Справа № 420/8689/20
15 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,
сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - за ордером
від відповідача - Абросимов І.С. - за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 08022573, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Спартаківська, 2) про визнання протиправними дій та скасування п.п. 1-2 наказу від 02.06.2020 року №68,-
До Одеського окружного адміністративного суду 08 вересня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 08022573, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Спартаківська, 2), в якому позивач просив визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця військової служби за контрактом командира 3-ї роти охорони, лейтенанта ОСОБА_2 , Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02,06.2020 року №68 Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3-ї роти охорони, та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани; скасувати п.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2020 року №68 Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3-ї роти охорони в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення на військовослужбовця військової служби за контрактом командира 3-ї роти охорони, лейтенанта ОСОБА_2 , відповідно до пункту б) статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани; скасувати п.2 Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2020 року №68 Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3-ї роти охорони, яким притягнено до повної матеріальної відповідальності військовослужбовця військової служби за контрактом командира 3-ї роти охорони, лейтенанта ОСОБА_2 , згідно з Законом України «Про повну матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 31.10.2019 року та згідно постанови КМУ «Про затвердження переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовуються ви ними особами у кратному співвідношенні до його вартості» від 02.11.1995 р. №880 та за довідкою розрахунком №1182 від 27.05.2020 року перерахованої нестачі у трикратному розмірі на суму - 15 688 гривень 80 копійок.
Ухвалою від 11 листопада 2020 року після усунення недоліків, що зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30.05.2016 р, по теперішній час позивач є військовослужбовцем за контрактом в Збройних силах України, де проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , та має військове звання лейтенант, на посаді командира 3 роти охорони, на підставі Наказу №38 від 11 лютого 2019 р.
Так, позивач зазначив, що стосовно позивача було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли нестачі майна, виявленої під час перевірки автомобільної техніки 3-ї роти охорони, а також встановлення ступеня вини командира 3-ї роти охорони лейтенанта ОСОБА_2 чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, за наслідками якого винесено наказ командира військової частини НОМЕР_2 №68 від 02.06.2020 р. «Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3-ї роти охорони» та встановлено, що основними причинами виникнення нестачі, наслідок якої нанесено збитків державі на суму 15688,80 грн., стали особисті низькі морально ділові якості командира третьої роти охорони лейтенанта ОСОБА_2 , безвідповідальне ставлення його до виконання службових обов'язків, ігнорування та недотримання вимог чинного законодавства винних осіб до відповідальності.
Позивач вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час проведення службового розслідування відповідач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами порушення щодо позивача, які відображені в матеріалах службового розслідування, а тому вони фактично є не доведеними, текст наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2020 року №68 «Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3-ї роти охорони» містить досить абстрактні поняття, що не підкріплені відповідними документами, відносно позивача встановлено порушення низки статей Статуту внутрішньої служби Збройний сил України, Дисциплінарного статуту Збройних сил України, Положення про військові комісаріати щодо неухильного виконання вимог військових статутів, знання посадових обов'язків, охорони військової техніки.
На думку позивача, недоліки є результатом діяльності ще попередніх посадових осіб військової частини НОМЕР_2 та виникли не під час виконання ним обов'язків на посаді командира 3-ї роти охорони. В період з 23.09.2019 року по 28.01.2020 року у зв'язку із лікарняним, позивач зазначив, що взагалі фактично не виконував своїх посадових обов'язків за посадою. Також позивач вважав, що у період направлення його у відрядження командир військово частини повинен був усвідомлювати свої дії та їх наслідки.
Таким чином, на думку позивача, службовим розслідуванням не встановлено, а в наказі командира військової частини не зазначено обставини і наслідки виникнення недоліків в діяльності позивача, не встановлено конкретних його дій чи бездіяльності, наявності причинного зв'язку між виявленими порушеннями та його неправомірними діями, конкретні його неправомірні дії, форму вини, умови та причини, що сприяли правопорушенню та чи вчинено правопорушення.
До суду 07 грудня 2020 року (вхід. № 51940/20) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що ОСОБА_2 , вибуваючи у відрядження через своє недбале ставлення до виконання обов'язків за посадою командира 3- ої роти охорони, не вживав жодних заходів до збереження ввіреного йому майна, оскільки вся техніка роти була закріплена безпосередньо за ним і він на час перебування у відрядженні її нікому не передавав згідно актів, внаслідок чого відповідальність за стан техніки та її збереження залишалась за ним, а тому службове розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3 - ї роти проведено відповідно до вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовці та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», дисциплінарного статуту Збройних Сил України та наказу МО України №608 від 21.11.2017 року та відповідно до наказу №68 від 02.06.2020 року притягнуто позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Позивач не подав відповідь на відзив.
Ухвалою від 24 грудня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, до 08 лютого 2021 року.
Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 11 лютого 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 03 березня 2021 року на 14 годину 30 хвилин.
Ухвалою від 03 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Ухвалою від 11 березня 2021 року зупинено провадження по справі до одужання адвоката позивача.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 15 червня 2021 року поновлено провадження у справі зі стадії, на якій воно було зупинено.
Представник позивача на відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача на відкритому судовому засіданні запеерчував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України НОМЕР_3 (а.с. 9-11).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 є учасником бойових дій.
Сторони не заперечують, що позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
Суд встановив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №68 від 02 червня 2020 року (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3-ї роти охорони» на військовослужбовця військової служби за контрактом командира 3- ї роти охорони лейтенанта ОСОБА_2 відповідно до п. б ст. 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення - догану та притягнуто до матеріальної відповідальності за довідкою розрахунком №1182 від 27.05.2020 року перерахованої нестачі у трикратному розмірі на суму 15 688,8 грн. (а.с.14-16).
Вказаний наказ прийнятий за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.05.2020 року № 132, якими встановлено, що основними причинами виникнення нестачі, внаслідок якої нанесено збитки державі на суму 15688, 80 грн. стали особисті низькі морально-ділові якості командира 3- ї роти охорони лейтенанта ОСОБА_2 .
Судом досліджено матеріали судового розслідування (а.с. 69-112).
Зокрема судом встановлено, що за наслідками проведеного службового розслідування складено акт проведення службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3-ї роти, відповідно до якого встановлено, що сума недостаючих деталів та приладів на автомобільній техніці 3-ї роти під час керівництва лейтенанта ОСОБА_3 становить 15688,8 грн.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до наказу від 03.01.2020 року № 5 за командиром третьої роти охорони військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_3 була закріплена автомобільна техніка.
В ході службового розслідування позивачем подані письмові пояснення про те, що він пояснив, що не знає хто розукомплектував техніку, прослідкувати за її сохраністю не мав можливості, у зв'язку з перебуванням у відрядженні в с. Макеєво та с. Новомиколаївка Херсонської області, а також на лікарняному.
Також, лейтенант ОСОБА_2 повідомив, що коли вибував у відрядження ключі та документи на техніку, яка залишалась у ППД передав заступнику командира з озброєння -начальнику технічної частини військової частини НОМЕР_2 капітану ОСОБА_4 , сподіваючись, що він забезпечить належне збереження автомобільної техніки 3-ї роти.
Однак капітан ОСОБА_5 пояснив, йому ключи від боків не передавались та техніка також не передавалась.
Позивач на судовому засіданні стверджував, що ним були вжиті заходи щодо нестачі та були подані до командира військової частини відповідні рапорти про призначення службового розслідування по факту нестачі автовузлів на автомобілі ГАЗ-3307 № 00-71 Н5 та виявлення факту зриву печаток та відсутність автовузлів (а.с. 22, 23).
Проте представник відповідача на судовому засіданні заперечував проти поданих документів, оскільки позивачем не надані докази про надання таких рапортів.
Одночасно судом досліджені акти дефектування військової частини від 11.03.2019 року (а.с. 24-30), довідка розрахунок № 2 про відшкодування комплектності військової автомобільної техніки (а.с. 31-40)
Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду.
до суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, заслухавши вступні слова присутніх учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Дисциплінарного статуту Збройних сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.
Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу.
Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Так, суд встановив, що лейтенанта ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 №38 від 11.02.2019 року призначено на посаду командира 3-ї роти.
Сторони не заперечують, що ОСОБА_2 на посаді командира 3-ї роти був визначений матеріальною відповідальною особою.
Відповідно до п. 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.
Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля).
Згідно з п. 112. Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Командир роти (корабля 4 рангу) зобов'язаний: підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності; досконало знати і вміло володіти всіма видами зброї і техніки роти, правильно їх зберігати, використовувати та особисто перевіряти їх наявність, утримання та бойову готовність, проводити планові та позапланові (раптові) перевірки наявності та стану озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пально-мастильних матеріалів та майна роти; командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Таким чином, виходячи і наведених норм права суд доходить висновку, що ОСОБА_2 є відповідальною особою за 3- роту військової частини НОМЕР_2 та матеріальне забезпечення цієї роти.
Відповідно до п. 45 цього Статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Пунктами 83-87 Дисциплінарного Статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначається Законом України від 3 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Так, суд встановив, що у ході проведення планової перевірки транспортних засобів військової частини НОМЕР_2 встановлено розукомплектування воєнної техніки, про що зазначено у акті №1007 від 06.05.2020 року (а.с.71-72).
Тому на підставі рапорту начальника автомобільної служби лейтенанта ОСОБА_6 від 06.05.2020 року вх. № 2571 з метою уточнення причин і умов, що сприяли невиконанню або неналежному виконанню вимог наказів та інших керівних документів, що негативно могло вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.05.2020 року № 132 призначено службове розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3 роти охорони виявленої під час планової перевірки (а.с.73-74).
Відповідно до ст.8 Закону України від 3 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» проведення службового розслідування у випадках заподіяння шкоди є обов'язковим.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Також, суд встановив, що начальником служб РХБз старшим лейтенантом ОСОБА_7 подано командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт з проханням продовжити строк проведення службового розслідування призначеного згідно наказу №132 від 06.05.2020 року та відповідно до наказу від 25.05.2020 року №148/1 продовжено строк продовжено службового розслідування (а.с.74).
Суд зазначає, що іншого способу перевірки фактів, що свідчать про можливі порушення військовослужбовцем Дисциплінарного статуту ЗСУ, встановлення осіб винних у заподіяні шкоди та визначення її розмірів крім призначення та проведення службового розслідування не існує.
За наслідками проведеного службового розслідування складено акт проведення службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки 3-ї роти, відповідно до якого встановлено, що сума недостаючих деталів та приладів на автомобільній техніці 3-ї роти під час керівництва лейтенанта ОСОБА_3 становить 15688,8 грн.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до наказу від 03.01.2020 року № 5 за командиром третьої роти охорони військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_3 була закріплена автомобільна техніка.
В ході службового розслідування позивачем подані письмові пояснення про те, що він пояснив, що не знає хто розукомплектував техніку, прослідкувати за її сохраністю не мав можливості, у зв'язку з перебуванням у відрядженні в с. Макеєво та с. Новомиколаївка Херсонської області , а також на лікарняному.
Також, лейтенант ОСОБА_3 повідомив, що коли вибував у відрядження ключі та документи на техніку , яка залишалась у ППД передав заступнику командира з озброєння -начальнику технічної частини військової частини НОМЕР_2 капітану ОСОБА_4 сподіваючись що він забезпечить належне збереження автомобільної техніки 3-ї роти.
Однак капітан ОСОБА_5 пояснив, йому ключи від боксів не передавались та техніка також не передавалась.
Також у позовній заяві позивач посилався на те, що командир військової частини самостійно мав визначити матеріальну відповідальну на час відрядження позивача.
