22 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1723/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0009466-5207-2404 від 27.04.2020 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 24547,26 грн; № 0009467-5207-2404 від 27.04.2020 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 4253,12 грн; № 0009468-5207-2404 від 27.04.2020 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 15697,16 грн; № 0009469-5207-2404 від 27.04.2020 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 39236,22 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у власності позивача перебувають 4 об'єкти нежитлової нерухомості, які віднесено до будівель промисловості. Позивач вказав, що редакція норми пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 Податкового кодексу України, яка діяла у базовому (звітному) податковому періоді 2019 року, за який позивачу нараховані спірні податкові зобов'язання, повністю виключала з об'єктів оподаткування всі без виключення будівлі промисловості, та будівлі і споруди, що віднесені до групи 125 «Будівлі промисловості та склади» Державного класифікатору будівель і споруд ДК 018-2000. Зважаючи на це позивач вважає, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення без урахування цільового призначення належних позивачу на праві власності нежитлових будівель і споруд, помилково не застосувавши у даних обставинах положення норми пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла протягом 2019 року), згідно з якими не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок об'єкти нерухомості позивача. З вказаних підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позову та зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 Податкового кодексу України, в редакції з 01.01.2019 р., визначав, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі цехи, складські приміщення промислових підприємств. Таким чином, відповідач зазначає, що застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох умов наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Податковий орган зазначає, що вказаними нормами податкового законодавства не охоплено нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності. З вказаних підстав, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 15.04.2021 р. відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Матеріали справи містять свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відповідно до яких у власності позивача перебуває всього 4 (чотири) об'єкти нежитлової нерухомості, а саме:
- комплекс нежитлових будівель деревообробного комбінату у складі столярного теслярського та інших цехів загальною площею 1714,10 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 і належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано 30.05.2006 року на підставі рішення виконкому Горішньошерівської сільської ради № 6-2/06 від 16.05.2006 року;
- нежитлова будівля цеху по зборці вікон загальною площею 470,20 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 і належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано 07.09.2008 року на підставі рішення виконкому Горішньошерівської сільської ради № 10 від 19.02.2008 року;
- комплекс нежитлових будівель пилорами загальною площею 1175,30 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 і належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано 07.09.2008 року на підставі рішення виконкому Горішньошерівської сільської ради № 12 від 19.02.2008 року;
- комплекс нежитлових будівель у складі теслярського, виробничого, заточного, покрасочного цехів, гаража-слюсарні, загальною площею 735,30 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 і належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано 07.09.2008 року на підставі рішення виконкому Горішньошерівської сільської ради № 11 від 19.02.2008 року. (а.с. 20-23).
Відповідачем 27.04.2020 р. прийнято податкове повідомлення-рішення:
- № 0009466-5207-2404, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 24547,26 грн;
- № 0009467-5207-2404, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 4253,12 грн;
- № 0009468-5207-2404, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 15697,16 грн;
- № 0009469-5207-2404, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 39236,22 гривень. (а.с. 16-19).
Крім того 28.09.2020 р. податковим органом була прийнята та надіслана позивачу податкова вимога №71523-52 на загальну суму податкового боргу 83386,54 гривень. (а.с. 11).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 10.1.1 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.
Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015 (Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з ст. 265 Податкового кодексу податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до положень пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначає, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпункт "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній станом на 01.01.2019 р.) встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Системне тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).
Відповідно до п. 30.1 та 30.2 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Суд зазначає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Отже, застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вищенаведений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.
У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств.
Таким чином, перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, у разі якщо такі об'єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є саме правовий статус будівлі.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17 та від 24 липня 2020 року по справі №500/90/19, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
На підставі зазначеного судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято безпідставно, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено суду правомірність податкових повідомлень-рішень від 27.04.2020 р. № 0009466-5207-2404, № 0009467-5207-2404, № 0009468-5207-2404, № 0009469-5207-2404, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257, 262 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0009466-5207-2404 від 27.04.2020 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 24547,26 грн; № 0009467-5207-2404 від 27.04.2020 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 4253,12 грн; № 0009468-5207-2404 від 27.04.2020 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 15697,16 грн; № 0009469-5207-2404 від 27.04.2020 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належне фізичним особам, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 39236,22 гривень.
3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 908 грн згідно квитанції №1-289к від 13.04.2021 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 (с.Горішні Ширівці, Заставнівський район, Чернівецька область, 58022, код РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 44057187).
Суддя Т.М. Брезіна