П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3733/21
Категорія: 10500000 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Поварчук В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Косютою В.І. від 01.03.2021 року ВП № 62656270 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки пенсійний орган вжив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання судового рішення у справі №420/5095/19, а саме 19.03.2020 року здійснило перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Доплату пенсії за період з 04.12.2018 року по 11.03.2020 року внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачена в порядку черговості.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.03.2021 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в які зазначає про порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що інформацію про виконання рішення суду відповідачем внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. При цьому вказано, що судом першої інстанції проігноровано те, що виділення коштів для зазначених виплат здійснюється в межах бюджетних асигнувань, водночас на даний час відповідне фінансування не проведено та на теперішній час відсутній Порядок виконання рішень суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у справі № 420/5095/19, що набрало законної сили 12.03.2020 року відповідно до Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано противоправними дії Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду №35 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання в сумі 115 629,23 грн. з 04.12.2018 року по 31.12.2018 рік ( включно).
Визнано протиправними дії Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в частині відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Одеського апеляційного суду №36 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання в сумі 129 675,98 грн., починаючи з 01.01.2019 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. (тисячу п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
17.07.2020 року Одеським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 видано виконавчий лист у справі № 420/5095/19.
24.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 420/5095/19.
27.07.2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62656270 з примусового виконання виконавчого листа № 420/5095/19. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 06.08.2020 року № 1500-0321-5/54447 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання рішення суду від 25.11.22019 року у справі № 420/5095/19. ГУ ПФУ в Одеській області зазначило, що на виконання рішення вказаного рішення, ГУ ПФУ в Одеській області 19.03.2020 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. з 01.01.2018 року. Загальна сума доплати склала 1035813,87 грн. Доплату за період з 04.12.2018 року по 11.03.2020 року в сумі 996767,47 грн. внесено до реєстру судових рішень відповідно до постанови КМУ від 22.08.2018 року № 649 та буде виплачена в порядку черговості.
01.03.2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання судового рішення у справі № 420/5095/19.
Позивач не погодився з винесеною постановою, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/5095/19 без поважних причин, а застосування такого заходу реагування, як накладення штрафу, є обов'язком державного виконавця, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги ГУ ПФУ в Одеській області до задоволенню не підлягають.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як передбачено статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч.1 та 2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Отже, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, згідно з ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/5095/19 не виконано позивачем у повному обсязі.
Апелянт наполягає, що такі обставини склалися не з його вини, а виключно внаслідок відсутності належного фінансування.
При цьому, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ним у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», внесено відомості про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється окремою бюджетною програмою.
Так, п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018р. «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів» затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Згідно з п.3 вказаного Порядку боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у праві №640/5248/19, якою змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Отже, до 22.07.2020 Порядок №649 був чинний і боржник зобов'язаний був ним керуватись, тобто вчиняти певні активні дії з метою виконання рішення суду, зокрема: вести облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, подавати до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника та інші документи і розрахунки згідно з Порядком, а комісія ПФУ повинна була розглянути ці документи та провести відповідну перевірку розрахунку.
Натомість позивачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України звернення щодо виділення коштів на погашення заборгованості на виконання рішення суду, чи роз'яснення процедури здійснення таких виплат враховуючи скасування пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання, має бути виконане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а відтак, посилання апелянта на відсутність коштів для проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997р. вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).
Враховуючи та на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відсутність нормативно-правового регулювання не може бути причиною невиконання рішення державним органом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент прийняття виконавцем спірної постанови позивачем не було виконано рішення суду по справі №420/5095/19 в повному обсязі, а посадова особа відповідача не допустила порушень Закону №1404, у зв'язку з чим підстави для скасування спірної постанови - відсутні.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не дають підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 23 червня 2021 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова