П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4520/21
Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), 3-тя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови
У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП№64335864 від 02.03.2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року, ухваленого в порядку письмового провадження у м. Одесі у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 01.01.2018 року по 28.02.2021 року у розмірі 129492,28 гривень буде здійснена після надходження коштів, виділення коштів для виплати не залежить від апелянта. Окрім того, позивач посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, згідно якого невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. За такого, застосування штрафу відповідно до ст. 75 Закону № 1404 є протиправним.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Частиною 4 статті 287 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року крім інших позовних вимог, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області: провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року; відновити розмір основної пенсії, яка обчислювалась при її призначенні відповідно до наявної вислуги років (28) років -74% та здійснити перерахунок з 01 січня 2018 року; здійснити перерахунок з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №220 від 15 вересня 2020 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Одеській області та провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку (а.с.30-33).
Рішення по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року набрало законної сили 29 грудня 2020 року.
16 січня 2021 року, Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи №420/9395/20.
На виконання вищевказаного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року (із врахуванням раніше виплачених сум); відновлено розмір основної пенсії, яка обчислювалась при її призначенні відповідно до наявної вислуги років (28) років - 74% та здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року; здійснено перерахунок з 01 квітня 2019 року пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №220 від 15 вересня 2020 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Одеській області (а.с.9-10 зворотній бік).
Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, становить 129492,28 гривень (а.с.11).
Після звернення ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання рішення суду по адміністративній справі №420/9395/20, старшим державним виконавцем Коваленком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64335864 від 02 лютого 2021 року (а.с.14 зворотній бік - 15).
17 лютого 2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом повідомило державного виконавця, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року виконано у повному обсязі (а.с.13).
02 березня 2021 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І., винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 5100,00 гривень та зобов'язано виконати вимоги виконавчого документу протягом десяти робочих днів (а.с.7 зворотній бік 8).
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з даною позовною заявою.
Приймаючи рішення суд першої інстанції зазначив, що здійснення розрахунку на доплату пенсії та внесення рішення до реєстру, з урахуванням скасування Порядку №649, є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду не тільки здійснити перерахунок і й безпосередню «виплату» пенсії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими для виконання. Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» і в процесуальному законодавстві України.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).
Статтею 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно зі статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, підставою для застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтею 75 Закону №1404-VIII, є невиконання ним рішення суду без поважних причин, встановлене державним виконавцем.
Поважними, у розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17
Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови ним було встановлено, що рішення суду від 26.11.2020 року у справі № 420/9395/20 не виконано боржником (ГУ ПФУ в Одеській області), а саме: не здійснена виплата пенсійної заборгованості. Вказане підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області від 17.02.2021 року за вих. № 1500-0405-5/18796 “Про виконання рішення”.
Щодо наявності поважної причини невиконання рішення суду в повному обсязі суд зауважує, що на момент надання позивачем інформації державному виконавцю 17.02.2021 року про виконання рішення пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, якою було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Постанова № 649), вже втратили чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19, яка набрала законної сили 22.07.2020 року.
В матеріалах справи наявний Витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, з якого вбачається, що інформація по рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року по справі №420/9395/20 внесена до вказаного Реєстру рішень. Проте даний витяг сформовано позивачем 14.12.2020 року о 16:00 год., вже після визнання нечинною Постанови № 649 (а.с. 12).
Таким чином, наявні у справі докази підтверджують внесення позивачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року у справі № 420/9395/20 до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, вже після втрати чинності відповідним Порядком, що був затверджений Постановою № 649.
Тому, суд вважає, що після втрати чинності Постановою № 649 внесення рішення суду до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, не є належним підтвердженням вчинення позивачем усіх можливих та залежних від нього дій для виконання судового рішення. У такому випадку позивач зобов'язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, зокрема, через відсутність коштів. Проте таких доказів позивач державному виконавцю не надав.
Повна відсутність інформації у державного виконавця щодо обсягу коштів, які надішли на виконання судових рішень, обсягу коштів, які сплачені позивачем стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили, свідчить про непрозорість процесу задоволення позивачем вимог стягувачів у виконавчих провадженнях та робить неможливим для державного виконавця оцінити поважність причини невиконання судового рішення в конкретному виконавчому провадженні № 63335864. При цьому обов'язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.
При цьому позивач не надав суду, як і державному виконавцю, доказів поважності причини невиконання у повному обсязі рішення суду від 26.11.2020 року по справі №420/9395/20.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що невиконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в частині невиплати боргу за період з січня 2018 року по 28.02.2021 р. у розмірі 129492,28 грн. відбулося без поважних причин.
За таких обставин постанова від 02.03.2021 року про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №64335864 є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів не приймає доводи апелянта про відсутність коштів на сплату заборгованості, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсію включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (щодо прийнятності заяви у справі Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пункт 98, «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 22).
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Одним з головних чинників реалізації покладеного на адміністративні суди завдання та ефективного захисту є безумовне виконання судових рішень. Саме виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року на Пенсійний фонд покладено обов'язок здійснити нарахування та забезпечити виплату недоплаченого розміру пенсії, що не було здійснено боржником, тому судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець