Справа № 420/2809/21
15 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - за ордером
відповідач: Сидоренко О.О.- за Випискою
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування наказу №6-дс від 12.02.2021 року, -
До суду 24 лютого 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №6-дс від 12.02.2021 року Головного управління ДПС в Одеській області відносно ОСОБА_2 .
Також у позовній заяві позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою від 01 березня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Позов обґрунтовано тим, що позивач працювала з 16.10.2020 року у Головному управлінні ДПС в Одеській області на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового адміністрування Головного управління ДПС в Одеській області.
Наказом ГУ ДПС в Одеській області № 7-О від 05.01.2021 року позивача призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС в Одеській області та враховано раніше присвоєний 6 ранг державного службовця.
Також позивач зазначив, що 15.02.2021 року їй був вручений наказ Головного управління ДПС в Одеській області «Про завершення дисциплінарного провадження та застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » № 6-дс від 12.02.2021 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі подання дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Одеській області від 08.02.2021 та акту про не надання пояснень.
Позивач не погоджується з прийнятим наказом, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача, в її діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку та відсутній його склад, дисциплінарне провадження проводилося неповно та упереджено з порушенням вимог Закону України «Про державну службу». Також позивач звернув увагу, що нею були надані письмові пояснення по справі. По суті виявлених порушень позивач, а саме: щодо недотримання вимог пп. 6.1, 6.2, пп. 7.1. п. 7 Розділу УІІІ частини 2 регламенту № 263 та п. 2.6. Методичних рекомендацій № 22 зазначила, що відповідні матеріали перевірок складено, оформлено та зареєстровано в рамках строків встановлених ПКУ та в свою чергу не було предметом оскарження платниками податків у судових органах та не впливало на результати їх оскарження; щодо незабезпечення реалізації ст. 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення внаслідок не складання адміністративних протоколів зазначила, що оскільки встановлені порушення в актах перевірок мають ознаки кримінального правопорушення та є достатніми для притягнення до кримінальної відповідальності, матеріали перевірок передавались до ОУ ГУ ДФС в Одеській області для прийняття рішення згідно з положеннями КПК України та складання адміністративних протоколів не передбачено.
Також позивач звернула увагу, що зі доповідної записки, яка стала підставою для порушення дисциплінарного провадження та наказу про порушення дисциплінарного провадження неможливо встановити які саме особисті дії або вчинки позивача можливо віднести до ознак дисциплінарного проступку передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України № 889-УІІІ.
Також позивач зазначила, що оскаржуваний наказ не містить обґрунтування застосування саме такого виду стягнення та не містить визначеного формулювання порушення. На думку позивача, у оскаржуваному наказі відсутній стислий виклад обставин дисциплінарної справи, в чому саме полягає винна протиправна дія державного службовця, відсутній вид дисциплінарного проступку, юридична кваліфікація проступку та відсутнє належне мотивування неналежного виконання посадових обов'язків позивача за посадовою інструкцією.
До суду 23 березня 2021 року (вхід. № 14705/21) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що в ході розгляду наявних матеріалів у дисциплінарній справі, згідно матеріалів тематичної перевірки виявлено окремі порушення, допущені позивачем. Так, в ході розгляду виявлено, що позивачем сумісно з іншими фахівцями проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Гравіес» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, та в акті перевірки зазначено, що документи втрачені та прийняте податкове повідомлення - рішення, також відповідач зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ «Гравієс» між ревізорами не було визначено відповідального за внесення інформації до ІТС «Податковий блок», отже відповідальні за внесення в паспорт перевірки недостовірних даних щодо наказу на її проведення, несвоєчасного внесення інформації про прийнятті податкові повідомлення-рішення, не складання адміністративного протоколу стосовно директора ТОВ «Гравієс» за порушення порядку ведення податкового обліку. Разом з цим відповідач звернув увагу, що існує неврегульованість окремих правових норм, що стосуються термінів для проведення перевірок, а саме: платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 днів, а загальний термін перевірок, визначених у пп. 200.10, 200.11 ст. 200 ПК України не може перевищувати 60 календарних днів з урахуванням зупинення.
