ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 червня 2021 року м. Київ № 640/9743/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., за участю секретаря судового засідання Кузьмич М.Б.,
за участі представників сторін:
від позивача - Литвиненко М.В.,
від відповідача - Осадчий О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» (далі - позивач або ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №04162615050106, № 04172615050106 від 23.12.2019.
Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 29.11.2019 № 166/26-15-05-01-06/39021630 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Техас ЛТД» (код ЄДРПОУ 42240704) за квітень 2019 року показників декларацій з податку на додану вартість та за півріччя 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображення у деклараціях з податку на додану прибуток підприємств.
Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Техас ЛТД», господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.
З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.
Звертав увагу суду, що в ході перевірки позивача встановлено безпідставне документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Техас-ЛТД» з підстав відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки в останнього відсутні достатні трудові та матеріально-технічні ресурси для проведення відповідних господарських операцій. Також, відповідач зазначив, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019040000000351 від 05.04.2019 отримано свідчення директора ТОВ «Техас-ЛТД» щодо його непричетності до створення та фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, що ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з його контрагентом за відповідний період. Внаслідок цього, відповідач вважає, що контрагент ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» здійснював виконання робіт без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 замінено Головне управління ДПС у м. Києві (код 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19).
У судовому засіданні 16.06.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» - як юридична особа зареєстроване 13.12.2013 (номер запису: 1 072 102 0000 029682), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с.8).
Основний вид діяльності: Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22).
У період з 21.11.2019 по 27.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Техас ЛТД» (код ЄДРПОУ 42240704) за квітень 2019 року показників декларацій з податку на додану вартість та за півріччя 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображення у деклараціях з податку на додану прибуток підприємств.
Результати перевірки оформлені актом від 29.11.2019 № 166/26-15-05-01-06/39021630 (том 1 а.с. 41-51).
В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено на додану вартість у квітні 2019 року у сумі 44 993,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість у квітні 2019 року у сумі 21 674,00 грн.
Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техас-ЛТД». На думку відповідача, контрагент позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з виконання робіт.
На обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в акті перевірки зазначив, що під час перевірки було зібрано та опрацьовано податкову інформацію з ІС «Податковий блок», з Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, що використовуються в ГУ ДФС у м. Києві та здійснено аналіз інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та Єдиному реєстрі податкових накладних по підприємству TOB «Техас-ЛТД» (код 42240704) та встановлено відсутність у ТОВ «Техас-ЛТД» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Крім того, в результаті дослідження діяльності TOB «Техас-ЛТД», податковим органом проаналізовано ланцюг постачання, придбання товарів (робіт, послуг), відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та встановлено, що підприємство TOB «Техас-ЛТД» та його постачальники формувало суми ПДВ по широкій номенклатурі товарів, які знаходяться в різних категоріях та сегментах ринку. Відтак, контролюючим органом встановлено невідповідність придбаних та реалізованих робіт (послуг) TOB «Техас-ЛТД», відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальникам контрагентами - покупцями.
В акті перевірки також зазначено, що згідно з Реєстром облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок» Головного управління ДПС у м. Києві, TOB «Техас-ЛТД» внесено до реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва.
Крім того, у ході перевірки встановлено, що ОУ ГУ ДФС у м. Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019040000000351 від 05.04.2019, в ході слідства було допитано засновника та директора/головного бухгалтера TOB «Техас-ЛТД» громадянина ОСОБА_1 , який повідомив, щодо здійснив реєстрацію підприємства від свого імені за винагороду, без мети особистого здійснення фінансово-господарської діяльності. Ні договорів, ні угод з іншими підприємствами не укладав та не підписував, також не створював та не надавав ніяких декларацій, актів виконаних робіт (послуг), накладних, товаро-транспортних накладних та інших документів. Відтак, первинні документи, які підписані від імені постачальника, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.
З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що за операціями виконання робіт оформлювались первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та доходу, а тому в ході проведення перевірки ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» не підтверджено відображення у податковому обліку здійснення господарських операцій від контрагента ТОВ «Техас-ЛТД».
З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки, 09.12.2019 звернувся до відповідача із запереченнями на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 29.11.2019 № 166/26-15-05-01-06/39021630.
За результатами розгляду заперечень Головне управління ДПС у м. Києві листом «Про розгляд заперечення» від 19.12.2019 № 66771/10/26-15-05-01-06 (том 1 а.с. 50-58) заперечення ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» залишено без задоволення, а висновки акта перевірки від 29.11.2019 № 166/26-15-05-01-06/39021630 - без змін.
