П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6419/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року, прийняте у складі суду судді Вовченко О.А. в місті Одеса по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК», в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0006533305 та №006543305 від 18.02.2020 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає висновки Акту перевірки необґрунтованими та такими, що сформовані з порушенням норм податкового законодавства, без врахування наявних документів та фактичних обставин, внаслідок чого складені на підставі акту податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.02.2020 року №0006533305 та №006543305.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні зазначеного рішення судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини справи не з'ясовані повно, об'єктивно та всебічно, а поверхнево без вивчення конкретних фактів та документальних доказів, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що всупереч положенням податкового законодавства, ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік не подав, що стало підставою для прийняття наказу № 436 від 27.09.2019 року про проведення документальної позапланової перевірки. За доводами апелянта, як підтверджено письмовими доказами, позивачу прощена саме основна сума боргу, тобто тіло кредиту, при цьому позивач повідомлений про зобов'язання самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з анульованого боргу. Апелянт вважає, що оскільки позивачем до матеріалів справи не надано жодного документа який спростовує висновки податкового органу щодо порушень податкового законодавства,спірні податкові повідомлення-рішення, якими нараховані штрафні санкції позивачу, є правомірними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2019 Головне управління ДФС в Одеській області скерувало на адресу ОСОБА_1 лист №9505/Я/15-32-53-07-06 «Про надання декларації та її документального підтвердження» (а.с.153), у якому повідомлено про необхідність подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та її документальне підтвердження, та попереджено, що ненадання такої декларації є підставою для проведення позапланової документальної перевірки.
Зазначений лист отримано позивачем 17.06.2019 (а.с.157).
15 травня 2019 Головне управління ДФС в Одеській області скерувало на адресу АТ «ДЕЛЬТА БАНК» лист №10266/10/15-32-53-07-06 (а.с.155-156) у якому просило, окрім іншого, «надати розгорнуту інформацію (з підтверджуючими документами) по громадянину ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 . За даними ЦБД ДРФО сума виплаченого доходу за 4 квартал 2013 року складає 1386507,98 грн; а саме: підтвердити обгрунтованість включення до звіту за формою 1-ДФ суми доходу за ознакою « 126» - додаткове благо; -повідомлення про анулювання боргу по вказаній фізичній особі, та/або договір про припинення забов'язань за кредитним договором».
На зазначений лист АТ «ДЕЛЬТА БАНК» Головному управлінню ДФС в Одеській області надало відповідь №2842/10 від 21.06.2019 (а.с.157-158) у якій зазначило: «АТ «ДЕЛЬТА БАНК» у спосіб, визначений законодавством, повідомив боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про прийняте рішення, та виконав вимоги п.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в повному обсязі». Також АТ «ДЕЛЬТА БАНК», з посиланням на приписи п.73.1 ст.73 Податкового кодексу України, зазначив про відсутність правових підстав надавати інформацію.
12.09.2019 в.о. начальника Чорноморського управління Головного управління ДПС в Одеській області на адресу заступника начальника управління-начальника відділу КПР фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області скерував службову записку №53/11/15-32-53-06 (а.с.167) у якій повідомив: «Відділ адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Чорноморського управління Головного управління ДПС в Одеській області передає оригінали документів по ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , який не подав декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, та не задекларував доходи отримані у 4 кварталі 2013 року, а саме згідно відповіді АТ «ДЕЛЬТА БАНК» було отримано дохід (за ознакою доходу 126) в сумі 386507,98 грн для призначення документальної перевірки.
До зазначеної службової записки було додано: « 1.Відомості з ДРФО за 2013 рік - 1 аркуш (а.с.170); 2.Запит адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області - 1 аркуш (а.с.169); 3.Відповідь адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Одеській області - 1 аркуш (а.с.168); 4.Лист АТ «ДЕЛЬТА БАНК» - 2 аркуші; 5.Лист-відповіль від АТ «ДЕЛЬТА БАНК» (вх.№31935/10/15-32 від 01.07.2019 року); 6.Лист громадянину вих.;9505/Я/15-32-53-07-06 від 15.05.2019 - 1 аркуш з повідомленням про вручення (6504409202659)».
27.09.2019 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ №436 «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) (а.с.151), яким наказано «Провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 , з 14 листопада 2019 року тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб з доходу отриманого платником податку, як додаткове благо (ознака « 126») за період з 01.01.2012 по 31.12.2013».
Зазначений наказ був направлений на адресу позивача 03.10.2019 та отриманий ним 15.10.2019 (а.с.152).
Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено перевірку за результатами якої складено акт №492/15-32-33-05/ НОМЕР_1 від 04.12.2019 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку, як додаткове благо за ознакою доходу « 126», за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року» (далі-Акт перевірки) (а.с.23-28).
Відповідно до п.1.8. Акту перевірки, при перевірці були використані: служба записка відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Чорноморського управління ГУ ДПС в Одеській області від 12.09.20019 року №53/11/15-32-53-06; запит Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області від 15.05.2019 №10266/10/15-32-53-07-06 АТ «ДЕЛЬТА БАНК»; лист АТ «ДЕЛЬТА БАНК» №2842/10 від 21.06.2019 року (вхід. ГУ ДФС в Одеській області №31935/10/15-32 від 01.07.2019) на запит ГУ ДФС в Одеській області від 15.05.2019 №10266/10/15-32-53-07-06; лист ГУ ДФС в Одеській області Яремчук А.В. від 15.05.2019 року за №9505/Я/15-32-53-07-06 щодо надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та її документального підтвердження, який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №6504409202659 вручено 17.06.2019; довідка відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 07.06.2019 на запит ГУ ДФС в Одеській області від 15.05.2019 року №14575/9/15-32-53-07-05; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів.