Також відповідач зазначив, що було встановлено невірне внесення документів до ІТС «Податковий блок» по перевірці ТОВ «Долароса», що в свою чергу призвело до некоректного відображення в ІКП рішення про проведення документальної перевірки, а саме: внесено доповідну записку (необхідно наказ про проведення перевірки). В ході перевірки ТОВ «Долароса» платник податків заявив про втрату первинних документів, управління податків та зборів з юридичних осіб ГУ ДПС в Одеській області відповідним листом повідомлено платника про відмову в наданні 90 - денного строку для відновлення документів, також на директора ТОВ «Долароса» не складено адміністративного протоколу за порушення порядку ведення податкового обліку. Також відповідач зазначив, що були допущені позивачем порушення при здійсненні перевірки ТОВ «Прайм Опт-Сервіс». Крім того, відповідач звернув увагу, що відносно вказаних платників податків були прийняті податкові повідомлення - рішення, які були платниками податків оскаржені до суду та судовими рішеннями ці податкові повідомлення - рішення визнані протиправними та скасовані.
Таким чином, відповідач зазначив, що Дисциплінарна комісія шляхом голосування дійшла висновку, що у дисциплінарній справі, сформованій в ході дисциплінарного провадження достатньо матеріалів для завершення дисциплінарної справи та встановила в діях позивача ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: недотримання вимог п. 5.1. п. 5, пп. 7.1. п. 7 розділу УІІІ частини 2 Регламенту № 263, п. 2.6. Методичних рекомендацій № 22 при проведенні контрольно-перевірочних заходів по ТОВ «Долароса», ТОВ «Гравієс», ТОВ «Прайм Опт-Сервіс», а також не забезпечення відповідно до ст. 163-1 Кодексу про адміністративне правопорушення складання адміністративного протоколу стосовно директорів цих юридичних осіб за порушення порядку ведення податкового обліку.
Позивачем не подано відповідь на відзив.
Ухвалою від 21 квітня 2021 року задоволено заяву відповідача про заміну сторони та у справі замінено відповідача Головного управління ДПС в Одеській області на його правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, як відокремленого підрозділу ДПС. Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою від 28 квітня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання 28 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача на відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
У вступному слові додатково звернув увагу, що подання не містить мотивувальної та резолютивної частини, та поданням дисциплінарної комісії не було запропоновано застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а запропоновано суворо попередити ОСОБА_3 .
Представник відповідача на відкритому судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову.
У вступному слові представник відповідача звернув увагу, що подання дисциплінарної комісії відповідає вимогам чинного законодавства та має всі необхідні частини, також звернув увагу, що керівник не обмежений пропозиціями дисциплінарної комісії.
Заслухавши вступні слова присутніх учасників справи, вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом у справі встановлені такі факти та обставини.
Суд встановив, що відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 16.10.2020 року № 741-0 «Про переведення працівників Головного управління ДПС в Одеській області», ОСОБА_3 переведено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового адміністрування Головного управління ДПС в Одеській області (а.с. 22).
Наказом ГУ ДПС в Одеській області № 7-О від 05.01.2021 року позивача призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС в Одеській області та враховано раніше присвоєний 6 ранг державного службовця (а.с. 24).
Також суд встановив, що на підставі доповідної записки управління з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС в Одеській області від 15.12.2020 року № 208/11/15-32-14-01-11 (а.с. 27-42), наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 16.12.2020 року № 6368 «Про порушення дисциплінарного провадження» стосовно головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_2 порушено дисциплінарне провадження, в діях якої вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: недотримання вимог п. 5.1. п. 5, пп. 7.1. п. 7 розділу УІІІ частини 2 Регламенту № 263, п. 2.6. Методичних рекомендацій № 22 при проведенні контрольно-перевірочних заходів по ТОВ «Долароса», ТОВ «Гравієс», ТОВ «Прайм Опт-Сервіс», а також не забезпечення відповідно до ст. 163-1 Кодексу про адміністративне правопорушення складання адміністративного протоколу стосовно директорів цих юридичних осіб (а.с. 26).
Суд встановив, що в ході дисциплінарного провадження ОСОБА_2 надавала письмові пояснення (а.с. 43-44).
