Справа № 320/5362/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
15 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Паірнова А. Б., Ключковича В. Ю.
за участю секретаря: Волошка О. Л.
представника позивача Крупки Б. Г., представника відповідача Бондарчука Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 18.03.2021) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 24.03.2020 №0008500511, яким ТОВ "АРСАН-БУД" за вересень 2019 визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2579313,00 гривень.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі , вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно погодився із висновками проведеної перевірки щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ "Алп-Пліос", ТОВ "Фронтон Інжиніринг", ТОВ "Авіакрансервіс", ТОВ "БК Єолід Хаус", ТОВ "Секвоя Плюс".
Апелянт зазначає, що ним як до перевірки так і до суду надано вичерпний перелік первинної документації, що у повній мірі підтверджує реальність таких взаємовідносин, натомість рішення суду як і акт перевірки ґрунтуються виключено на припущеннях щодо відсутності у контрагентів позивача реальної можливості виконати свої зобов'язання за такими правочинами.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого податковий орган щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечує та зазначає, що доводи викладені апелянтом не спростовуються висновків суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Арсан-Буд" з питань дотримання вимог податкового законодавства в по взаємовідносинах з ТОВ "Алп-Пліос" (код за ЄДРПОУ 39299480) за період з 01.05.2019 по 31.07.2019 та з 30.09.2019, з ТОВ "Фронтон Інжиніринг" (код за ЄДРПОУ 41358761) за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, ТОВ "Компанія "Сфера Комфорту" (код за ЄДРПОРУ 39021630) за період з 01.07.2019по 30.09.2019, ТОВ "Авіакрансервіс" код а ЄДРПОУ 40528544) за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, ТОВ "БК Єолід Хаус" (код за ЄДРПОУ 39150883) за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, ТОВ "Секвоя Плюс" (код за ЄДРПОУ 41042707) за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 17.02.2020 № 153/10-36-05-11/31408520.
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.1, п. 198.2, 198.3 ст. 198 та п. 201.1., 201.10 ст. 201Податкового кодексу України при здійсненні господарської діяльності з ТОВ "Алп-Пліос", ТОВ "Фронтон Інжиніринг", ТОВ "Авіакрансервіс", ТОВ "БК Єолід Хаус", ТОВ "Секвоя Плюс", що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 2 579 313,00грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київські області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2020 №0008500511, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 579 313 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 24.03.2020 №0008500511 позивач оскаржив його в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.
Рішенням Державної податкової служби України 26.05.2020 № 17061/6/99-00-08-05-01-06 "Про результати розгляду скарги", податкове повідомлення-рішення від 24.03.2020 №0008500511 залишено без змін, а скарга платника податків без задоволення.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу норми п.198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на формування зобов'язань із сплати податку на додану вартість вплинуло формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Алп-Пліос", ТОВ "Фронтон Інжиніринг", ТОВ "Авіакрансервіс", ТОВ "БК Єолід Хаус", ТОВ "Секвоя Плюс".
Отже, надаючи оцінку правомірності винесення рішення суду першої інстанції та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами-постачальниками.
Щодо відносин ТОВ "АРСАН-БУД" та ТОВ "АЛП-ПЛІОС" судом встановлено наступне.
Між позивачем та ТОВ "АЛП-ПЛЮС" (підрядник) укладено ряд договорів підряду №171218-А52 від 17.12.2018 року, №051118-М від 05.11.2018 року, №010819-А52-С2 від 01.08.2019 року, №010719-А52-П від 01.07.2019 року.
Згідно п.1.1 даних договір, підрядник зобов'язується, власними силами виконати комплекс робіт по влаштуванню опорядження МЗК, сходових клітин та паркінгу на об'єкті "Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями за адресою: вул. Артема, 52а , 52д у Шевченківському районі м. Києва " Секція 1 та Секція 2 ", замовник зобов'язується прийняти належним чином, якісно і у строк виконані роботи та своєчасно здійснити їх оплату.
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано: копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року, акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 від року, звіту про використання підрядником матеріалів № 1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2019, акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 від року, звіту про використання підрядником матеріалів № 1, копії податкових накладних та докази здійснення розрахунків.
Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копію проектної та кошторисної документація, а саме: відомості опорядження приміщень, дизайн проекту холу житлового комплексу «А-52» за адресою вул. Артема (Січових Стрільців), 52а у Шевченківському районі м. Києва . Житловий будинок. Секція 2. Хол Дизайн проект вхідної групи за адресою вул. Артема( Січових Стрільців), 52а у Шевченківському районі м. Києва , робочі креслення 2.0 Житловий будинок. Секція 1 1-й поверх, копії договірної ціни, додаткових
Також на вимогу суду першої інстанції, позивачем до матеріалів долучено копії технологічних карт на виконання будівельних робіт.
Щодо відносин ТОВ "Арсан-Буд" та ТОВ "Фронтон Інжиніринг" судом встановлено наступне.
З матеріалів перевірки вбачається, що між ТОВ "Арсан-Буд" та ТОВ "Фронтон Інжиніринг" укладено договір підряду №201218-М від 20.12.2018 року, відповідно до умов якого ТОВ "Фронтон Інжиніринг" зобов'язувалось надати позивачу послуги з влаштування фасадів на об'єкті «Будівництво житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та дитячим дошкільним закладом на перетині вул. Академіка Глушкова та Академіка Заболотного, 1 у Голосіївському p-ні м. Києва (перша черга будівництва) будинок № 2 ».
