справа № 380/6246/21
22 червня 2021 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) , з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 18 березня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі без обмеження максимальним розміром, з урахуванням надбавок, цільової грошової допомоги та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу з 18.03.2020 року призначено пенсію відповідно до «Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Представник позивача 01.03.2021 року направлено адвокатський запит № 309 про розмір складових та розміру пенсії позивача. 09.03.2021 року представником позивача отримано лист-відповідь в якому зазначено, що розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок становить 26 344,36грн., однак, відповідач здійснює виплату пенсії позивача із застосуванням обмеження максимального її розміру.
Таким чином, з моменту призначення відповідач здійснив обмеження нарахованої пенсії позивача максимальним розміром. Позивач вважає дії відповідача по обмеженню максимальним розміром нарахованої пенсії протиправними та такими, що порушують його право на пенсію в належному розмірі.
Спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) у справі суд відкрив ухвалою від 21.04.2021 року.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Зазначає, що позивачу з 18.03.2020 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 13 Закону №2262 у розмірі 70% відповідно сум грошового забезпечення. Пенсійна виплата з урахування максимального розміру пенсії, відповідно до вимог статті 43 Закону № 2262, на дату призначення пенсії за вислугу років становила 16380,00 грн., станом на 01.07.2020 року 17120,00 грн., станом на 01.12.2020 року 17690,00 грн.
Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з приводу оскарження пенсії з 18.03.2020 року, тобто з дати її призначення.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив.
Судом встановлені наступні обставини:
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.06.2015 року.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за вислугу років по лінії Міністерства оборони України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
01.03.2021 року представником позивача направлено адвокатський запит №309 до відповідача з запитом щодо складових та розміру пенсії позивача.
Листом від 09.03.2021 року № 1300-5902-8/21485 в якому вказано, що розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок становить 26 344,36 грн., однак відповідач здійснює виплату пенсії позивача із застосуванням обмеження максимального її розміру. Так, з 18.03.2020 року відповідач виплачував пенсію у розмірі 16 380,00 грн., з 01.07.2020 року - 17 120, 00 грн., з 01.12.2020 року - 17 690,00.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними дії відповідача, оскільки такі порушують його право на належне пенсійне забезпечення.
Вирішуючи спір суд виходить з такого.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про перерахунок пенсій особам звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Цю статтю доповнено зазначеною частиною в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» із змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 №911-VIII, від 06.12.2016 №1774- VIII.
Відповідно до Закону України від 24.12.2015 №911-VIII частину п'яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII передбачено у частині сьомій статті 43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінити словами і цифрами» по 31 грудня 2017 року».
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 в Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, як така що втратила чинність з вказаної дати.
Це означає, що починаючи із 20.12.2016 стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Проте, згідно пункту 2 прикінцевих положень Закону України №911-VIII від 24.12.2015 дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Отже, норми статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо тимчасового обмеження пенсії максимальним розміром розповсюджуються на пенсії, призначені з 01.01.2016, та не можуть впливати на перерахунок уже призначеної пенсії.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у численних постановах, зокрема: від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17 та від 30.10.2019 року у справі №826/17744/17, тощо.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч статті 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу.
За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області як протиправні.
Зважаючи на вищенаведене, неможливе обмеження розміру пенсії, шляхом її перерахування на підставі норм права, що набрали чинності після призначення такої пенсії.
З огляду на встановлені судом обставини і наведений вище аналіз чинного пенсійного законодавства, дії відповідача щодо обмеження при перерахунку пенсії позивача її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для, осіб які втратили працездатність, є протиправними.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Львівській області вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність своїх дій не виконало.
Щодо посилань відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, судом не враховується, оскільки підставою для звернення позивача з позовом слугувала відповідь відповідача викладена у листі від 09.02.2021 року №1300-5902-8/21485.
Таким чином, перебіг строку звернення до суду для заявлених позовних вимог розпочався з моменту одержання позивачем листа відповідача за № 1300-5902-8/21485.
Позивач звернувся із даним позовом до суду 16.04.2021 року, тобто в межах строку звернення встановленого ст. 122 КАС України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 18 березня 2020 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі без обмеження максимальним розміром, з урахуванням надбавок, цільової грошової допомоги та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Суддя В.М. Сакалош