22 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1841/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 р. (суддя Притула К.М.) в справі № 340/1841/20 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 р. задоволено позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області (далі - УПСЗН) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії УПСЗН Олександрійської міської ради, які полягають у розмірі, меншому ніж сім мінімальних пенсій за віком, щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня за 2020 рік; зобов'язано УПСЗН Олександрійської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Рішення набрало законної сили 16.03.2021 р.
19.04.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі та зобов'язання УПСЗН подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 р. відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, постановити нову ухвалу про задоволення заяви. Вказує, що з метою отримання інформації про виконання судового рішення він звернувся до відповідача, на що відповідачем повідомлено про розмір недоплаченої грошової допомоги, а також про неможливість її виплати через відсутність коштів, тобто рішення не виконане. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах в справах № 826/11347/14, № 800/592/17, в яких зазначено, що процесуальний закон не пов'язує встановлення судового контролю за виконанням рішення із встановленням у резолютивній частині рішення обов'язку відповідачу надати звіт, судовий контроль може встановлювати і після постановлення рішення по суті. Вважає, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на поважну причину невиконання рішення не є підставою для невиконання рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами, а лист УПСЗН Олександрійської міської ради про відсутність бюджетних коштів на виконання рішення суду не свідчить про наміри відповідача в ухиленні від виконання судового рішення.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що після набрання судовим рішенням в цій справі законної сили позивач звернувся до УПСЗН з питання виконання постанови.
Суб'єктом владних повноважень повідомлено про нарахування суми грошової допомоги на виконання рішення суду та про відсутність бюджетних асигнувань на виплату відповідних сум.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 6 статті 246 КАС у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення; 3) повернення судового збору; 4) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 5) дату складення повного рішення суду.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Посилання позивачем на інформацію, викладену в листі УПСЗН, стосовно відсутності бюджетних асигнувань на виплату позивачу суми грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як на підставу для встановлення судового контролю за виконанням рішення судом першої інстанції правильно не взято до уваги, адже викладена в листі інформація не свідчить на намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання рішення.
Інших підстав для встановленого судового контролю позивачем не приведено, а судом не встановлено.
Доводи апелянта із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах в справах № 826/11347/14, № 800/592/17, що процесуальний закон не пов'язує встановлення судового контролю за виконанням рішення із встановленням у резолютивній частині рішення обов'язку відповідачу надати звіт, судовий контроль може встановлювати і після постановлення рішення по суті, суд визнає необґрунтованими та зазначає, що ухвала суду першої інстанції не містить висновків про можливість встановлення судового контролю у рішенні суду по суті позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 р. в справі № 340/1841/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 р. в справі № 340/1841/20 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 22.06.2021 р. та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 22.06.2021 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко