22 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8374/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі № 280/8374/20 (суддя І інстанції - Татаринов Д.В.)
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки при звільненні з 19 жовтня 2017 року по день фактичної виплати, а саме по 2 жовтня 2020 року.
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за час затримки при звільненні з 19 жовтня 2017 року по 2 жовтня 2020 року включно у розмірі 282 096,48 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позов задоволений частково, визнано протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки при звільненні з 19 жовтня 2017 року по день фактичної виплати, а саме по 02 жовтня 2020 року у сумі 2465,58 грн та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки при звільненні у сумі 2465,58 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем немає. Також вважає, що приписи КЗпП України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, оскільки останні регулюються спеціальним законодавством щодо проходження військової служби. Крім того, зазначив, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
У частині відмови в позові рішення суду не оскаржено.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Розгляд справи за приписами ст. 311 КАС України здійснений в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач проходив військову службу в у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 жовтня 2017 року № 104 був звільнений з військової служби.
Однак, в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося без урахування індексації грошового забезпечення, у звязку з чим він звернувся з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, яке набрало законної сили, у справі № 280/3783/20 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 19 квітня 2016 року по 19 жовтня 2017 року. (а.с. 12-15)
На виконання вказаного рішення відповідачем позивачу сплачено 2465,58 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 2850 від 1 жовтня 2020 року. (а.с. 19)
Позивач у позові зазначає, що грошові кошти він отримав 2 жовтня 2020 року.
8 жовтня 2020 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 2 жовтня 2020 року по день фактичної виплати. (а.с. 16)
Листом № 6083 від 2 листопада 2020 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що на військовослужбовців не поширюється Кодекс законів про працю України, питання оплати військовослужбовців врегульовано спеціальним законом. (а.с. 17)
Вважаючи, що має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2017 по 02.10.2020, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи те, що правове регулювання відшкодування працівнику середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок, наявність спору між позивачем та відповідачем з приводу розміру належних до виплати сум на день звільнення, враховуючи розмір недоплаченої суми, період часу, який пройшов з моменту звільнення до звернення до суду з позовом про нарахування та виплату індексації, яка не була виплачена при звільненні, вважає за необхідне визначити середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні, у сумі співрозмірній тій, яку було нараховано та виплачено у відповідності до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року по справі № 280/3783/20, і яка складає 2465,58 грн.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Розглядаючи справу по суті позову, судом першої інстанції не було з'ясовано питання додержання позивачем строку звернення до суду.
Натомість, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Подаючи позов, позивач вважав, що на нього розповсюджується загальний шестимісячний строк звернення до суду.
Проте, згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до п. 17 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, військова служба є публічною службою, а тому при поданні позовів щодо прийняття громадян на військову службу, її проходження та звільнення з неї застосуванню підлягає строк, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України, а саме місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ураховуючи викладене, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у поставнові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 з аналогічним предметом спору зазначила, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права особи на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа № 420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа № 813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).
Отже, строк звернення до суду у цій справі повинен обчислюватись з дня проведення остаточного розрахунку.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 18 листопада 2020 року, тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку (1 жовтня 2020 року), не зазначивши підстав для поновлення цього строку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що звернення позивача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення безпосередньо до відповідача не впливає початок перебігу строку звернення до суду, оскільки у зазначеній категорії спорів законодавством не встановлений досудовий порядок вирішення спорів.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 КАС України в редакції, яка є чинною станом на час перегляду справи апеляційним судом, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Отже, судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому воно підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 315, 317, 319, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі № 280/8374/20 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 22 червня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко