23 червня 2021 р.Справа № 480/70/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2021, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 02.03.21 року по справі № 480/70/21
за позовом ОСОБА_1
до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)
про визнання протиправними та скасування постанов,
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач, Зарічний ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми)), в якій просила:
- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми) Табули Юлії Олександрівни про стягнення виконавчого збору від 16 вересня 2020 року ВП № 56183803 та від 19 вересня 2020 року ВП № 63059975 про відкриття виконавчого провадження.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми) від 16 вересня 2020 року ВП № 56183803 про стягнення виконавчого збору.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми) від 16 вересня 2020 року ВП № 63059975 про відкриття виконавчого провадження.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми) суму судового збору в розмірі 1 681,60 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що на виконанні у Зарічному ВДВС м. Суми перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №591/5466/17 від 17.01.2018 виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 ( далі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» в солідарному порядку боргу по кредитному договору від 06.06.2011 у розмірі 493 048,53 грн. Виконавче провадження відкрито у квітні 2018 року на підставі заяви стягувача. На час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження Інструкцією з організації примусового виконання рішень, у редакції, що діяла до 02.08.2018, винесення постанови про стягнення виконавчого збору разом з постановою про відкриття виконавчого провадження не передбачалося. У вересні 2020 року від стягувача на адресу Зарічного ВДВС у м. Суми надійшла заява про закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 49 304,85 грн з ОСОБА_1 16.09.2020 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Оскільки судове рішення боржником виконано після відкриття виконавчого провадження та виконавче провадження завершено на підставі п.9 ч.1 ст. 39 закону України «Про виконавче провадження» то дії державного виконавця щодо стягнення основної винагороди відповідають чинному законодавству.
Судом першої інстанції не з'ясовано обставини та не взято до уваги доводи відповідача по справі, що з солідарного боржника ОСОБА_2 не відбулося жодних стягнень сум виконавчого збору в межах виконавчого провадження про стягнення боргу з останнього. Вважає, що скасування судом постанови державного виконавця від 16.09.2020 №56183803 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору позбавляє можливості орган ДВС виконати положення ст. 27 Закону України « Про виконавче провадження» та стягнути повну суму виконавчого збору.
На момент скасування постанови державного виконавця №56183803 від 16.9.2020 про стягнення виконавчого збору, в межах виконавчих проваджень про стягнення з двох ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргу, частково стягнуто виконавчий збір в розмірі 22 571,97 грн, що фактично становить 4,57%, а не 10% від суми, що підлягає стягненню.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач просила залишити постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 без змін, апеляційну сскаргу без задоволення.
28.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду залишено без руху апеляційну скаргу Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми).
31.05.2021 ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні справу №480/70/21 за апеляційною скаргою Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми).
Згідно ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позивач, у своїй заяві просила розгляд справи проводити без її участі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
На виконання рішення суду Зарічним районним судом м. Суми 17.01.2018 по справі № 591/5466/17 видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ “Піреус Банк МКБ” в солідарному порядку суму боргу по кредитному договору від 06.06.2011 у розмірі 493 048, 53 грн. (а.с. 109).
13.04.2018 старшим державним виконавцем Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56183 з примусового виконання виконавчого листа №591/5466/17, виданого 17.01.2018 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ “Піреус Банк МКБ” в солідарному порядку суму боргу по кредитному договору від 06.06.2011 у розмірі 493 048, 53 грн. (а.с. 39).
16.09.2020, за заявою Акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ” (яке є правонаступником ПАТ “Піреус Банк МКБ”), старшим державним виконавцем Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми), на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 105-106).
Крім того, 16.09.2020 старшим державним виконавцем Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми) винесено постанову ВП № 56183803 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 49 304,85 грн (а.с. 12, 104).
Також, на підставі постанови від 16.09.2020 ВП № 56183803 про стягнення виконавчого збору, 16.09.2020 старшим державним виконавцем Зарічного ДВС ПСМУ МЮ (м. Суми) винесено постанову ВП № 63059975 про відкриття виконавчого провадження (а.с. 12).
Не погоджуючись з зазначеними постановами, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем належним чином не доведено правомірність прийняття постанови від 16.09.2020 ВП № 56183803 про стягнення виконавчого збору, ця постанова не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, як наслідок відсутні підстави для винесення постанови ВП № 63059975 про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, з наведеної норми випливає, що розглядаючи справи про законність та обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень суди повинні перевірити їх на відповідність критеріям, наведених у ч. 2 ст. 2 КАС України, незалежно від наведених підстав позову.
Перевіряючи оскаржувані постанови на відповідність вимогам вище зазначеної статті КАС України колегія суддів зазначає наступне.
На момент прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 16.09.2020 ВП № 56183803 діяв Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, тому саме його положення слід застосовувати до спірних правовідносин, але в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 01.08.2020 №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи те, що примусове виконання судового рішення розпочинається безпосередньо з моменту відкриття виконавчого провадження, тому добровільний термін виконання рішення не надається, зважаючи на відсутність інших встановлених законом підстав, які б перешкоджали стягненню виконавчого збору, державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та вживаються заходи щодо її примусового виконання.
В той же час, відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Дане питання врегульовано главою 48 Розділу І Книги 5 ЦК України, зокрема, статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання, тобто питання солідарної відповідальності випливає з положень ЦК України, а наслідок відповідальності, наприклад невиконання рішення суду боржником в площині та в рамках процедури виконавчого провадження, передбачає настання адміністративної відповідальності у вигляді штрафної санкції - виконавчого збору за кожним окремим виконавчим документом та окремим боржником окремо.
Важливим аспектом є те, що виконання боржником зобов'язань перед кредитором (стягувачем) до початку процедури відкриття виконавчого провадження не передбачає взагалі застосування інституту стягнення штрафної санкції виконавчого збору.
Відповідно, необхідно розмежовувати правові наслідки невиконання зобов'язань солідарних боржників перед одним кредитором у визначені законом терміни за цивільним законодавством та стадії їх виконання за процедурою примусу в рамках виконавчого провадження, що впливає на застосування до всіх боржників за всіма окремими виконавчими документами виконавчого збору, як санкції наслідків примусу.
Отже, питання солідарної чи дольової (індивідуальної) відповідальності врегульовані нормами та приписами саме цивільного законодавства України та визначено підстави та умови настання відповідальності за невиконання тих чи інших зобов'язань та стадії виконання чи невиконання цих зобов'язань, а саме настання за адміністративною санкцією відповідальності у вигляді виконавчого збору - є відповідальність саме кожного боржника окремо, так як одним кредитором (стягувачем) на примус пред'являються всі виконавчі документи за кожним боржником, від яких кредитор має право отримати задоволення своїх вимог.
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Згідно із статтею 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Враховуючи положення вище зазначених правових норм та обставини справи, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних постанов державного виконавця, оскільки чинним законодавством не передбачено солідарний обов'язок боржників щодо сплати виконавчого збору.
Посилання апелянта на те, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від суми що підлягає стягненню та не залежить від того, хто з солідарних боржників сплатить дану суму, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положення зазначеного закону не містять права державного виконавця стягувати виконавчий збір у солідарному порядку.
Твердження апелянта про те, що скасування судом оскаржуваної постанови позбавить орган ДВС подальшої можливості виконати положення ст. 27 Закону № 1404, оскільки сума виконавчого збору у розмірі 49 304,85 на даний час не стягнута з жодного з солідарних боржників, колегія суддів визнає необґрунтованими та зазначає, що Закон № 1404 таких застережень не містить, а відповідач як суб'єкт владних повноважень має діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 480/70/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 23.06.2021