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи додано копі додаткової угоди до договору, податкових накладних, платіжних доручень, технологічної карти № 17.09 влаштування конструкцій зовнішніх стін на алюмінієвому каркасі системи «Барк Сістем», з послідуючим опорядженням керамогранітними плитами, та інша проекта документація.
Також у перевіряємий період позивачем укладено договори на обслуговування та експлуатацію баштового крану №43/17 від 01.09.2017 року, №44/17 від 01.09.2017 року, №45/18 від 22.10.2018 року, №54/18 від 12.11.2018 року, №55/18 від 13.11.2018 року, №28/180Р від 03.08.2018 року з ТОВ "Авіакрансервіс".
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем надано копії актів здачі - приймання робіт (надання послуг) № 301 від 25.07.2019 року, № 300 від 25.07.2019року, № 299 від 25.07.2019 року, № 298 від 25.07.2019 року, № 297 від 25.07.2019 року, № 303 від 31.07.2019 року, № 302 від 31.07,2019 року. Докази оплати: Копії платіжних доручень № 212207 від 16.07.2019 року, № 212208 від 16.07.2019 року, № 212209 від 16.07.2019 року, №212210 від 16.07.2019 року, № 212211 від 16.07.2019 року, № 212212 від 16.07.2019 року.
Щодо відносин ТОВ "Арсан-Буд" та ТОВ "БК Солід Хаус", судом встановлено наступне.
Між позивачем та ТОВ "БК Солід Хаус" укладені договори підряду №261118-А52 від 26.11.2018 року, №290818-М від 29.08.2018 року, №070818-М від 07.08.2018 року, відповідно до умов яких ТОВ "БК Солід Хаус» зобов'язувалось надати позивачу послуги:
- по влаштуванню цегляної кладки на об'єкті «Будівництво житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та дитячим дошкільним закладом на перетині вулиль Академіка Глушкова та Академіка Заболотного у місті Києві »;
- комплекс робіт по улаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій технічного поверху житлового будинку на об'єкті «Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями за адресою: вул. Артема 52а, 52 д у Шевченківському районі м. Києва»;
- влаштування вертикальних залізобетонних конструкцій на об'єкті «Будівництво житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та дитячим дошкільним закладом па перетині вул. Академіка І'лушкова та Академіка Заболотного. 1 у Голосіївському p-ні м. Києва (перша черга будівництва) будинок № 2 ».
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочинами позивачем до матерів справи додано копії довідок про вартість використаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, копії підсумкових відомостей ресурсів по кожному із об'єктів будівництва, копії податкових накладених, докази здійснення розрахунків, а також схема демонтажу-монтажу перемички та підвіконня в цегляній стін та іншу проекту документацію.
Крім того, у перевіряємий період на формування податкового кредиту вплинули взаємовідносини позивача з ТОВ «СЕКВОЯ ПЛЮС» на підставі договору підряду №200619-Ж26 від 20.06.2019 року.
Відповідно до умов якого ТОВ «СЕКВОЯ ПЛЮС» зобов'язувалось здійснити роботи на об'єкті, що знаходиться за адресою : м. Київ вул. Жмаченка, 26 Житловий будинок №1 секція , а саме : вузли по кладці; вентиляційні блоки.
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем як до перевірки так і до суду надано копії укладених додаткових угод, копії погодженої договірної ціни, схема розташування вентиляційних стояків, маркувальні плани та інше.
Крім того позивачем надано докази здійснення розрахунку із вказаним контрагентом.
Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Як вбачається з матеріалів справи а не спростовано податковим органом, під час перевірки позивачем надано усі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не заперечується самим відповідачем у акті перевірки, однак, податковим органом залишено без належної уваги такі первинні документи платника податків, не надавши їм оцінки чи аналізу.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.
Також контролюючим органом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані контрагентами позивача, зареєстровано в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача у спірний період був платниками податку на додану вартість та сплачував його.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на продаж товарів та від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення таких до складу податкового кредиту сум ПДВ.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що апелянтом доведено використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаних ТОВ "Алп-Пліос", ТОВ "Фронтон Інжиніринг", ТОВ "Авіакрансервіс", ТОВ "БК Єолід Хаус", ТОВ "Секвоя Плюс" послуг, оскільки такі використано позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.
Фінансово-господарські операції між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені постачальникам кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, внаслідок чого сформовано від'ємний фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.
Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складенні такої звітності.
Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Крім того, згідно висновку акту перевірки податковим органом зроблено висновок про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Алп-Пліос", ТОВ "Фронтон Інжиніринг", ТОВ "Авіакрансервіс", ТОВ "БК Єолід Хаус", ТОВ "Секвоя Плюс".
Проте, відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17.04.2018 року у справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).
Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 03.2012 року у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06.03.2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13.03.2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Варто також зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №813/1974/17, адміністративне провадження №К/9901/1391/17, ЄДРСРУ №72486629.
Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, встановлено рух активів (товару), встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовуються три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії" суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства" (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений "законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з наведеними контрагентами-постачальниками, а також право позивача на формування податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відтак, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є безпідставними, а доводи апеляційної скарги обґрунтованими.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи, з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким позов приватного акціонерного товариства "Інноваційний Страховий Капітал" слід задовольнити.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн згідно платіжного доручення № 47081 від 22.06.20 та судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 31530,00 грн відповідно до платіжного доручення №2389 від 07.04.2021р., відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 52 550,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року скасувати, прийняти нову постанову якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 24.03.2020 №0008500511.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" (ЄДРПОУ: 31408520, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул.. Героїв Небесної Сотні, 32, оф. 5) з Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, адреса: 03151, м.Київ, вулиця Народного ополчення, 5а) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 52 550,00 грн (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 18.06.2021)