23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1744/20
Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року у справі № 540/1744/20 за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу
У липні 2020 року Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 239120,42грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у ОСОБА_1 узгодженої сими податкової заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 239120,42грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 р. у справі № 540/1744/20 позовну заяву Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - задоволено.
Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 239120,42 грн.
Задовольняючи позовні вимоги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі суд першої інстанції вказав на наявність у ОСОБА_1 податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 239120,42 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що окружним адміністративним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому відповідачка просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про порушення контролюючим органом приписів п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України щодо порядку листування з платником податку. Відповідачка стверджує, що їй не було надіслано та вручено поштове відправлення з ухвалою суду, тобто до відома ОСОБА_1 своєчасно не було доведено про початок судового процесу. Означене позбавило відповідачку надати докази на спростування позиції податкового органу. Як відмічає ОСОБА_1 , належний їй об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, скаржниця вказує на наявність рішення у справі №460/3604/19.
Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому акцентовано увагу на тому, що платником податку нарочно отримано податкові повідомлення-рішення від 16.08.2018р. №0404757-1301-2105, від 25.03.2019р. №0003712-5213-2015 та податку вимогу від 15.01.2019р. №194-17. Також, на думку позивача, питання правомірності нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову. Крім того, позивач вказує про помилковість посилання ОСОБА_1 на рішення у справі №460/3604/19.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 16.08.2018р. Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено податкове повідомлення-рішення №0404757-1301-2105 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 110528 грн.
Також, 25.03.2019р. Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено податкове повідомлення-рішення №0003712-5213-2105 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 128592,42грн.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що вищевказані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.08.2018р. №0404757-1301-2105, від 25.03.2019р. №0003712-5213-2105, ОСОБА_1 отримано 07.09.2018р. та 25.05.2019р. відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
Відповідно до наявної у матеріалах справи інтегрованої картки платника, яка на час виникнення спірних правовідносин велась в податковому органі згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422, за ОСОБА_1 рахується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 239120,42грн.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно із підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно із п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Так, 15.01.2019р. ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено податку вимогу №194-17, згідно із якою станом на 14.01.2019р. за ОСОБА_1 рахується податковий борг в сумі 110528грн.
Означену податкову вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №194-17 від 15.01.2019р. ОСОБА_1 отримано 23.01.2019р., що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачкою, визначеної вказаною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 239120,42грн., який підлягає стягненню в судовому порядку.
При цьому, на думку апеляційного суду, не є обґрунтованими твердження скаржниці стосовно порушення контролюючим органом положень п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, оскільки як установлено колегією суддів та зазначено вище, податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу ОСОБА_1 отримано своєчасно, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Не є юридично спроможним також довід відповідачки стосовно не повідомлення її про початок судового процесу, з огляду на таке.
Відповідно до статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Вручення повістки у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси за правилами статті 126 КАС України здійснюється під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
Частиною 11 статті 126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Як установлено колегією суддів, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 03.08.2020р. про відкриття провадження у справі №540/1744/20 та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) надіслано із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, із незалежних від суду причин вказане поштове відправлення органом поштового зв'язку було повернуто на адресу суду із відміткою - «адресат не з'явився».
Тобто, поштове відправлення ОСОБА_1 не вручене з причин, незалежних від суду, який у встановленому процесуальним законом порядку вчинив необхідні дії, спрямовані на повідомлення сторони про відкриття провадження у справі. При цьому, отримання рекомендованих листів адресатом знаходиться поза межами судового контролю.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на отримання судової кореспонденції, колегія суддів дійшла висновку, що в розумінні положень частини 11 статті 126 КАС України, таку кореспонденцію слід вважати врученою відповідачці належним чином.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання скаржниці на те, що її не було повідомлено про початок судового розгляду справи чим здійснено перешкоди з надання до суду доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки таких доказів відповідачкою не надано також суду апеляційної інстанції.
Помилковими, на думку колегії суддів, є посилання скаржниці стосовно того, що належний їй об'єкт нерухомості, з урахуванням приписів п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки в межах розгляду даної справи судом установлюється наявність у платника податку податкового боргу та в жодному разі не надається оцінка правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.
Питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.03.2019р. у справі №805/1514/17-а, від 18.04.2019р. у справі №813/2092/15.
Відносно обґрунтування ОСОБА_1 своєї позиції рішенням у справі №460/3604/19 колегія суддів зазначає, що вказане рішення суду стосується нарахування та виплати пенсіонеру згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, нарахування та виплати доплати до пенсії згідно із статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, установлені Рівненським окружним адміністративним судом під час розгляду справи №460/3604/19 обставини не стосуються спірних правовідносин.
Вищевикладене у повному обсязі спростовує, викладені в апеляційній скарзі, твердження ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і викладені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року у справі № 540/1744/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.