На підставі висновків, зазначених у акті перевірки від 29.11.2019 № 166/26-15-05-01-06/39021630 Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 23.12.2019 № 04172615050106, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56 241,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 44 993,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 11 248,00 грн. (том 1 а.с.59-60);
- податкове повідомлення-рішення від 23.12.2019 № 04162615050106, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду у розмірі 21 674,00 грн. (том 1 а.с.62-63).
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (том 1 а.с.64-69).
За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 18.03.2020 № 9915/6/99-00-08-02-06, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (том 1 а.с.53-57).
Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із положеннями частини 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов'язок платника податку з декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з п.п.2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Техас ЛТД», за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.
18.02.2019 між Приватним підприємством «Сінта-Сервіс» в особі директора ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» (підрядник) в особі директора ОСОБА_3 був укладений договір підряду №ХШ/18-02-19 на виконання робіт, з поставки та монтажу обладнання на насосній станції «Колекторна» згідно ТУ №11252 від 21.10.2015 на будівництві «Будівництво громадсько-житлового комплексу по АДРЕСА_1 », за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобовязання своїми силами та засобами, силами залучених ним субпідрядних організацій побудувати і задати замовнику монтаж та поставка обладнання на насосній станції « Колекторна » згідно ТУ №11252 від 21.10.2015 на будівництві «Будівництво громадсько-житлового комплексу по АДРЕСА_1 » відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, яка надається замовником. Перелік робіт за договором визначається в Зведеній договірній ціні (Додаток №1 до Договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що підрядник зобов'язується виконати роботи власними силами та засобами або залученими силами у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією, з врахуванням можливих змін обсягів робіт.
Згідно з пунктом 2.1 договору ціна договору складається з витрат підрядника і замовника та згідно із Зведеною договірною ціною (Додаток №1 до договору) становить: без ПДВ - 1830 404,42 грн., ПДВ (20%) - 366 080,88 грн., разом з ПДВ 2 196 485,30 грн.
Відповідно до пункту 3 договору розрахунки за договором здійснюються шляхом: перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника у наступному порядку: після підписання договору замовник перераховує авансовий платіж на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів на придбання матеріалів та початок виконання Робіт в розмірі - 1 000 000,00 (Один мільйон вісімсот тисяч) гри. 00 коп., в тому числі ПДВ 166 666 (сто шістдесят тисяч шістсот шістдесят шість) грн.67 коп., наступні авансові платежі, у разі аргументованої необхідності, здійснюються в вищезазначеному порядку з зазначенням суми авансу.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі оформлених в установленому порядку актів та довідок за формами КБ-2в та КБ-3, відповідно, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами таких документів з обов'язковим наданням підрядником рахунку-фактури з урахуванням авансу.
Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником не пізніше 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після повного їх завершення, з наданням підрядником виконавчої документації, актів на приховані роботи та інших необхідних документів, включаючи усунення виявлених недоліків, 5% від загальної суми договору можуть бути перераховані замовником після надання акту техприймання ПАТ «Київводоканал» та отримання експертного висновку з відповідності обсягів та вартості фактично їх робіт з будівництва об'єктів за Договором.
В силу пункту 4.1 договору строки виконання робіт визначені датою їх початку та закінчення. Датою закінчення робіт вважається дата підписання замовником акту та довідки (форми КБ-2 та КБ-3) остаточних обсягів робіт.
Згідно з пунктом 5.1 договору підрядник приймає на себе зобов'язання по забезпеченню матеріальними ресурсами (обладнанням), необхідними для виконання робіт, передбачених договором.
Замовник може передавати підряднику будівельні матеріали/обладнання (або їх частину) без переходу права власності на них до підрядника. Передача оформляється сторонами по акту приймання-передачі (накладній).
Відповідно до пункту 11.1 договору передача закінчених робіт, частини робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється сторонами актами виконаних робіт за формою КБ-2, довідками про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3.
Як убачається з матеріалів справи, 27.03.2019 ПП «Сінта-Сервіс» було здійснено авансовий платіж у розмірі 1 800 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6913 від 27.03.2019 на суму 1 000 000,00 грн. та № 7240 від 08.04.2019 на суму 800 000,00 грн. (том 2 а.с. 103-104).
