15 червня 2021 року справа №465/7854/20
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участі секретаря судового засідання Шведа Б.В.,
представника позивача Кісь О.Р.,
представника відповідача Волошиної Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради
про визнання незаконним та скасування розпорядження
ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради у якому заявлено наступні позовні вимоги: визнати незаконним та скасувати Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 24 від 30.01.2020 «Про знесення самочинної споруди на прибудинковій території на АДРЕСА_1 ».
Позовні вимоги мотивовані наступним: ОСОБА_1 користується спірною спорудою з моменту вселення у квартиру АДРЕСА_2 , утримує її у належному санітарному та технічному стані. Споруда розташована на прибудинковій території будинковолодіння, де він проживає, а тому вказана споруда самочинно збудованою не являється. Жодні письмові скарги з приводу володіння даною спорудою від інших співвласників квартир у буд АДРЕСА_1 на його адресу не надходили. Протокол про адміністративне правопорушення був складений представником ЛКП «Вулецьке», який не пояснив йому суть порушення, відмовився прийняти підтверджуючі документи про те, що позивач є власником даної споруди. Протокол складено у відсутності свідків, а у матеріалах справи відсутні дані, що позивач мав інформацію про розгляд справи на міжвідомчій комісії. Про оскаржуване розпорядження позивач дізнався 14.11.2020 з листа-відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на його звернення від 02.11.2020. Розгляд його питання на міжвідомчій комісії проведено неповно та без його участі, без належного повідомлення його про засідання, не було запрошено свідків, не досліджено докази. Відсутня вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.12.2020 передано адміністративну справу № 465/7854/20 (провадження 2а/465/743/20) за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження № 24 від 30.01.2020 за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизовано розподілу справи між суддями, зазначену адміністративну справу, яка надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 01.02.2021, передано на розгляд головуючій судді Крутько О.В.
Ухвалою від 04.02.2021 залишено позовну заяву без руху.
08.02.2021 надійшла заява представника ОСОБА_1 про усунення недоліків.
Ухвалою від 10.02.2021 відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 16.03.2021.
16.03.2021 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 20.04.2021.
20.04.2021 відкладено розгляд справи на 20.05.2021.
20.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.04.2021.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві. Долучив до матеріалів справи додаткові письмові пояснення, у яких повідомив, що Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 у справі № 465/1795/20, яке набрало законної сили, постанову про адміністративне правопорушення № 918 від 26.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по факту самочинної прибудови на АДРЕСА_1 споруди з шлакоблоків - скасовано.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідно до наданих відповідачу повноважень, правомірно та відсутні підстави для його скасування. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 30.01.2020 «Про знесення самочинно збудованої споруди на прибудинковій території на АДРЕСА_1 », затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол від 21.01.2020 № 1) про знесення самочинно збудованої із шлакоблоків та обшитої металевим профілем споруди розміром 3,6 х 6,0 м. на прибудинковій території на АДРЕСА_1 без погодженої проектної документації та без дозвільних документів на будівництво. Рекомендовано ОСОБА_1 , який проживає у квартирі АДРЕСА_2 у місячний термін за власні кошти знести самочинно збудовану із шлакоблоків та обшиту металевим профілем споруду розміром 3,6 х 6,0 м. на прибудинковій території на АДРЕСА_1 без погодженої проектної документації та без дозвільних документів на будівництво. Зобов'язано директора ЛКП «Вулецьке», у випадку невиконання вимог п.2 розпорядження, у двотижневий термін подати документи у Франківську районну адміністрацію для вирішення в судовому порядку питання знесення самочинно збудованої із шлакоблоків і обшитої металевим профілем споруди розміром 3,6 х 6,0 м. на АДРЕСА_1 та приведення до попереднього стану прибудинкової території.
Не погодившись з зазначеним розпорядженням позивач звернувся до суду.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 Закону №280/97-ВР голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Інших форм прийняття рішень законодавство не передбачає.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон №2807-IV) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до ст. 12 Закону №2807-IV суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
У відповідності до ст. 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Статтею 40 Закону №2807-IV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Таким чином, законодавством передбачено повноваження виконавчих органів міських рад щодо здійснення контролю за станом благоустрою, а оскаржуване рішення спрямоване на забезпечення такого контролю.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у справах №464/3864/15-а (постанова від 24.04.2019) та №450/3297/14-а (постанова від 20.11.2019).
Рішенням Львівської міської ради №331 від 25.05.2007р. затверджено Положення про міжвідомчу комісію при виконкомі Львівської міської ради (далі - Положення №331), пункт 3.11 якого передбачає, що міжвідомча комісія при районній адміністрації Львівської міської ради розглядає питання і дає технічні висновки про, зокрема, здійснене (здійснюване) юридичними, фізичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності самочинне будівництво, самочинну реконструкцію, переобладнання та капітальний ремонт існуючих об'єктів відповідно вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженого відповідним рішенням виконавчого комітету. Відповідно до п.4.4 Положення на засідання міжвідомчої комісії запрошуються заявник або уповноважена ним особа у разі, якщо вони звернулися з відповідною заявою про особисту присутність на засіданні комісії.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 7 статті 376 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що демонтаж об'єктів самовільного будівництва відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками розгляду відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.
Таке правове регулювання вказує на те, що виконавчим органам міських рад надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення, в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень. Рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об'єктів є лише формою контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема і виявлення самочинно збудованих об'єктів, а знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Так, оспорюваним розпорядженням позивачу рекомендовано добровільно здійснити демонтаж у визначений строк, та зазначено, що невиконання розпорядження буде підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Той факт, що питання знесення самочинного будівництва врегульоване законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України, яким такими повноваженнями наділений виключно суд, не виключає можливості прийняття відповідачем спірного рішення, не виконання якого має наслідком звернення до суду з відповідним позовом.
В свою чергу належність об'єкта до самочинного підлягає перевірці у справі за позовом уповноваженого органу про його знесення.
Для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідно встановити наявність умов, передбачених статтею 376 ЦК України, а саме: істотне відхилення від проекту; суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил; неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від її проведення.
Можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням відповідного розпорядження відповідача.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі 450/3297/14-а, від 29 квітня 2020 року у справі №461/4655/16-а, від 16 грудня 2020 року у справі № 462/3781/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підстави для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, відсутні.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , який проживає у кв. АДРЕСА_2 на прибудинковій територій зазначеного будинку, біля контейнерного майданчика для збору ТПВ, на місці демонтованого металевого гаражу, побудував споруду з шлакоблоків, яку обшито металевим профілем, розміром 3,6 х 6.00 м., що підтверджено матеріалами справи і поясненнями представників сторін. Будь яких правовстановлюючих документів на вказану споруду не представлено ні відповідачу, ні суду.
Отже, позивач самовільно здійснив будівництво гаражу біля будинку на АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності без жодних правовстановлюючих документів.
Що стосується покликання представника позивача щодо розгляду питання відповідачем без участі позивача, належним чином повідомленого про засідання міжвідомчої комісії у Франківському районі, суд зазначає, що при розгляді справи у суді не встановлено будь яких доказів ти доводів, які б могли вплинути на прийняття рішення міжвідомчою комісією у випадку участі позивача у такому засіданні.
Щодо посилань на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 у справі № 465/1795/20, яким скасовано постанову про адміністративне правопорушення № 918 від 26.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., суд вказує, що зазначену постанову скасовано з підстав порушення порядку провадження у адміністративній справі. При цьому, фактичні обставини щодо самочинного будівництва суд не встановлював.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши долучені до справи докази та оцінивши доводи представників сторін, суд прийшов до висновку, що оскаржуване розпорядження винесене в межах повноважень та на підставах, встановлених законом.
В задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючисьст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 90, 139, 241-247, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.06.2021.
Суддя Крутько О.В.