Наказом ГУ ДПС в Одеській області від 01.02.2021 року № 137 було продовжено дисциплінарне провадження.
Суд встановив, що за результатами дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи ГУ ДПС в Одеській області складено 08 лютого 2021 року подання на ім'я начальника Головного управління ДПС в Одеській області (а.с. 69-78).
У поданні зазначено, що Дисциплінарна комісія в діях головного державного ревізора - інспектора ОСОБА_2 встановила ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: недотримання вимог п. 5.1. п. 5, пп. 7.1. п. 7 розділу УІІІ частини 2 Регламенту № 263, п. 2.6. Методичних рекомендацій № 22 при проведенні контрольно-перевірочних заходів по ТОВ «Долароса», ТОВ «Гравієс», ТОВ «Прайм Опт-Сервіс», а також не забезпечення відповідно до ст. 163-1 Кодексу про адміністративне правопорушення складання адміністративного протоколу стосовно директорів цих юридичних осіб, а порушення порядку ведення податкового обліку.
Враховуючи обставини щодо неможливості застосування адміністративної відповідальності за результатами проведеної перевірки у зв'язку з вирішенням питання про застосування кримінальної відповідальності, а в подальшому скасування висновків акту перевірки в судовому порядку, що також унеможливлює застосування адміністративної відповідальності, Дисциплінарною комісією не встановлено негативних наслідків в результаті не складання адміністративного протоколу.
Однак, вказане не спростовує обов'язок посадової особи, яка відповідальна за проведення перевірки щодо складання адміністративного протоколу та зберігання його в матеріалах перевірки платника податків.
Разом з цим, взято до уваги обставини, що пом'якшують дисциплінарну відповідальність відповідно до ст. 67 Закону України «Про державну службу», а саме: бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень.
Поряд з цим вважаємо за необхідно суворо попередити головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_3 , що у разі неналежного виконання службових обов'язків та допущення порушення вимог законодавчих актів при проведенні конрольно-перевірочної роботи буде розглянуто питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Суд встановив, що на підставі вказаного подання начальником Головного управління ДПС в Одеській області видано наказ від 12.02.2021 року № 6-дс «Про завершення дисциплінарного провадження та застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », відповідно до якого пунктом 2 за порушення вимог п. 6, п. 7 ст. 8 Закону України «Про державну службу», що виразилось у неналежному виконанні посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією та Положенням про відділ контролю за відшкодуванням ПДВ та призвело до порушення п. 5.1. п. 5, пп. 7.1. п. 7 розділу УІІІ частини 2 Регламенту № 263, п. 2.6. Методичних рекомендацій № 22 при проведенні контрольно-перевірочних заходів по ТОВ «Долароса», ТОВ «Гравієс», ТОВ «Прайм Опт-Сервіс», а також не забезпечення відповідно до ст. 163-1 Кодексу про адміністративне правопорушення складання адміністративного протоколу стосовно директорів цих юридичних осіб, а порушення порядку ведення податкового обліку, застосовано до ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с. 46-47).
Додатково судом досліджено витяг з акту Державної податкової служби України про результати тематичної перевірки стану організації роботи ГУ ДПС в Одеській області № 1054/99-00-02-01-01-14 від 14.09.2020 року (а.с. 157-164), зауваження ГУ ДПС в Одеській області до цього акту (а.с. 167-188), копію положення про відділ контролю з відшкодування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб та посадові інструкції ОСОБА_4 .
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про Державну службу», який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Статтею 64 цього Закону встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що дисциплінарними проступками є
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Як видно з вказаної статті закону, перелік дисциплінарних проступків є вичерпаний та не належить розширеному тлумаченню.
Відповідно до ст. 66 цього Закону, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Також частиною 2-5 ст. 66 цього Закону чітко зазначено у разі допущення якого проступку, яке застосовується стягнення.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 66 цього Закону, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
З наказу про порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача та подання Дисциплінарної комісії вбачається, що дисциплінарне провадження було порушено за фактом виявлення ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», хоча в оскарженому наказі відсутнє посилання на п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а тільки на ст. 65 Закону, тому, виходячи із змісту подання, суд доходить висновку, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за допущення дисциплінарного проступку невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Згідно із частинами 1, 9-11 статті 69 Закону України «Про державну службу», для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.
Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому Законом України «Про державну службу».
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Дисциплінарної комісії або подання Дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Дисциплінарної комісії або подання Дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч. 2 ст. 74 Закону).
Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням) (частини перша, друга та третя статті 77 Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до ч. 5 ст. 77 Закону України «Про державну службу», пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Так матеріалами справи підтверджено, що за результатами дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи ГУ ДПС в Одеській області стосовно позивача складено 08 лютого 2021 року подання на ім'я начальника Головного управління ДПС в Одеській області (а.с. 69-78), в якому зазначено, що Дисциплінарна комісія в діях головного державного ревізора - інспектора ОСОБА_2 встановила ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: недотримання вимог п. 5.1. п. 5, пп. 7.1. п. 7 розділу УІІІ частини 2 Регламенту № 263, п. 2.6. Методичних рекомендацій № 22 при проведенні контрольно-перевірочних заходів по ТОВ «Долароса», ТОВ «Гравієс», ТОВ «Прайм Опт-Сервіс», а також не забезпечення відповідно до ст. 163-1 Кодексу про адміністративне правопорушення складання адміністративного протоколу стосовно директорів цих юридичних осіб, а порушення порядку ведення податкового обліку.
Враховуючи обставини щодо неможливості застосування адміністративної відповідальності за результатами проведеної перевірки у зв'язку з вирішенням питання про застосування кримінальної відповідальності, а в подальшому скасування висновків акту перевірки в судовому порядку, що також унеможливлює застосування адміністративної відповідальності, Дисциплінарною комісією не встановлено негативних наслідків в результаті не складання адміністративного протоколу.
Однак, вказане не спростовує обов'язок посадової особи, яка відповідальна за проведення перевірки щодо складання адміністративного протоколу та зберігання його в матеріалах перевірки платника податків.
Разом з цим, взято до уваги обставини, що пом'якшують дисциплінарну відповідальність відповідно до ст. 67 Закону України «Про державну службу», а саме: бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень.
Поряд з цим вважаємо за необхідно суворо попередити головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_3 , що у разі неналежного виконання службових обов'язків та допущення порушення вимог законодавчих актів при проведенні конрольно-перевірочної роботи буде розглянуто питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, дослідивши зміст подання від 08 лютого 2021 року суд дійшов висновку, що дисциплінарною комісією не було встановлено факту допущення позивачем дисциплінарного проступку, зазначене подання не містить висновку щодо протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем - позивачем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, також не містить пропозицій щодо застосування дисциплінарного стягнення передбаченого Законом України «Про державну службу».
Відповідно до подання Дисциплінарною комісією висловлено думку щодо необхідно суворо попередити головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_3 , що у разі неналежного виконання службових обов'язків та допущення порушення вимог законодавчих актів при проведенні конрольно-перевірочної роботи буде розглянуто питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
В той же час, оскаржуваним наказом на підставі вказаного подання до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Оцінюючи надані сторонами докази та виходячи із змісту положень Закону України «Про державну службу» в частині, що стосується дисциплінарної відповідальності, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ діяв не у спосіб, не у порядок визначений цим Законом .
Так, як вже зазначив суд, Дисциплінарною комісією не було запропоновано притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 77 Закону України «Про державну службу», пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, та дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця (ч. 2 ст. 74 Закону).
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 74, ч. 5 ст. 77 Закону України «Про державну службу» суд доходить висновку, що відповідач не мав повноважень виходу за межі наданих Дисциплінарної комісією пропозицій без належного мотивування своїх дій.
Стосовно посилання відповідача на те, що пропозиція Дисциплінарної комісії або подання Дисциплінарної комісії мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення та керівник не обмежений пропозиціями викладеними у поданні суд зазначає, що погоджується з тим, що подання має рекомендаційний характер, однак суд не погоджується з тим, що керівник наділений повноваженнями застосувати до особи більш суворе дисциплінарне стягнення або застосувати стягнення у той час коли подання не містить таких пропозицій, без належного мотивування.
У такому випадку, суд вважає, що допускається порушення ч. 5 ст. 77 Закону України «Про державну службу».
Суд наголошує на тому, що оскаржуваний наказ не містить мотивування відступу від пропозиції Дисциплінарної комісії.
Також, суд наголошує на тому, що у наказі при цьому відсутня юридична кваліфікація дій державного службовця, за вчинення яких позивачу застосовано дисциплінарне стягнення догана
На чітке визначення юридичної кваліфікації дій вказують положення статті 66 Закону № 889-VIII, якими законодавець розмежував види дисциплінарних стягнень у відповідності до тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.
Таким чином, за відсутності юридичної кваліфікації дій позивача застосований до нього вид дисциплінарного стягнення не може вважатися пропорційним ступеню його вини.
Натомість, у справі, що розглядається, позивач, навпаки, вчинив дії, пов'язані з виконанням свої службових обов'язків, які розцінені Дисциплінарною комісією як такі, що не мають негативних наслідків, зокрема, в результаті не складання адміністративного протоколу, в той же час у оскарженому наказі не наведені мотиви та підстави юридичної кваліфікації дій позивача, що стали підставою застосування до нього дисциплінарного стягнення - догани.
Також суд погоджується з позицією позивача, що відсутність у оскарженому наказі посилання на конкретні посадові обов'язки, які нібито порушені позивачем, є самостійною підставою визнання протиправним та скасування наказу, з таких підстав.
Суд вже звертав увагу, що оскаржуваний наказ містить посилання лише на ст. 65 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретного пункту та частини цієї статті, що має істотне значення для перевірки правильності видання наказу.
Так, відповідно до висновків викладених у постанові Верховного суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18, зазначення в рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного пункту частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дозволяє чітко визначити як кваліфікував дії чи бездіяльність державного службовця саме той орган (посадова особа), який прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також перевірити правильність застосування до державного службовця певного виду стягнення. Крім цього, обрання того чи іншого виду стягнення передбаченого статтею 66 Закону України «Про державну службу» безпосередньо залежить від того, який саме дисциплінарний проступок вчинений державним службовцем. Верховний Суд погоджується з доводами суду першої й апеляційної інстанцій, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.
Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що наказ від 12.02.2021 року № 6-дс прийнятий не у спосіб, не у порядок, а тому позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими та належать задоволенню.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач заперечуючи проти позову, за посиланням на відповідні докази не довів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги позивача належать задоволенню повністю.
З огляду на те, що позов задоволено, сплачений судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивачем подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 8 400 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Розглядаючи вказане клопотання позивача та заперечення відповідача, суд виходить такого.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 лютого 2021 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Олексія Чорного» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 1602/21-3 (а.с. 12-17).
Відповідно до п. 1.1. Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати Клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Правова допомога за цим Договором надається в межах представництва інтересів Клієнта в Головному управлінні ДПС в Одеській області, Одеському окружному адміністративному суді з питання оскарження наказів ГУ ДПС в Одеській області, прийнятих за наслідками дисциплінарного провадження порушеного згідно наказу № 6368 від 16.12.2020 року.
Відповідно до п. 1.2. цього Договору, для надання правової допомоги згідно п.1.1 договору Адвокатське бюро:
1.2.1. забезпечує захист і реалізацію прав свобод і законних інтересів Клієнта;
1.2.2 здійснює захист, надання усних та письмових консультацій, порад та висновків з питань національного законодавства….
1.2.3. здійснює захист, представництво та надання правової допомоги, ознайомлення, аналіз матеріалів справи у адміністративних та/або цивільних та/або господарських та/або кримінальних справах/провадженнях, учасником яких є Клієнт;
1.2.4. готує та подає в інтересах Клієнта будь-які заяви, клопотання, письмові пояснення, скарги, запити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, фізичних осіб, юридичних осіб приватного та публічного права;
1.2.5. здійснює підготовку та аналіз документів, в тому числі процесуального характеру, пов'язаних із кримінальним провадженням та/або цивільною/господарською/адміністративною справою учасником яких є Клієнт;
1.2.6. здійснює інші дії, що необхідні в зв'язку з виконанням цього Договору.
