справа №380/6877/21
про повернення позовної заяви
22 червня 2021 рокум. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп'як Оксана Орестівна розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо компенсації вартості за неотримане речове майно ,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України у Львівській області (вул. Вітовського, 55, м. Львів, 79012; код ЄДРПОУ - 20001591) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо компенсації вартості за неотримане речове майно.
Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом - десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
17 червня 2021 року позивачем на усунення недоліків ухвали суду, подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якій вказує, що строк звернення до суду з адміністративним позовом слід обраховувати не з дати звільнення позивача зі служби, а з дати отримання позивачем листа від 15.03.2021 року про відмову у виплаті середнього заробітку за час затримки виплати компенсації.
Ознайомившись із мотивами, наведеними представником позивача у заяві про усунення недоліків позовної заяви, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
В даному ж випадку, як уже зазначалось судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, предметом даного позову є несвоєчасний розрахунок при звільненні в частині компенсації вартості за неотримане речове майно, у неналежному, на думку позивача, розмірі.
Із наведеного слідує, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, виплати позивачу в зв'язку із звільненням його із військової служби компенсації за речове майно, право на яку він здобув під час проходження публічної служби, в неналежному, на його думку, розмірі, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
При цьому, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.
В поданому адміністративному позові позивач вказує, що з 20.08.1996 року по 08.12.2017 року проходив службу в УСБУ у Львівській області на офіцерських посадах, після чого позивач був звільнений у запас.
Позивач в позовній заяві вказує, що йому була виплачена належна йому компенсації вартості за неотримане речове майно після звільнення зі служби у запас, проте на думку позивача така заборгованість була виплачена із порушенням встановлених законодавством порядку та строків. На думку позивача слід стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Згідно листа Управління Служби безпеки України у Львівській області від 16.09.2020 року за № 62/21/3-866/14, який був долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, вбачається, що на підставі наказу начальника Управління СБ України у Львівській області від 01.12.2017 року № 910-ОС ОСОБА_1 , було виплачено на картковий рахунок в ЛОУ «Ощадбанк» грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 973, 60 грн., платіжним дорученням № 2237 від 26.12.2017 року та в сумі 14398, 51 грн., платіжним дорученням № 872 від 23.06.2018 року. Також у листі було вказано, що на підставі наказу начальника Управління СБ України у Львівській області від 01.07.2019 року 3 376-ОС платіжним дорученням № 1477 від 19.09.2019 року ОСОБА_1 , було донараховано та виплачено на картковий рахунок в ЛОУ АТ «Ощадбанк» грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 17 830, 60 грн.
Листом Управління Служби безпеки України у Львівській області від 15.03.2021 року за № 62/21/М-93/14 було розглянуто заяву позивача від 17.02.2021 року щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнення, та повідомлено, що середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період, вказаній у заяві, було сплачено на підставі судових рішень у адміністративній справі № 380/2025/20.
В даному ж випадку, як вбачається із листа Управління Служби безпеки України у Львівській області від 16.09.2020 року за № 62/21/3-866/14, що платіжним дорученням № 2237 від 26.12.2017 року, платіжним дорученням № 872 від 23.06.2018 року та платіжним дорученням № 1477 від 19.09.2019 року ОСОБА_1 , було нараховано та виплачено на картковий рахунок в ЛОУ АТ «Ощадбанк» грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Суддя звертає увагу, що датою, з якої позивач мав би дізнатися про порушення своїх прав, є дата проведення з ним розрахунку - 19.09.2019 року, а не дата отримання листа Управління Служби безпеки України у Львівській області від 15.03.2021 року за № 62/21/М-93/14 щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнення, про що він зазначає в позовній заяві.
Таким чином, саме із даної дати (19.09.2019) слід обраховувати початок перебігу місячного строку звернення до суду.
Разом із тим, із даним позовом позивач звернувся лише 26.04.2021, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
В той же час, у поданій заяві про усунення недоліків позовної заяви представник позивача зазначив, що предметом спору в межах даної справи є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не власне компенсація за неотримане речове майно (оскільки таку позивач отримав) та є помилково зазначено судом в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
В даному ж випадку, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з Управління Служби безпеки України у Львівській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 08.12.2017 року по 19.09.2019 року у розмірі 367 580, 46 грн.
Таким чином, спірні відносини, які є предметом даного позову, беззаперечно пов'язані зі звільненням з публічної служби, адже саме у зв'язку із звільненням з військової служби у особи виникає право на виплату відповідної компенсації вартості за не отримане речове майно, право на яке він здобув під час проходження військової служби.
При цьому, обставини того, що спірні правовідносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, представником позивача не заперечуються.
Так, як слідує із постанови Верховного Суду від 04.07.2019 по справі №821/2/18, роблячи висновок про необхідність застосування до спірних правовідносин саме шестимісячного строку звернення, суд касаційної інстанції зазначив, що віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за не отримане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв'язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.
Колегія суддів зауважила, що предметом у зазначеній категорії справ, належать, до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов'язане зі звільненням з публічної служби.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що дана компенсація (за не отримане речове майно) не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові від 30.11.2020 по справі №480/3105/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов протилежного висновку.
Зокрема, в п.п. 54-55 постанови суд касаційної інстанції зазначив, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України, а тому застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, саме факт віднесення компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України, на переконання суду, свідчить про доцільність застосування спеціальних строків звернення, визначених ч. 5 ст. 122 КАС України.
Адже у разі невиплати особі згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини чи/або виплата її у неналежному розмірі, в подальшому є підставою для застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
При цьому, саме тривалість періоду затримки виплат є причиною зростання розміру середньої заробітку.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Таким чином, ознайомившись із матеріалами позовної заяви, а також із мотивами заявленої представником позивача заяви, у якому останній лише вказує на безпідставність висновків суду щодо застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем місячного строку звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Таким чином, враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, а у клопотанні про усунення недоліків позовної заяви не наведено жодних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску, приходжу до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, - суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо компенсації вартості за неотримане речове майно, разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна