22 червня 2021 року справа № 459/2332/19
м.Львів
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Наум'як Х.О.,
за участю: представника позивача Лемехи Н.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови державного виконавця, -
Ухвалою від 07.06.2021 Львівський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матус Мирослави Зіновіївни від 06 серпня 2019 року про стягнення виконавчого збору та постанови державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матус Мирослави Зіновіївни від 06 серпня 2019 року про стягнення витрат, понесених відділом державної виконавчої служби у зв'язку зі здійсненням виконавчих дій.
Даний позов передано за підсудністю Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2021.
В судовому засіданні по розгляду справи позивача заявлені вимоги підтримала.
Відповідач явку представника не забезпечив. У задоволенні клопотання про призначення відеоконференції суд протокольною ухвало відмовив, оскільки відповідно до частини 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на те, що добровільно виконала судове рішення, тому дії державного виконавця щодо прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження є незаконними, а стягнення з неї виконавчого збору та витрат, понесених у зв'язку зі здійснення виконавчих дій, є безпідставним.
Сторона відповідача правом на подання відзиву не скористалася.
Статтею 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюється іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.
Як вже встановлено судами, 07 серпня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 459/722/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні майном, згідно з яким визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по Ѕ ідеальній частині квартири АДРЕСА_1 , встановлено порядок користування нею, вселено ОСОБА_2 до зазначеного житлового приміщення та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою.
Встановлено порядок користування вищезазначеною квартирою згідно з технічним паспортом наступним чином:
-кімнату, яка позначена на плані технічного паспорту за № 9 площею 16,8 кв.м. з виходом на балкон (№ III) площею 3,5 кв.м. - залишено в користуванні моєї довірительки;
- кімнату, яка позначена на плані технічного паспорту за № 8 площею 12,3 кв.м., з виходом на балкон (№ III) площею 3,5 кв.м., а також кімнату яка позначена на плані технічного паспорту за № 4 площею 13,0 кв.м, - залишено в користуванні позивача;
- інші приміщення (підсобні) - кухню позначену на плані технічного паспорту за № З площею 10,6 кв.м., ванну та туалет позначені на плані технічного паспорту за № 7 та № 2 відповідно, коридор позначений на плані технічного паспорту за №1 - залишено в спільному користуванні
На підставі вказаного судового рішення 04 вересня 2017 року видано виконавчий лист, який подано стягувачем для виконання до виконавчої служби у квітні 2019 року.
24 квітня 2019 року державний виконавець Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матус М. З. відкрив виконавче провадження ВП № 58987119 в частині вселення та надав боржнику 10-денний термін для добровільного виконання судового рішення.
У ході виконання рішення суду державним виконавцем встановлено наявність у ОСОБА_2 ключів від квартири, а, відтак, відсутність перешкод у доступі до неї.
Вказані обставини, суд вважає достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 як і встановлено судом у рішенні не чинила перешкод у доступу до квартири ОСОБА_2 , у квартирі зберігаються речі ОСОБА_2 , позивачем не змінювалися замки та не встановлювалися додаткові перешкоди. Належних доказів протилежного державними виконавцем встановлено та виявлено не було.
24 червня 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59396483 в частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою, копію якої ОСОБА_1 отримала 02 липня 2020 року.
У визначений державним виконавцем 10-денний строк для добровільного виконання рішення суду боржником не виконано, про що складено відповідні акти.
Однак, суд до вказаних актів як до доказів перешкоджання ОСОБА_1 ОСОБА_2 у користуванні квартирою ставиться критично та не бере їх до уваги з огляду на наступне. Згідно акта державного виконавця від 11.07.2019 боржника не було виявлено за адресою і в телефонному режимі повідомлено державного виконавця про перебування поза межами міста Червоноград, однак вказані обставини на переконання суду жодним чином не свідчать про невиконання ОСОБА_1 рішення суду, оскільки, державний виконавець сам підтвердив факт наявності у ОСОБА_2 , ключів від квартири. Державний виконавець на підтвердження невиконня рішення зазначає. що йому не було надано доступу до квартири, при цьому ОСОБА_2 теж не був присутній при виході на дільницю за адресою проживання. З огляду на що висновки державного виконавця не можуть оцінюватися судом об'єктивно.
А згідно акта державного виконавця від 30.07.2019 ОСОБА_1 було роз'яснено про порядок користування квартирою. Тоді як ОСОБА_2 на проведення виконавчих дій не з'явився взагалі, що підтверджується в самому акті. З огляду на наведене мотиви якими керувався державний виконавець встановлюючи факт перешкоджання користування квартирою є незрозумілими та не мають жодного логічного пояснення.
Вже 08 серпня 2019 року винесені постанови № № 59748157, 59748069 про відкриття виконавчих проваджень на виконання постанови відділу державної виконавчої служби від 06 серпня 2019 року № 59396483 про стягнення виконавчого збору в розмірі 8 346,00 грн та 250,00 грн витрат, понесених у зв'язку зі здійсненням виконавчих дій. Проте, фактично доведено лише один факт здійснення державним виконавцем виконавчих дій, тобто на вчинення виконавчих дій витрачено фактично один робочий день. З огляду на що розрахунок розміру виконавчого збору та витрат понесених у зв'язку із здійсненням виконавчих дій не можна вважати вірним.
Боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Враховуючи дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, останнім днем для виконання рішення суду є 09 липня 2019 року, а акти складені 11 та 30 липня 2019.
Відповідно до п.1 ст. 63 Закону України, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Виконавець у свою чергу не вчинив достатньо дій для з'ясування дійсних обставин.
На переконання суду, наявність у ОСОБА_2 ключів від квартири є підтвердженням того, що ОСОБА_1 виконала рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 серпня 2017 року у справі №459/722/17 у повному обсязі в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч.2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду, позивачем надано докази в обґрунтування обставин, якими мотивовано її позовні вимоги, а державний виконавець діяв з без урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матус Мирослави Зіновіївни від 06.08.2019 про стягнення виконавчого збору у ВП №59396483 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП №59396483.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Сакалош