22 червня 2021 року справа №360/4299/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача: Гаврищук Т.Г.,
суддів: Блохіна А.А.,
Сіваченка І.В.,
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.,
за участю сторін по справі:
позивач: не прибув,
представник відповідача: Буданов М.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (повне судове рішення складено 8 лютого 2021 року у м. Сєвєродонецьк, суддя в І інстанції - Смішлива Т.В.) у справі № 360/4299/20 за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів,-
04 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Солодовнікова Олександра Петровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15858,00 грн, як безпідставно утримані з грошового забезпечення з березня 2019 року по серпень 2019 року, щомісячно, по 2643,00 грн; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 26 березня 2018 року позивач уклав вперше контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського складу, терміном на три роки з 26 березня 2018 року по 25 березня 2021 року. З Архівної відомості б/н з березня 2018 року по грудень 2018 року встановлено, що позивач в вересні 2018 року отримав одноразову грошову допомогу в розмірі дев'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року в сумі 15858,00 грн.. 01 березня 2019 року, позивач був викликаний до керівництва Військової частини НОМЕР_2 , де йому повідомили, що в вересні 2018 року, позивачу помилково здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі дев'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року в сумі 15858,00 грн, та надали для підпису вже складений від його імені рапорт щодо утримання з його грошового забезпечення суму помилково нарахованої одноразової грошової допомоги після укладеного першого контракту у сумі 15858,00 грн рівними частинами 6 місяців, який він підписав.
Згідно витягу з наказу № 118-ос від 17 березня 2020 року, позивач прибув для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 . Діяльність Військової частини НОМЕР_2 припинена, правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 . З посиланням на норми Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік” та Кодексу законів про працю України, представник позивача вважає дії відповідача протиправними. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 360/4299/20 позов задоволено, внаслідок чого стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до підпункту 8 пункту 6 Постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у розмірі - 15858,00 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень). Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в оскаржуваном рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проходження служби в Управлінні патрульної поліції позивачем контракт не укладався, що підтверджено відповіддю на судовий запит. Проте, в Інструкції 558 є обмеження осіб переведених чи звільнених зі служби з інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань та правоохоронних органів. З метою уникнення звернення до суду щодо стягнення надмірно виплачених сум позивачем було добровільно сплачена рівними частинами сума коштів, на підставі рапорту від 01 березня 2019 року. Відрахування здійсненні протягом 6 місяців рівними частинами (2643,00 грн), відповідно до розрахункового листа №995.
Під час апеляційного провадження відповідачем надано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском поозивачем строку звернення до суду.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні тим які викладені у скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду судового засідання.
На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Згідно довідки від 28 вересня 2020 року №14653/41/35/2020 позивач проходив службу в Управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному Департаменту патрульної поліції з 20 травня 2016 року по 19 лютого 2018 року (арк. спр. 20).
Позивач 26 березня 2018 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського складу з начальником Лисичанського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, строком на 3 роки по 25 березня 2021 року (арк. спр. 16).
Відповідно до витягу з наказу № 57-ОС від 26 березня 2018 року “По особовому складу” позивача прийнято на військову службу за контрактом, присвоєно військове звання “сержант” та призначено молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “Золоте” ІІ категорії (тип А) (з місцем дислокації н.п. Золоте) (арк. спр. 25, 75).
Зі змісту наказу № 57-ОС від 26 березня 2018 року встановлено, що відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” вирішено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Відповідно до Архівної відомості б/н з березня 2018 року по грудень 2018 року встановлено, що позивач в вересні 2018 року отримав одноразову грошову допомогу при підписанні контракту в сумі 15858,00 грн (арк. спр. 28), що підтверджено розрахунковим листом за березень 2018 року (арк. спр. 79).
Згідно з рапортом від 01 березня 2019 року позивач звернувся до начальника Лисичанського прикордонного загону щодо розгляду питання про утримання грошового забезпечення суми помилково нарахованої одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у сумі 15858,00 грн (арк. спр. 27, 80).
