П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9196/20
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за позовом Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -
18 вересня 2020 року Інститут Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 346 630,86 грн. та витрати на судовий збір.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що між Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який набрав чинності з 28.07.2017 року, однак відповідач відрахований з навчання наказом ректора Національного університету «Одеська морська академія» через недисциплінованість та виключений зі списків особового складу згідно з наказу начальника Інституту від 31.01.2020 року №21.
Позивач зазначив, що наказом начальника Інституту від 31.01.2020 року №21 відповідачу оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 346 630,86 грн., яка на даний час відповідачем не відшкодована, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідно до п. 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах після видання наказу про звільнення особи керівник органу або за його дорученням інша особа, видає звільненій особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення, відшкодувати витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів рахунка для перерахування коштів.
Також, відповідач зазначив, що в пункті 7 Порядку зазначено, що лише у випадку відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку, проте позивачем такого повідомлення не надавалось та не направлялось, у зв'язку з цим порушено порядок досудового врегулювання спору.
Таким чином, відповідач вважає, що оскільки позивачем порушено вимоги законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого від 12 липня 2006 р. № 964, то звернення до суду, без дотримання вимог Порядку № 964 не відповідає принципу належного урядування.
Також відповідач зазначив, що вимоги про стягнення грошового забезпечення є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї. На думку відповідача, грошове утримання у розмірі 274775, 27 грн. було йому виплачено за відсутності недобросовісності або рахункової помилки з боку позивача та фактично було єдиним засобом його існування. Відповідач вважає безпідставними, недоведеними та необґрунтованими розміри, які належать відшкодуванню витрати щодо продовольчого, медичного та речового забезпечення.
Також відповідач зазначив, що позивач не є належним позивачем, оскільки відповідно до п. 2 Порядку № 964, витрати відшкодовуються, зокрема, Міноборони. До матеріалів справи також не надано доказів наявності прав ТВО начальника Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» діяти в інтересах Міністерства оборони України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у задоволенні позовної заяви Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» задовольнити. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, суд не надав належної оцінки викладеним доводам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
28.07.2017 року між Міністерством оборони України в особі Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який набрав чинності з 28.07.2017 року.
Абзацом 6 пункту 1 вказаного контракту передбачено, що курсант зобов'язаний відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованості чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу.
Відповідно до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) №181 від 28.08.2017 року, старшого матроса військової служби ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія».
Відповідно до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) №21 від 31.01.2020 року, матроса військової служби ОСОБА_1 , якого було відраховано з навчання наказом ректора Національного університету «Одеська морська академія» від 29 січня 2020 року № 171 через недисциплінованість та звільненого наказом начальника інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по особовому складу) від 30 січня 2020 року № 4-РС з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовій обов'язок і військову службу» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), з 31 січня 2020 року виключено із списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення (а з продовольчого забезпечення за Каталогом продуктів харчування з 01 лютого 2020 року) і направлено для зарахування на військовий облік до Роздільнянського РТЦК та СП Одеської області.
Календарна вислуга років у Збройних Силах України на 31 січня 2020 року складає загальна 04 роки 10 місяців 25 діб. Строкову службу вислужив.
Також, у наказі зазначено виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 0 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 31 січня 2020 року.
Оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті Військово - Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» у розмірі 346 630 гривень 86 копійок (грошове забезпечення 274 755 гривень 27 копійок, продовольче забезпечення 58636 гривень 14 копійок, речове забезпечення 12650 гривень 26 копійок, квартирно-експлуатаційне забезпечення 00 гривень 00 копійок, медичне забезпечення (санаторно - курортним лікуванням не забезпечувався) 569 гривень 19 копійок. Внести суму до книги обліку нестач Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», та віднести на матроса ОСОБА_1 і надати термін для добровільного відшкодування витрат, які пов'язані з навчанням.
У зв'язку з несплатою зазначеного відшкодування, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Інституту від 31.01.2020 року № 21 матроса ОСОБА_1 було відраховано з навчання через недисциплінованість та було виключено зі списків особового складу. Таким чином починаючи з 31.01.2020 року, на наступний день після того, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача витрат на утримання під час навчання.
Отже, строк звернення до суду сплив 02.03.2020 року, натомість апелянт звернувся 02.04.2020 року з цивільним позовом до Роздільнянського районного суду Одеської області.
Колегія суддів вважає, що висновок про наявність поважних причин пропуску звернення до суду загальної юрисдикції, а саме, отримання ним ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.08.2020 року про закриття провадження у справі №511/575/20 у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не заслуговує до уваги, оскільки, звернення до іншого суду з порушенням процесуальних правил не є поважною причиною для поновлення строку, та апелянт звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області лише 02.04.2020 року, тобто більше, ніж через місяць після того, як дізнався про його порушене право.
Крім того, постановою від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції та визначила підсудність справ зазначеної категорії адміністративному суду. Вказана постанова оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.12.2018 року.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення позову Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» без розгляду, а також зауважує, що апелянтом не наведено будь-яких обґрунтувань та не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
В аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до вимог статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Отже, позивачем мають бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Разом з тим, судом першої інстанції не надано належної оцінки причинам пропуску строку на звернення позивачем до суду з даним позовом та не вмотивовано висновку про наявність підстав для поновлення цього строку.
Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У свою чергу, згідно з вимогами ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року по справі №420/9196/20, а адміністративний позов Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» - залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року - скасувати.
Прийняти у справі №420/9196/20 нову постанову, якою адміністративний позов Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 346 630, 86 грн. залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.