П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4711/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, прийняте у складі суду судді Самойлюк Г.П. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі про визнання протиправними дій щодо відмови в поверненні коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язання вчинити дії,-
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3950 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3950 грн. згідно квитанцій про сплату в АТ «Юнекс Банк».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у серпні 2018 р. вперше придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно з купівлею вказаного житла сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % від вартості відповідного нерухомого майна, що становить 3950 грн. 09.02.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого пенсійного збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, проте відповідач протиправно відмовив у задоволенні вимог.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника та витрати на судовий збір в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що дії відповідача є неправомірними, оскільки відповідно до національного законодавства він був зобов'язаний звернутись до Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса з поданням про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 3950,00 грн. Апелянт вказує, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову з посиланням на відсутність під час розгляду справи квитанції про сплату під час оформлення договору купівлі-продажу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак за випискою до Державної казначейської служби України в Одеській області суд не звертався та на адресу апелянта не було звернення з вимогою про наявність (чи відсутність) даної квитанції. Водночас, квитанція яка підтверджує сплату під час оформлення договору купівлі-продажу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (1% від вартості квартири) в розмірі 3950,00 грн. була прикріплена в додатках до апеляційної скарги.
Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.08.2018р. між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивачем придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-20).
Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу ціна квартири становить 395000,00 грн., яку позивачем сплачено згідно платіжного доручення № 23 від 29.08.2018р. (а.с. 12).
09.02.2021 р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила повернути кошти в розмірі 1% (3950,00 грн.) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості придбаного житла, перерахувавши його на зазначений у заяві рахунок (а.с. 16).
12.02.2021 р. (вих. №1500-0506-8/16783) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у задоволенні вищевказаної заяви, оскільки не надано жодного підтвердження того, що згідно договору купівлі-продажу від 29.08.2018р., зареєстрованого за № 1489, ОСОБА_1 придбала житло вперше та перерахувала збір в сумі 3950,00 грн. (а.с. 14-15).
Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3950 грн., оскільки позивачем не було надано разом із заявою від 09.02.2021 р. про повернення коштів оригіналу або копії документа на переказ, або паперової копії електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів у розмірі 3 950,00 грн. (1 % від вартості квартири).
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень ч.2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Згідно з ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до положень ч.1 ст. 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.
У відповідності до положень ст. 60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Таким чином, з аналізу наведених норм КАС України вбачається, що представник, через якого у відповідності до частини 1 статті 55 КАС України має право здійснювати свою участь сторона - є самостійним учасником процесу, який по суті наділений такими ж повноваженнями, як і особа, яку він представляє, саме тому довіритель у спеціально виданій йому довіреності визначає для представника обсяг повноважень, які останній має право здійснювати для представництва у будь-якому органі від імені довірителя. До того ж довіритель має право обмежити чи розширити коло повноважень представника та надати йому право на вчинення окремих процесуальних дій, які належать до спеціальних прав сторони.
Тобто єдиною підставою для підтвердження у представника обсягу повноважень, наданих йому довірителем є належним чином оформлена від імені довірителя довіреність із спеціальним визначенням кола повноважень, які має здійснювати представник від імені довірителя.
Аналогічні висновки викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа №810/739/15).
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву до суду першої інстанції було підписано та подано ОСОБА_2 , який діє на підставі нотаріально засвідченої довіреності від 07 серпня 2018 року.
Водночас, дослідивши зміст вказаної довіреності, колегія суддів зазначає, що вказаною довіреність довіритель уповноважує Чміль М.В. бути її представником в будь-яких державних, громадських, господарських, приватних, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі в органах місцевого самоврядування, землевпорядних органах, нотаріату, банківських установах, органах архітектури, бюро технічної інвентаризації, експертних групах, житлово-експлуатаційних органах, підприємствах газо-, водо-, електро-, теплопостачання, органах зв'язку, органах внутрішніх справ, у органах реєстрації права власності на нерухоме майно, центрах надання адміністративних послуг з питань купівлі на ім'я довірителя будь-якого нерухомого майна, що знаходиться на території міста Одеси та Одеської області, вчиненням всіх необхідних дій для проведення державної реєстрації права власності на придбане нерухоме майно.
Для цього представнику надано право заповнювати та підписувати від імені довірителя необхідні у кожному конкретному випадку документи, в тому числі заяви (про сімейний стан, що в шлюбі не перебуває, майно є її особистою власністю), заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та інші документи, одержувати довідки та будь-які документи, що стосуються виконання довіреності, в тому числі інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, звіти про оціночну вартість нерухомого майна, розписуватися за довірителя, в тому числі підписувати договори купівлі-продажу нерухомого майна, а якщо виникне потреба-попередні договори (договори завдатку), проводити розрахунки з продавцем, а, також укладати (або розривати) договори на обслуговування придбаного нерухомого майна, сплачувати необхідні платежі, включаючи державне мито, адміністративний збір, податки, тощо, комунальні послуги, плату за користування телефонним зв'язком тощо; відкривати на ім'я довірителя поточні, розрахункові (будь-які рахунки) рахунки для здійснення перерахунку коштів за куплене нерухоме майно та закривати відкриті на ім'я довірителя банківські рахунки, здійснювати усі дії, пов'язані з перерахуванням коштів за нерухоме майно, та кошти на банківські рахунки відкриті на ім'я довірителя; одержувати документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно, а також виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень.
З огляду на зміст доданої до позовної заяви довіреності, представник ОСОБА_2 не наділений правом звертатися до суду від імені довірителя та представляти його інтереси у судах, у тому числі в Одеському окружному адміністративному суді. Більш того, з огляду на зміст довіреності, довіритель не уповноважував заявника вчиняти дії відносно повернення коштів, сплачених на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Жодних інших документів на підтвердження повноважень особи, яка звернулась з позовною заявою, матеріали адміністративної справи не містять.
Колегія суддів враховує й правовий висновок, неодноразово викладений зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року (справа №9901/847/18), відповідно до якого звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позовну заяву було підписано особою, яка не мала повноважень на таке підписання.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити апелянту, що згідно вимог ч.4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі про визнання протиправними дій щодо відмови в поверненні коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язання вчинити дії - скасувати, а позовну заяву - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва