Справа№380/3423/21
23 червня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного із вимогами:
-визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні (невиплата грошової компенсації за не отримане речове майно) за весь період затримки з 27.01.2021 року по 17.02.2021 року;
-зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за не отримане речове майно) із розрахунку 878,50 грн. в день за період з 27.01.2021 року по 17.02.2021 року - день фактичної виплати заборгованості грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні з військової служби.
Обґрунтовує тим, що йому, з порушенням встановленого законодавством строку повного розрахунку військовослужбовців при звільнені з військової служби, було виплачено компенсаційні виплати за неотримане речове майно, право на які останній набув у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби. Вважає, що у позивача виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою судді від 22.03.2021 в справі було відкрито провадження порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 23.04.2021 року продовжено строки розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії у спрощеному позовному провадженні до шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
25.05.2021 за вх.№ 37003 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивач про належні йому кошти грошової компенсації за неотримане речове майно та порядок їх виплати знав 13.01.2021 та не заперечував проти їх виплати після його звільнення з військової служби. У рапорті позивач зазначив, що не заперечує стосовно виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно після виключення його зі списків особового складу Національної академії. Зазначають, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачена з надходженням відповідного фінансування від головного розпорядника коштів.
Вважає, що оскільки предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати, вимога позивача щодо стягнення з відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою від 01.06.2021 відмолено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з (повідомленням) викликом сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 01.06.2021 продовжено строк розгляду справи до надання відповідачем відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 .
Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 з серпня 1994 року по 27 січня 2021 року проходив військову службу у Збройних Силах України. В період з 20.12.2020 року по 27.01.2021 року проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де перебував на всіх видах забезпечення передбаченого ст.ст. 9, 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі на речовому забезпеченні.
14.01.2021 року наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) №10 звільнений з військової служби в запас за п.п. «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) п.2 ч.5 ст.26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.
27.01.2021 року наказом начальника Національної академії (по стройовій частині) №24 виключений із списків особового складу, в якому, крім того, передбачено «Виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 86876 гривень 52 копійки».
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно у день виключення із списків особового складу, позивачем 25.02.2021 в порядку Закону України «Про звернення громадян» надіслано заяву про виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення за весь період затримки з 27.01.2021 року по 17.02.2021 року, обраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Листом від 03.03.2021 року за вих.№1051 відповідач зазначив, що оскільки позивач добровільно написав рапорт на виключення із списків особового складу Національної академії, а отже стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні ч. 1 ст. 117 КЗпП України є безпідставними. Окрім цього, відповідач зазначає що на дані правовідносин не поширюється норми Кодексу законів про працю України.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно несвоєчасно провів розрахунок при звільненні, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір суд керується наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституцій України).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст. 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Судом встановлено, що відповідні кошти (компенсацію) в сумі 86 876,52 грн. перераховано на картковий рахунок позивача 17.02.2021, що підтверджується банківською випискою та не заперечується відповідачем.
Згідно з нормою ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про доцільність застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби з Збройних Сил України.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо їх застосування, викладені в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі №823/1023/16.
Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно не виплачено в день його виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення 27.01.2021, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з ОСОБА_1 повного розрахунку.
Враховуючи положення ст. 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17 (провадження №11-1210апп19) зауважено, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Своєю чергою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) вказано, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення № 1153/2008.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 340/680/20, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Суд встановив, що до закінчення проходження військової служби у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного позивач звернувся до начальника цієї академії із рапортом, у якому просив виплатити належну йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 86 876,52 грн.
У цьому ж рапорті позивач зазначив, що не заперечує щодо виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно після виключення зі списків військової частини.
Як уже було зазначено вище, відповідно до пункту 242 Положення № 1153/2008 військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, не заперечуючи у поданому рапорті проти виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно після виключення зі списків військової частини, позивач фактично надав передбачену пунктом 242 Положення № 1153/2008 згоду на виключення його зі списків особового складу Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до проведення з ним усіх необхідних розрахунків в частині виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відтак, з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду, суд доходить висновку про те, що така згода позивача виключає правові підстави, для застосування до його роботодавця Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні в частині виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Крім того, суд зауважує, що передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність настає у разі невиплати належних працівникові сум при звільненні саме з вини власника або уповноваженого органу.
Проте, надана позивачем у спірному випадку згода, яка передбачена пунктом 242 Положення № 1153/2008, на виключення його зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до проведення з ним усіх необхідних розрахунків у частині виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, виключає вину відповідача, як роботодавця позивача щодо невиплати згаданої вище компенсації саме на день звільнення позивача з військової служби.
Тому й підстави для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, за несвоєчасний розрахунок при звільненні у суду відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79026) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сасевич О.М.