Відповідно до п. 6.1. цього договору, гонорар за надання правової допомоги, визначеної у п. 1.2. цього договору, є фіксованим та складає 8 400 грн.
Оплата за даним договором здійснюється Клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення та/або передання Адвокатським бюро рахунку на оплату Клієнтові (п. 6.2. договору).
Згідно з п. 6.3. цього договору, за результатами надання правової допомоги складається звіт про надання правової допомоги, що підписується представниками кожної із сторін. В звіті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правової допомоги та її вартість.
На підтвердження наданих послуг представником позивача надано звіт про надану правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року, відповідно до якого надано наступні юридичні послуги:
1. Написання позовної заяви, кількість 3 години - 4400 грн.
2. Написання заяв та клопотань, 4 години - 2000 грн.
3. Участь у судовому засіданні, 2 години- 2000 грн.
На підтвердження факту оплати надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 6 від 16 лютого 2021 року на суму 4500 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 16 від 17 травня 2021 року на суму 3900 грн.
Оцінюючи надані сторонами докази та доводи з питання відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Так, суд встановив, що представником позивача підтверджено здійснення оплати за надану правничу допомогу наданими суду копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру.
Оцінюючи надані докази сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.04.2020 року по справі № 727/4597/19, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2020 року по справі № 727/4597/19, суд доходить висновку, що квитанції до прибуткових касових ордерів є належним та достатнім доказом оплати наданих правничих послуг.
Щодо обсягу наданих послуг суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що вказана справа не відноситься до типових справ, однак, суд враховує, що існує певна судова практика щодо розгляду справ з подібними спірними правовідносинами, також розглянуті позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.
З огляду на те, що умовами договору про надання правової допомоги передбачено надання звіту про надані послуг та надання суду в якості доказів такого звіту, суд вважає, що він належить оцінці з точку зору обґрунтованості та неминучості наданих послуг.
Оцінивши наведений розрахунок витрат, з урахуванням категорії даної справи, конкретних обставин у цій справі, суд доходить висновку, що наведені у цьому звіті витрати на проведену роботу не є неминучими та фактичними в повному обсязі, з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має бути необхідним.
Суд вважає, що витрачений адвокатом час, з урахуванням вищенаведених судом обставин, на написання заяв та клопотань кількістю 4 години в сумі 2000 грн., не є неминучим. Так, з матеріалів справи вбачається, що представником позивача були подані клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференція, що стосується організаційних питань та мають охоплюватися витратами на участь у судових засіданнях, та письмові пояснення з приводу долучення додаткових доказів у справі та клопотання про залучення доказів, що загалом охоплюється саме обсягом наданих послуг: написання позовної заяви.
Тому, суд доходить висновку, що вказані витрати не належать стягненню.
Щодо витрат на написання позовної заяви у кількості 3 години вартістю 4400 грн., суд вважає, що такі витрати є неминучими та розумними та співмірними за обсягом виконаної роботи і витраченого часу, а тому належать задоволенню та стягненню.
Щодо витрат на участь у судових засіданнях у кількості 2 годин вартістю 2000 грн., суд також вважає такі витрати обґрунтованими, неминучими та співмірними з витраченим часом.
Так, суд зазначає, що судове засідання по суті, яке відбулось 08 червня 2021 року тривало з 14.20. по 15.14., та судове засідання, яке відбулось 15 червня 2021 року тривало 14.32. по 15.24.
Таким чином, з урахуванням наведених та встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що є обґрунтованими та належать відшкодуванню витрати на правничу допомогу в сумі 6400 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, надані представником позивача докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, звіт наданих послуг та категорію даної справи, кількість складених представником позивача процесуальних документів, заперечення відповідача суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 6400 грн., а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування наказу №6-дс від 12.02.2021 року, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) №6-дс від 12.02.2021 року «Про завершення дисциплінарного провадження та застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Заяву представника ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу , - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6400 грн. (шість тисяч чотириста гривень 00 копійок).
В іншій частині заяви,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано « 22» червня 2021 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко