22 червня 2021 року справа №380/5145/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Новак Л.М.
за участю:
представника відповідача Підгайний О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.05.2021 року, просить:
визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11 лютого 2021 року №Ф-7563-50 на суму 12770 грн. 66 коп.;
визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 травня 2021 року №Ф-7563-50 на суму 13870 грн. 66 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірна вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що 08.12.2006 року набув статусу адвоката. Основний вид його діяльності як фізичної особи-підприємця є незалежна професійна (адвокатська) діяльність. Стверджує, що протягом 2018 року повинен був сплатити ЄСВ за 2017 рік, а також за І, ІІ та ІІІ квартал 2018 року. Протягом 2017 року, січня-жовтня 2018 року жодних доходів від адвокатської та підприємницької діяльності не отримував, а за листопад та грудень 2018 року його доходи були нижчі за розмір мінімальної заробітної плати, а тому у 2018 році щомісячний розмір ЄСВ, який він повинен був сплатити дорівнював розміру мінімального місячного страхового внеску в сумі 819 грн. 06 коп. Зазначає, що відповідачем подвійно нараховано йому ЄСВ за 2017 рік як фізичній особі-підприємцю і як особі, яка провадить незалежну професійну (адвокатську діяльність). Стверджує, що заборгованість у нього зі сплати ЄСВ виникла ще у 2018 році. Тому податковий орган повинен був надіслати вказану вимогу ще у червні 2018 року. Зазначає, що з 13.09.2018 року по даний час перебуває у трудових відносинах за основним місцем роботи в комунальному некомерційному підприємстві «Десята міська лікарня м.Львова». При цьому, щомісячні внески з ЄСВ роботодавцем були сплачені за позивача за період з вересня 2018 року по грудень 2020 року.
У своїх запереченнях відповідач зазначає, що на дату формування спірної вимоги платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) сформовано відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім того, відсутня інформація щодо наявності у нього пільг по сплаті єдиного внеску.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 08.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виснесено вимоги позивачу про сплату боргу (недоїмки), а саме:
- від 11.02.2021 року за №Ф-7563-50, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску, штрафів, пені на 31.01.2021 року становить 12770 грн. 66 коп. (недоїмка - 12770 грн. 66 коп., штрафи - 0 грн. 00 коп., пеня - 0 грн. 00 коп.).
- від 14.05.2021 року за №Ф-7563-50, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску, штрафів, пені на 30.04.2021 року становить 13870 грн. 66 коп. (недоїмка - 13870 грн. 66 коп., штрафи - 0 грн. 00 коп., пеня - 0 грн. 00 коп.).
Не погодившись з наведеними вимогами про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є вимоги Головного управління ДПС у Львівській області від 11.02.2021 року за №Ф-7563-50 та від 14.05.2021 року за №Ф-7563-50 про сплату боргу (недоїмки).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу третього п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно із абзацом третім п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Як передбачено в абзаці першому п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності; самозайнятість особи, зокрема, здійснення нею незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, неотримання доходу від таких видів діяльності, у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску.
При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у даному випадку судом береться до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Окрім того, у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 Верховний Суд зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому міститься інформація про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного витягу вид діяльності позивача - діяльність у сфері права (основний) 69.10; дата державної реєстрації - 18.08.2003 року; дата запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу підприємця - 08.12.2005 року. При цьому, у графі «дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця» запис відсутній.
Окрім того, наявна і копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю позивача №1258.
Суд звертає увагу, що відповідно до витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, відповідно до якого у період з вересня 2018 року по березень 2021 року Комунальним некомерційним підприємством «Десята міська лікарня м.Львова» як роботодавцем позивача здійснювалась сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього. Також, у період з січня 2018 року по березень 2021 року сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснювалась особисто позивачем.
Беручи до уваги згадані правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що нарахування відповідачем недоїмки по сплаті єдиного внеску зазначеної у спірній вимозі є протиправним, оскільки позивач у період, за який йому нараховано згадану недоїмку, перебував у трудових відносинах та отримував дохід, на підставі якого за нього роботодавцем та ним особисто сплачувався єдиний страховий внесок.
Інші доводи відповідача спростовуються викладеними обставинами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані вимоги Головного управління ДПС у Львівській області від 11.02.2021 року за №Ф-7563-50 та від 14.05.2021 року за №Ф-7563-50 не відповідають критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, прийняті Головним управлінням ДПС України у Львівській області від 11.02.2021 року за №Ф-7563-50 та від 14.05.2021 року за №Ф-7563-50.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 червня 2021 року.
Суддя В.Я.Мартинюк