Відповідно до Архівної відомості б/н з січня 2019 року по грудень 2019 року встановлено, що з березня по серпень 2019 року з позивача утримано одноразову грошову допомогу при укладенні контракту по 2643,00 грн щомісяця (арк. спр. 29), що підтверджено розрахунковими листами з березня 2019 року по серпень 2019 року (арк. спр. 76-78).
Згідно з витягом з наказу № 118-ОС від 17 березня 2020 року “Про особовий склад” позивач прибув для подальшого проходження служби з 12 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 17 березня 2020 року (арк. спр. 26, 74).
Відповідно до витягу з наказу № 639-ОС від 29 вересня 2020 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (арк. спр. 73).
Згідно довідки Управління патрульної поліції в Луганській області №2077/41/36/2021 від 08 лютого 2021 року позивач проходив службу в управлінні патрульної поліції в Луганській області з 20 травня 2016 року по 19 лютого 2018 року та з ним не укладались контракти (арк. спр. 95).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 25 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.
Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз. 1-2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога за підписання першого контракту є різновидом одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 Постанови №704 (в редакції чинній на час укладення контракту) одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
У відповідності до статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2018 році складає - 1762 грн. Розмір виплати в 2018 році складає: для осіб сержантського та старшинського складу - 15858,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу в березні 2018 року виплачено одноразову грошову допомогу, відповідно до наказу 57-ОС від 26 березня 2018 року.
Згідно з пунктом 10 Постанови № 704 (в редакції Постанови Кабінету міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, чинній на момент укладення контракту), ця Постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.
Аналізом змісту Постанови № 704 встановлено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту виплачується за умовами підписання контракту після набрання Постановою чинності.
Тобто, особа не повинна була раніше виконувати обов'язки військової служби за контрактом (незалежно від виду контракту). Інших умов отримання виплати Постановою №704 не передбачено.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо посилання відповідача на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України”, оскільки цей наказ прийнято після укладення позивачем контракту, а отже після набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 704, та не має зворотної дії у часі, тому посилання на нього не має правових підстав.
Слід зазначити, що на момент підписання позивачем першого контракту, Постанова № 704 не містить будь-яких обмежень щодо підписання, укладення контракту вперше для виплати одноразової грошової допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вперше укладено контракт 26 березня 2018 року.
Під час проходження служби в управлінні патрульної поліції позивачем контракт не укладався, що підтверджено відповіддю на судовий запит.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу звернення позивача з рапортом 01 березня 2019 року про утримання суми помилково нарахованої одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у сумі 15858,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом № 57-ОС від 26 березня 2018 року встановлено, що відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови №704 вирішено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Тобто, відповідачем самостійно визначено в наказів право позивача на отримання вказаної допомоги.
Доказів внесення змін до наказом № 57-ОС від 26 березня 2018 року в частині виплати позивачу допомоги відповідачем до суду не надано, а отже зазначений наказ є чинним на час розгляду справи у тому числі і в частині виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
За наявності правової підстави для виплати вищевказаної допомоги (наказ № 57-ОС від 26 березня 2018 року) підстави для утримання раніше виплачених коштів відсутні.
Факт первинності укладення позивачем контракту відповідачем не заперечується, доказів повторності укладення контракту не надано.
При викладених обставинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно утримано з грошового забезпечення позивача з березня 2019 року по серпень 2019 року грошові кошти в розмірі 15858,00 грн..
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.
Строки звернення до адміністративного суду визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами».
Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів зазначені в абзаці другому статті 233 Кодексу України про працю, даною нормою передбачено право людини у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Слід зазначити, що утримання грошових коштів Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено з грошового забезпечення позивача, яке є по своїй суті оплатою праці.
Рішенням Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, встановлено, що: «В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 360/4299/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 360/4299/20 - залишити без змін. Повне судове рішення складено та підписано- 23 червня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко