Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В.
23 червня 2021 р. Справа № 520/18708/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Чалого І.С.,
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021, м. Харків, повний текст складено 11.02.21 по справі № 520/18708/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 22.12.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344), в якому просить визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Харківській області які полягають у перерахунку пенсії позивача виходячи з 70% грошового забезпечення; зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.01.2016, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію позивача за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.01.2016 однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що пенсійним органом при перерахунку пенсії позивачу застосовано ч. 2 ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час перерахунку, яка визначає що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, тому під час здійснення перерахунку пенсії позивачу, Головним управлінням були застосовані положення Закону № 2262-ХІІ у зазначеній редакції. Після перерахунку розмір пенсії позивача збільшився, отже умови пенсійного забезпечення позивача не погіршилися, позаяк відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення розміру його пенсії. Вважає, що вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати па себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку ) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії, а отже ця позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що підтверджується наявними у справі документами пенсійної справи позивача.
Розмір призначеної вперше пенсії позивача складав 83% грошового забезпечення, виходячи з вислуги років - 31 роки, що підтверджується протоколом призначення пенсії (а.с. 9).
ГУ ПФ України у Харківській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" від 21.02.2018 №103 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України №103) проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016, на підставі довідки уповноваженого органу, одночасно з цим здійснено зменшення розміру пенсії з 83% грошового забезпечення до 70%.
Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а відповідачем оскаржується виключно в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимог з таких підстав.
Спір у цій справі виник (в тому числі) у зв'язку з тим, що відповідач зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.01.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 з 83 % до 70% сум грошового забезпечення.
Пунктом 3 частини першої статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 за позовом пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в типових адміністративних справах за такими ознаками а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин у справі, що розглядається, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, а тому дану справу необхідно визнати типовою. Таким чином, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України колегія суддів ураховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду прийшла до переконання, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
В контексті розгляду цієї справи встановлено, що позивачу пенсія була призначена з розміру, що складав 83 % від грошового забезпечення, що не заперечується учасниками справи та підтверджено матеріалами справи (а.с. 9).
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону №2262-XII неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII були внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, а саме цифри "90" замінено цифрами "70". Тобто, за змістом цих змін загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У постанові у справі №240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Застосування іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
На підставі викладеного вище та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18, враховуючи, що позивачу була призначена пенсія у розмірі 83 % грошового забезпечення, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача - органу Пенсійного фонду щодо зменшення розміру пенсії позивача до 70% грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.01.2016 є протиправними.
Обставини, що виключали б типове застосування норм матеріального права до цього спору, відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та відхиляє за безпідставністю аргументи апеляційної скарги.
Колегія суддів також відхиляє доводи заявника апеляційної скарги в частині покладення обов'язку на відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою, виходячи з такого.
Згідно зі ст.55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З системного аналізу вказаних вище норм права можна дійти висновку, що ст. 55 Закону № 2262-ХІІ передбачає виплату недоплаченої пенсії окремими рівними частинами у випадку коли встановлена вина пенсіонера у несвоєчасному отриманні таких виплат. В свою чергу, в іншому випадку виплата сум пенсії за минулий час має бути проведена однією сумою в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з вини органу Пенсійного фонду.
Колегія суддів зазначає, що Закон № 2262-ХІІ не містить приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії за минулий час, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, яка встановлена судовим рішенням та яким зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії за минулий час.
Водночас відсутність такої вказівки в спеціальному нормативному акті не дає підстави відповідачу не застосовувати загальну норму ст. 55 Закону № 2262-ХІІ щодо виплати пенсії за минулий час однієї сумою.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначає, що належним виконанням судового рішення про зобов'язання пенсійного органу перерахувати та виплатити позивачу пенсію буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, тобто фактично між сторонами виник спір з приводу способу виконання судового рішення в частині виплати суми пенсії за минулий час однією сумою або кількома платежами.
Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів уважає, що належним способом виконання судового рішення є виплата заборгованості внаслідок проведеного перерахунку пенсії на виконання такого рішення є виплата суми пенсії за минулий час однієї сумою, що кореспондується з нормою ч. 2 ст. 55 Закону № 2262-ХІІ та в подальшому впливає на розрахунок сум компенсації втрати частини доходів в день фактичної виплати всієї суми заборгованості.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.01.2016 однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з приписами ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Крім того, доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені відповідачем в наданих поясненнях по справі та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову, які зазначені в резолютивній частині рішення, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
З урахуванням того, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі № 520/18708/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко