23 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/4838/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у складі Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа №620/4838/21.
11.06.2021 позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №243378 від 06.04.2021 в розмірі 17000,00 грн. Вказана заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відновлення прав позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим та/або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також зазначив, що звернення до примусового виконання та подальше стягнення грошових коштів, на підставі оскаржуваної вимоги порушить належне співвідношення інтересів, про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття забезпечення позову. Тобто, ефективність захисту інтересів позивача безпосередньо залежить від недопущення настання несприятливих змін власного матеріального становищі у вигляді непомірного зменшення наявних у розпорядженні позивача грошових коштів.
Ознайомившись з заявою, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Предметом оскарження у справі № 620/4838/21 є постанова Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у складі Державної служби України про сплату адміністративно - господарського штрафу №243378 від 06.04.2021 в розмірі 17000,00 грн.
У заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що не погоджується з постановою№243378 від 06.04.2021.
Із наявної інформації про виконавче провадження вбачається, що наразі на примусовому виконанні в Бобровицькому районному відділі державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження №65516749 з примусового виконання постанови шляхом стягнення з позивача на користь відповідача суми коштів у розмірі 17000,00 грн ЄСВ; 1700,00 грн виконавчого збору.
Також позивач зазначив, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови відповідача та накладено арешт на майно позивача, а також винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи позивача.
Наведене на думку позивача свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Проте, суд наголошує, що заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які вказували б на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам останньої, які б унеможливили захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Крім того, до заяви не додано належних і допустимих доказів та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У даному випадку, необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обумовлена протиправністю оскаржуванї позивачем постанови про стягнення адміністративно - господарського штрафу.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку, аргументи заявника щодо протиправності оскаржуваної постанови є, за своєю суттю, підставами для подання позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки наявних у матеріалах справи доказів.
Між тим не заслуговують на увагу суду доводи, викладені позивачем в заяві щодо порушення його прав та інтересів, оскільки вирішення даного питання призведе до фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі.
На підставі вищевикладеного, ст. 150-154, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 620/4838/21 відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко