П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13019/20
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області, за участю третьої особи - ФОП ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
24 листопада 2020 року приватне підприємство «АГРОГРУП-БРВ» звернулось до суду з позовом до управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209305, винесену 20 липня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою накладено на ПП «АГРОГРУП-БРВ» штраф в розмірі 34000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначав, що ПП «АГРОГРУП-БРВ» засобами поштового зв'язку отримало постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209305, винесену 20 липня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.
Позивач зазначає, що в 2020 році, в тому числі 17.06.2020 р., ПП «АГРОГРУП-БРВ» не надавало жодних послуг з перевезення вантажу. Належні підприємству транспортні засоби з водіями надавалися в користування іншим господарюючим суб'єктам. Так, станом на 17.06.2020 р., належні на праві володіння (оренди) автомобілі: DAF FX 105.510 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки TUR 30-3 (номерний знак НОМЕР_2 ) та DAF FX 105.510 (номерний знак НОМЕР_3 ) з напівпричепом марки TUR 30-3 (номерний знак НОМЕР_4 ) перебували в оренді в ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №03/03-2020 від 03 березня 2020 року.
З урахуванням того, що ПП «АГРОГРУП-БРВ» 17.06.2020 року не здійснювало будь-яких вантажоперевезень, а отже, ПП «АГРОГРУП-БРВ» не перебувало в статусі автоперевізника щодо здійснення перевезення вантажу, тому постанова управління Укртрансбезпеки в Одеській області про накладення адміністративно-господарського штрафу є незаконною та підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, приватне підприємство «АГРОГРУП-БРВ» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, суд не надав належної оцінки викладеним доводам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17.06.2020 року працівниками управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено перевірку транспортних засобів DAF FX 105.510, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_2 та DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_4 , що належать ПП «АГРОГРУП-БРВ» та здійснено ваговий контроль вищезазначених транспортних засобів.
За результатами перевірки співробітниками управління Укртрансбезпеки в Одеській області 17.06.2020 року складено акт №207914 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів.
20.07.2020 року постановою в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №209305 на позивача накладено штраф в сумі 34000,00 грн. за правопорушення передбачене абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Крім цього, 03.03.2020 року між ПП «АГРОГРУП-БРВ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір суборенди транспортного засобу.
03.03.2020 року складені та підписані акти приймання-передачі транспортних засобів:
- автомобіль DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_2 ;
- автомобіль DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_3 , напівпричіп марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_4 .
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" (далі Закон №3353-ХІІ), до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344-ІІІ) визначено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), відповідно до пунктів 2, 3, 4 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові. Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до пункту 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (надалі Порядок № 879) плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до пункту 31.1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У відповідності з пунктом 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Згідно з п.3 ч.1 Порядку №879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до п.3 ч.1 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Для правильного вирішення спору в межах даної справи необхідно встановити, чи є приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» перевізником в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Таким чином, законодавство зобов'язує перевізників та водіїв мати при собі документи, на підставі яких здійснюються відповідні перевезення.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, абз.16 ч.1 ст.60 цього Закону передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 33 вищевказаного закону визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів встановлена саме для перевізників, які здійснюють вантажні перевезення, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «АГРОГРУП-БРВ» (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (Суборендар) укладено договір суборенди №03/03-202.
Встановлено, що ПП «АГРОГРУП-БРВ», відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіль DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_2 ; автомобіль DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_3 , напівпричіп марки TUR 30-3 державний номер НОМЕР_4 .
Відповідно до п. 5.2 Договору суборенди визначено, що нарахування орендної плати та підписання актів виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється сторонами 1 раз на квартал.
Так, позивачем по справі в якості доказів виконання договору надано акт звірки розрахунків між ПП «АГРОГРУП-БРВ» та ФОП ОСОБА_1 станом на 30.11.2020 р., який мстить у собі перелік документів, однак самі акти, передбачені п. 5.2 Договору не надано, що унеможливлює ідентифікацію послуг (робіт).
В підтвердження перерахування орендної плати позивачем надано виписку по особовому рахунку, яка містить інформацію про зарахування на рахунок позивача 2000 грн. оплати за оренду напівпричепу по акту №31 від 30.04.2020 року. Інших доказів перерахування орендної плати позивачем не надано.
Також, позивачем зазначено про те, що працівником позивача за завданням ФОП ОСОБА_1 на автомобілі DAF FX 105.510 державний номер НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу та був зупинений працівниками Укртрансбезпеки.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.908, ст.909 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Крім того, ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Так, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача скасуванню не підлягає, оскільки доводи позивача не підтверджені належними доказами, які повинні знаходиться у розпорядженні саме позивача.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «АГРОГРУП-БРВ» - залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.