Як пояснив позивач, роботи за даним договором на час розгляду даної справи не завершені, тому акт приймання будівельних робіт з ПП «Сінта-Сервіс» не підписувався.
Згідно з матеріалами справи, на виконання умов вищезазначеного договору підряду, 26.02.2019 між ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» (замовник) в особі директора ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техас-ЛТД» (підрядник) в особі директора ОСОБА_1 був укладений договір підряду № 26/02-19, відповідно до умов якого підрядних зобов'язується виконати роботи: монтаж та поставка обладнання на насосній станції «Колекторна» згідно ТУ №11252 від 21.10.2015 на будівництві «Будівництво громадсько-житлового комплексу по АДРЕСА_1 » (том 1 а.с. 180-182).
Відповідно до пункту 2.1 договору договірна ціна становить 594 718,13 грн., у тому числі ПДВ 99 119,69 грн.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник після підписання цього договору до початку робіт перераховує на розрахунковий рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 66 666,67 грн.
Строк виконання робіт складає 10 тижнів з моменту зарахування на рахунок виконавця попередньої оплати (пункт 4.1 договору).
Виконання виконавцем робіт за цим договором оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт, які підписуються повноважними представниками сторін та скріплюються їх печатками.
На виконання договору підряду від 26.02.2019 № 26/02-19, між ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» (замовник) та ТОВ «Техас-ЛТД» було підписано наступні документи, якими погоджено об'єм робіт, які підлягали , а саме: об'єктний кошторис №2-1 від 26.02.2019 (том 1 а.с.185-187), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-2 на монтаж системи автоматизації Модернізація насосної станції « Колекторна » із заміною насосного агрегату № 1 на сучасний насосний агрегат з частотним приводом від 26.02.2019 (том 1 а.с.189-193), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-3 на Пусконалагоджувальні роботи системи автоматизації Модернізація насосної станції «Колекторна» із заміною насосного агрегату №1 на сучасний насосний агрегат з частотним приводом від 26.02.2019 (том 1 а.с.194-195), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-5 на монтажні роботи Модернізація насосної станції « Колекторна » із заміною насосного агрегату №1 на сучасний насосний агрегат з частотним приводом від 26.02.2019 (том 1 а.с. 196-202), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-6 на монтаж системи автоматизації Модернізація насосної станції «Колекторна» із заміною насосного агрегату № 1 на сучасний насосний агрегат з частотним приводом від 26.02.2019 (том 1 а.с. 203-204), підсумкову відомість ресурсів (том 1 а.с. 205-207), розподіл трудовитрат за видами робіт для об'єкта будівництва Будівництво громадсько - житлового комплексу по АДРЕСА_1 (том 1 а.с.208).
З матеріалів справи установлено, що 23.04.2019 ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» перерахувало ТОВ «Техас-ЛТД» авансовий платіж в розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2467 від 23.04.2019 (том 1 а.с.211).
За фактом оплати робіт, ТОВ «Техас-ЛТД» складено на ім'я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.04.2019 № 10 на суму 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 66 666,67 грн. (том 1 а.с.209-210).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 02.07.2019 між ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» (кредитор) в особі директора ОСОБА_3 , ТОВ «Техас-ЛТД» (первісний боржник) в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ «Глобалбуд-Інвест» (новий боржник) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір переводу прав вимоги боргу №02/07/2019/2, за умовами якого первісний боржник передає новому боржнику, а новий боржник приймає зобов'язання щодо виконання робіт, що належить первісному боржнику і стає боржником за: договором підряду №26/02-19 від 26.02.2019, враховуючи виконання пункту 3.1 перед первісним боржником на загальну суму 400 000,00 грн., укладених між первісним боржником та ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту».
Відповідно до пункту 1.2 даного договору, за цим договором кредитор одержує право вимагати від нового боржника (замість первісного боржника) належного виконання всіх зобов'язань за договором №26/02-19 від 26.02.2019 враховуючи виконання пункту 3.1 перед первісним боржником.
Згідно з відступленням права вимоги за цим договором кредитор одержує право вимагати від нового боржника (замість первісного боржника) належного виконання всіх зобов'язань за договором №26/02-19 від 26.02.2019 згідно чинного законодавства (пункт 2.1 договору).
02.07.2019 ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» було складено акт перенесення заборгованості №37 від 02.07.2019, яким встановлено, що заборгованість ТОВ «Техас-ЛТД» перед ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» становить 400 000,00 грн. по договору №26/02-19 від 26.02.2019. Даним актом зазначена дебіторська заборгованість ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» визнається заборгованістю перед ТОВ «Глобалбуд-Інвест» по договору №26/02-19 від 26.02.2019 (том 1 а.с.246).
