П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 червня 2021 р. Категорія 112010100м.ОдесаСправа № 521/19561/20
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
позивачОСОБА_1 (паспорт)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що він має право на другу (нову) пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 28 років понаднормового стажу. Проте, пенсійним органом протиправно відмовлено у призначенні другої (нової) пенсії за віком, а лише здійснено перерахунок та виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж у розмірі 1% від мінімальної пенсії за віком, що суперечить Конституції України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного сулу від 23 березня 2021 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має необхідний страховий стаж 28 років та вік 72 роки, а тому йому він має право на нову (другу) пенсію.
Головним Управлінням пенсійного фонду України в Одеській області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного сулу від 23 березня 2021 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що 04.07.2018 року за заявою позивача йому перераховано пенсію за нормами ч.4 ст.42 Закону України № 1058.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 з 30 квітня 2008 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на 1 липня 2020 загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 53 роки 7 місяців, з них 28 років додаткового понаднормового стажу.
15.10.2020 року позивач звернувся до Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області про призначення другої пенсії за віком.
27.10.2020 року листом Головне Управління пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у призначення ОСОБА_1 другої пенсії за віком.
Позивач не погоджується з вказаною відмовою у призначені другої пенсії за віком у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що законодавством не передбачено підстав для призначення декількох видів пенсій одночасно, навіть за рахунок понаднормового стажу.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
За правилами ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп *Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Згідно частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу.
Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду № №522/1916/17 від 18 листопада 2020 року.
З матеріалів справи убачається, що страховий стаж позивача складає 53 роки 7 місяців з яких понаднормативний стаж - 28 років.
При цьому, згідно із заявою позивача від 04.07.2018 року відповідачем перераховано його пенсію у відповідності до ч. 4 ст. 42 Закону №1058.
В свою чергу позивач не погоджується з сумою перерахованої пенсії та вважає, що має право на другу (нову) пенсію за віком за понаднормовий стаж.
Статтею 10 Закону № 1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законодавством не передбачено підстав для призначення декількох видів пенсій одночасно, навіть за рахунок понаднормового стажу.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має необхідний страховий стаж 28 років та вік 72 роки, а тому йому необхідно призначити нову (другу) пенсію.
Водночас, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено доплату за понаднормовий стаж роботи у розмірі 1 відсотка мінімального розміру пенсії за віком.
Так, на виконання вимог закону відповідачем перераховано пенсію позивача з урахуванням 28 років понаднормативного стажу (1074,00 грн. х 28% = 300,72 грн.).
При цьому, позивачем не оскаржено такий перерахунок пенсійного органу та він не є предметом розгляду по даній справі.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного сулу від 23 березня 2021 року по справі № 521/19561/20, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено - 23 червня 2021 року.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.