Оцінюючи надані докази, з урахуванням вищенаведених положень Статуту суд доходить висновку, що позивачем не було належним чином вжиті заходи щодо збереження переданого йому на зберігання майна.
Так, Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до п. 112 цього Статуту, Командир роти (корабля 4 рангу) зобов'язаний, зокрема,
організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти (корабля), перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на місяць робити огляд корабля, його озброєння, боєприпасів, технічних засобів і здійснювати щоденний обхід корабля). Результати огляду озброєння, боєприпасів та техніки записувати до книги огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів (додаток 11 до цього Статуту);
перевіряти підготовку та стан озброєння і техніки роти (корабля) перед кожним виходом на навчання чи заняття, а також їх наявність після повернення із занять та навчань, вживати заходів до запобігання катастрофам, аваріям і поломкам, втратам зброї та боєприпасів (командирові корабля, крім того, забезпечувати живучість корабля та безпеку його плавання);
один раз на місяць звіряти дані ротного (корабельного) обліку особового складу, а також матеріальних засобів з обліковими даними військової частини.
Суд встановив, що позивач приймав посаду та справи за актом приймання та здавання, який був затверджений т.в.о. командира військової частини.
В той же час суду не надані докази передачі справ та техніки на час відсутності позивача на службі або у відрядженні іншій відповідальній особі.
Посилання позивача на те, що командиром військової частини не було призначено на час його відрядження відповідальну особу відхиляються судом, оскільки суду не надані докази, що позивачем, як особою яка здійснює повне керівництво ротою перед командиром військової частини НОМЕР_2 було порушено питання про призначення такої відповідальної особи.
Тому, враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, виходячи із покладених на командира роти обов'язків Статутом, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що він не був винний у нестачі недостаючих деталів та приладів автомобільної техніки.
У свою чергу суд наголошує на тому, що факт нестачі виходить недостаючих деталів та приладів автомобільної техніки не оспорюється позивачем.
У свою чергу відповідачем доведено, що обовязок зберігання вказаної техніки покладено на позивача.
Також відхиляються судом як недоведені доводи позивача, що недоліки є результатом діяльності ще попередніх посадових осіб військової частини НОМЕР_2 та виникли не під час виконання ним обов'язків на посаді командира 3-ї роти охорони з таких підстав.
З матеріалів службового розслідування позивача вбачається, що в ході службового розслідування були враховані матеріали службового розслідування попередника позивача капітана ОСОБА_8 , та з метою уникнення подвійного притягнення до відповідальності по тому самому факту було розмежовано недостаючі деталі та прилади на автомобільній техніці 3-ї роти, за які було притягнуто до матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_8 , та відсутність яких було виявлено під час керівництва 3-ю ротою охорони лейтенантом Онуфр'євим В.
Посилання позивача на те, що ним були вжиті заходи щодо нестачі та були подані до командира військової частини відповідні рапорти про призначення службового розслідування по факту нестачі автовузлів на автомобілі ГАЗ-3307 № 00-71 Н5 та виявлення факту зриву печаток та відсутність автовузлів (а.с. 22, 23) не спростовують факту наявності нестачі та не вжиття ним заходів для збереження наданої техніки до його розкомплектування.
Таким чином, суд вважає, що позивач під час вибуття у відрядження повинен був передати свої справи іншій особі відповідно до наказу, про що клопотати перед командиром військової частини.
Таким чином, суд доходить висновку, що матеріалами службового розслідування доведено вину позивача.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Статтею 10 Закону України від 3 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено порядок відшкодування шкоди, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Таким чином, враховуючи те, що позивач, при виконанні свої службових обов'язків порушив вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги не належать задоволенню повністю.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено та відсутні докази понесення відповідачем судових витрат пов'язаних з викликом свідків та призначення експертизи, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, жодні витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 08022573, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Спартаківська, 2) про визнання протиправними дій та скасування п.п. 1-2 наказу від 02.06.2020 року №68,- відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано « 22» червня 2021 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.