгляд питання починається з виступу члена Національної ради або посадової особи Національної ради, які доповідають по суті питання, що розглядається. Доповідач викладає зміст питання, представляє проект рішення та зауваження (пропозиції), що надійшли під час його підготовки, відповідає на запитання голови Національної ради та членів Національної ради.
Головуючий на засіданні у разі потреби надає слово членам Національної ради, начальникам структурних підрозділів апарату Національної ради, а також може надати право запрошеним особам висловитися по суті питання, що розглядається. У разі необхідності головуючий визначає час для обговорення відповідного питання.
Як зазначено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, матеріали до проекту оскаржуваного рішення, в тому числі, записи ефірів, акт моніторингу, було повно та всебічно досліджено членами Національної ради.
Так, апелянт зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні вказує про наявність порушення, яке полягає у демонстрування анімаційного фільму « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за участю ОСОБА_1 , прізвище якого внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, при цьому, не наводить аргументації - щодо статусу учасника ОСОБА_1 у анімаційному фільмі, у розумінні визначення наведеного у абз. 10 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Також, апелянт стверджує, що відповідач завчасно, без проведення перевірки констатував наявність порушення.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаними доводами апелянта та наголошує на тому, що оскаржуваним рішенням лише призначено позапланову виїзну перевірку, через виявлення ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства, а не констатовано наявність порушення.
При цьому, як зазначено в рішенні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.04.2020 року №541, моніторингом телепередач, що транслювалися позивачем 19.04.2020 року, встановлено наявність саме ознак порушення вимог абзацу десятого частини другої статті 6 та пункту «а» частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а не безпосередньо порушення цих правових норм.
Таким чином, саме під час здійснення призначеної позапланової виїзної перевірки Національною радою буде встановлено, який статус мав у вищезгаданому фільмі ОСОБА_1 та буде підтверджено або спростовано ознаки порушення ліцензіатом вимог законодавства (абзацу десятого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "112-ТВ" та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 288, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "112-ТВ" залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кобаль М.І.
Коротких А.Ю.
Повний текст постанови виготовлено 22.06.2021 р.