Також, при перевірці використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних ІС «Податковий блок», ЦБД ДРФО (п.1.9 Акту перевірки).
Жодного документу в тому числі кредитний договір, документів, які б спростовували підстави для застосування норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України платником для перевірки не надано (п.2.1. Акту перевірки).
За результатами перевірки у Акті перевірки відображені висновки: «Документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 : 1.пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України. Неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік. 2.пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 пп. «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п.167.1 ст.167, п.179.1 ст.179, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України. Донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 232953,56 грн за 2013 рік».
Акт перевірки було направлено позивачу 04.12.2019 (а.с.159) та отримано ним 14.12.2019 (а.с.160-161).
На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2020 №0006543305 (а.с.162-163), яким визначена сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170,00 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 18.02.2020 №0006533305 (а.с.164-165), яким визначена сума за податковим зобов'язанням у розмірі 232953,56 грн. та сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 58238,39 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу 19.02.2020 та 28.02.2020 були ним отримані (а.с.166).
Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду, що АТ «ДЕЛЬТА БАНК» списано саме основну суму заборгованості за кредитом, а докази зазначених обставин не були покладені в основу оскаржуваного повідомлення-рішення.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі у редакції станом на момент спірних правовідносин) визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на 4 квартал 2013 року), суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Аналіз наведеної норми дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) основної суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.
Отже, припинення зобов'язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов'язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов'язання перед державою.
Втім, виходячи з аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, слідує, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто «тіло» кредиту, і не включаються в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором та пеня за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором, прощена (анульована) кредитором.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли зникнуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) кредитором, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, неустойка (штраф, пеня), які нараховані за порушення виконання основного зобов'язання, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, а також у разі прощення неустойки (штрафу, пені), - відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
На момент виникнення спірних правовідносин (винесення оскаржуваного повідомлення-рішення) законодавцем вже була усунута існуюча до цього неточність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самосійним рішенням, шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Так, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, а не всієї суми, включно з процентами та штрафними санкціями.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, а також неустойку.
Тому база оподаткування має бути визначена виключно із основної суми боргу за кредитним договором, прощеної (анульованої) кредитором, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів та неустойки.
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 1 жовтня 2019 року № 826/4578/17, від 29 січня 2019 року № 821/707/17, від 4 листопада 2020 року №240/348/19 та ін.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015 року (тобто був чинним на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) внесено зміни до норм Податкового кодексу України, а саме: пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України (доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку), доповнено абзацом другим такого змісту: "сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності".
Отже, аналіз спірних правовідносин і їх нормативного регулювання свідчить про те, що до предмету доказування цієї категорії адміністративних спорів віднесено встановлення правового статусу і особливо складу прощених кредитором сум, а також встановлення факту дотримання кредитором умов щодо належного повідомлення боржника (в тому числі шляхом укладання відповідного договору про прощення (анулювання) боргу) та щодо включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Лише за дотримання цих умов боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, в іншому випадку - кредитор виступає в ролі податкового агента щодо доходів, визначених підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи не вбачається, що АТ «ДЕЛЬТА БАНК» було анульовано (списано) саме кредит або ж тіло кредиту, а не нараховані проценти та/або штрафні санкції.
Лише зазначення про необхідність для позивача відобразити суму прощеного боргу у річній податковій декларації, не свідчить про дотримання кредитором умов, передбачених абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду, що АТ «ДЕЛЬТА БАНК» списано саме основну суму заборгованості за кредитом, а докази зазначених обставин не були покладені в основу оскаржуваного повідомлення-рішення.
Доводи апелянта, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного документа, який спростовує висновки податкового органу щодо порушень податкового законодавства, ґрунтуються на хибному розумінні норм матеріального права, оскільки у межах даної справи саме на відповідача покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення.
Слід зазначити, що керуючись вимогами ст. 9 КАС України, з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи, судом першої інстанції двічі витребовувались у відповідача докази на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на які містяться посилання у акті №492/15-32-33-05/ НОМЕР_1 від 04.12.2019 року, зокрема податкову інформацію щодо ОСОБА_1 за 2013 рік та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 , однак такі докази не було надано ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду.
При цьому, згідно вимог ч. 6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, всупереч доводам апелянта, жодними письмовими доказами не підтверджено, що позивачу прощена саме основна сума боргу, тобто тіло кредиту.
Крім того, керуючись вимогами ст. 9 КАС України, з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року витребувано від Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» довідку стосовно розміру анульованого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу (із зазначенням зокрема загального розміру анульованого боргу, та у розрізі складових: основної суми боргу за кредитним договором (тіла кредиту), прощеної (анульованої) кредитором, розміру анульованих відсотків за користування кредитними коштами та сум анульованих штрафних санкцій, пені тощо. Зобов'язано витребувані судом докази направити безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду засобами електронного зв'язку за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та в паперовому вигляді засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_2 в строк до 19 червня 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначена ухвала суду була отримана Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» 11 червня 2021 року, проте станом на 23 червня 2021 року витребуваних доказів до суду апеляційної інстанції не надано, про причини ненадання доказів суду не повідомлено.
Враховуючи викладене, апеляційний суд позбавлений можливості встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості в розрізі залишку тіла кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, нарахованої неустойки за порушення виконання умов договору кредиту та інших зарахованих платежів, який повинен був бути встановлений відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року (справа №813/3274/17) в аналогічних правовідносинах, повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.
Таким чином, при неправомірному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов'язань, відповідні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі, оскільки суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов'язань.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва