14 червня 2021 р.Справа № 440/633/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко) від 15.02.2021 року по справі № 440/633/21
за позовом ОСОБА_1
до Решетилівської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення сорок другої позачергової сесії Пащенківської сільської ради в Решетилівському районі Полтавської області про дострокове припинення повноважень Пащенківського сільського голови від 28.07.2020; зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки по день звернення до суду у сумі 135960,49 грн, а також доплатити суму середнього заробітку по день фактичного розрахунку у разі затримки часу у розрахунку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивачу запропоновано усунути недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
08.02.2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви посилається на продовження на час дії карантин процесуальних та інших важливих юридичних строків. Вказує, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, кінцевою датою якого є 28.01.2021, а відтак, звертаючись до суду 27.01.2021 він не пропустив цього строку. Також зазначає, що трудову книжку йому було вручено04.12.2020 року, а інші документи, які були необхідні для звернення до суду отримані ним 24.12.2020, у зв'язку із чим позивач не може самостійно визначити дату, від якої слід відраховувати перебіг строку позовної давності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 15.02.2021 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Позивач, не погодився із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також права на справедливий суд. Вказує, що повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, днем звільнення вважається день її видачі, тобто застосуванню у спірних правовідносинах підлягає 04.12.2020 року. Враховуючи, що позивач вчиняв усіх можливих дій на поновлення своїх прав та беручи до уваги, що вимушений прогул та спричинені ним моральні страждання є триваючими, оскільки по теперішній час позивач зазнає душевні та моральні страждання внаслідок неправомірних дій відповідача, тому вважає строк позовної давності не пропущеним. Також, враховуючи відсутність можливості однозначно вмістити строк на звернення до суду в рамки ч. 5 ст. 122 КАС України, просив застосувати загальний термінпозовної давності, виходячи з дати винесення незаконного рішення про звільнення.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Так, згідно статті першої вищевказаного Закону, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування визначено статтею 7 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.
Відповідно до положень вказаної статті Закону, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні","Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно частиною першою статті 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, повноваження сільського, селищного, міського голови починається з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання.
Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частини першої та другої статті 79 цього Закону.
Частиною третьою статті 47 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.
За змістом частин першої та абзацу першого частини другої статті 79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі: його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; припинення його громадянства; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; відкликання з посади за народною ініціативою; визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; його смерті.
Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.
Згідно частини третьої статті 79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час її апеляційного перегляду, що рішенням сорок другої позачергової сесії Пащенківської сільської ради в Решетилівському районі Полтавської області від 28.07.2020 року було достроково припинено повноваження Пащенківського сільського голови ОСОБА_1 та звільнено його з посади з 28.07.2020 року.
Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення, позивач 27.01.2021 року звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходи з того, що позивачем пропущений законодавчо встановлений строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За загальним правилом визначеним частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно пункту 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Колегія суддів зазначає, що оскільки спір виник з приводу оскарження рішення сільської ради про дострокове припинення повноважень сільського голови, тобто стосується звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування, до спірних відносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду.
Частиною першоюстатті 123 КАС Українипередбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За частиною другоюстатті 123 КАС Україниякщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.11.2020 року по справі №9901/186/20.
В зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє посилання позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин визначеного ч. 2ст. 122 КАС України шестимісячногостроку звернення до суду.
Відповідно до частини першоїстатті 121 КАС Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому нормиКАС Українине містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається із часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви позивачу 06.08.2020року було відомо про прийняття оскаржуваного у цій справі рішення сорок другої позачергової сесії Пащенківської сільської ради в Решетилівському районі Полтавської області про дострокове припинення повноважень Пащенківського сільського голови від 28.07.2020, адже06.08.2020 він звертався до органу поліції із заявою про незаконне звільнення його під час перебування у відпустці.
Натомість, із адміністративним позовом позивач звернувся лише 27.01.2021 року.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Під час розгляду справи позивачем не вказано поважних підстав пропуску строку звернення до суду із даними позовними вимогами.
При цьому у даному випадку законодавством не передбачено досудового порядку врегулювання спору, як передумови для застосування перебігу строків.
Доводи апеляційної скарги на несвоєчасне тримання позивачем трудової книжки не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду із даним позовом, оскільки навіть з вказаної позивачем дати (04.12.2020 року) ним пропущено встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду (27.01.2021 року).
Відтак, зазначені позивачем обставини, з якими він пов'язує час пред'явлення ним позову, не можуть бути визнаними такими, які є об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При цьому позивачем не наведено інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
Відповідно ч. 2ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка та Шереметьєв проти України, заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі Меньшакова проти України, заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі Perezde Rada Cavanilles v. Spain (Перез де Рада Каванілес проти Іспанії), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року Osman v. the United Kingdom (Осман проти Сполученого Королівства), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року Kreuz v. Poland (Круз проти Польщі), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справіПономарьов проти Українивід 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування національними судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.10.2019 року по справі №826/8233/17 та від 11.12.2019 року по справі №826/19577/15.
При викладених обставинах, колегія суддів не знаходить правових підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає у тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. У той же час, вказаних обставин позивачем не наведено та судом не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують не спростовують з наведених вище підстав.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі №440/633/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 23.06.2021 року