У вересні 2020 року ТОВ «Глобалбуд-Інвест» виконало, а ТОВ «Компанія «Сфера Комфорту» прийняло підрядні роботи, що підтверджується локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-6 на Пусконалагоджувальні роботи Модернізація насосної станції «Колекторна» із заміною насосного агрегату №1 сучасний насосний агрегат з частотним приводом від 02.07.2019 (том 2 а.с. 1-2), локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-3 на Пусконалагоджувальні роботи Модернізація насосної станції «Колекторна» із заміною насосного агрегату №1 сучасний насосний агрегат з частотним приводом від 02.07.2019 (том 2 а.с. 3-4), локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-5 на Монтажні роботи Модернізація насосної станції «Колекторна» із заміною насосного агрегату №1 сучасний насосний агрегат з частотним приводом від 02.07.2019 (том 2 а.с. 4-10), локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-2 на Монтажні роботи Модернізація насосної станції «Колекторна» із заміною насосного агрегату №1 сучасний насосний агрегат з частотним приводом від 02.07.2019 (том 2 а.с. 11-15), підсумковою відомістю ресурсів (том 2 а.с.16-26), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 року на суму 400 000,00 грн. (том 2 а.с. 28-29), актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року від 30.09.2020 (том 2 а.с. 30-39), підсумковою відомістю ресурсів по об'єкту: Модернізація насосної станції «Колекторна» із заміною насосного агрегату №1 на сучасний насосний агрегат з частотним приводом (том 2 а.с. 40-50).
За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених договорів ТОВ «Техас ЛТД» та ТОВ «Глобалбуд-Інвест», були зареєстровані в якості юридичної особи та були платником податку на додану вартість.
При цьому, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Техас-ЛТД» та ТОВ «Глобалбуд-Інвест», були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначених вище договорів.
Відповідач також не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Відповідач так само не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ «Техас-ЛТД», ТОВ «Глобалбуд-Інвест» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання зазначених вище договорів.
Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ «Техас-ЛТД», ТОВ «Глобалбуд-Інвест» від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.
Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентами сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.
Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ «Техас-ЛТД», ТОВ «Глобалбуд-Інвест» підрядних робіт, послуг.
В той же час, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.
Акцентуючи в акті перевірки на обмеженій кількості трудових ресурсів та відсутності основних засобів ТОВ «Техас-ЛТД», контролюючим органом було залишено поза увагою, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних робіт контрагентами може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру: субпідряду, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
У свою чергу основні та транспортні засоби, якщо того вимагає конкретний вид робіт, можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.
Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт, що засвідчені наведеними документами і поясненнями.
Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.
Доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов'язаний дослідити первинні документи.
Таким чином, наведені в акті перевірки аргументи про недостатність у ТОВ «Техас-ЛТД» персоналу та основних засобів для виконання взятих на себе зобов'язань за договором з позивачем є припущеннями, що не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій.
Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Техас-ЛТД» ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Крім того, суд звертає увагу на те, що фактичне виконання робіт за договором підряду №26/02-19 від 26.02.2019 здійснювалось ТОВ «Глобалбуд-Інвест» на підставі договору переводу прав вимоги боргу від 02.07.2019 №02/07/2019/2.
Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг, то суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.
В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.
З приводу покликання відповідача на існування свідчень директора ТОВ «Техас-ЛТД» ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №42019040000000351 від 05.04.2019, який заперечив свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути враховані та оцінені судом як юридично значимі, оскільки протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків акта перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та недоречними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а покази свідка у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем з таким контрагентом.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техас-ЛТД». Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до частини п'ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прима-С» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ «Техас-ЛТД», ТОВ «Глобалбуд-Інвест» за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.
Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Приписами частини 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.
Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов'язує право на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій, обмежився інформацією з власних баз даних, достовірність інформації в яких не підтверджена жодними об'єктивними доказами.
Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Отже, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, є необґрунтованим.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 23.12.2019 №04162615050106 та від 23.12.2019 № 04172615050106.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №04162615050106 від 23.12.2019 та № 04172615050106 від 23.12.2019.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» (ідентифікаційний код 39021630, місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, буд. 40-Г, кв. 96) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 23.06.2021.
Суддя Т.П. Балась