справа № 442/3891/20
про закриття провадження у справі
17 червня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Термено О.А.,
представника позивача Корягіної Г.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької міської ради, Відділу Держземагентста у м. Дрогобичі Львівської області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради щодо прийняття рішення №1891 від 15.08.2019 про надання у приватну власність ділянки ОСОБА_2 площею 995 кв.м. на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:080:0031 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель; скасувати рішення №1891 від 15.08.2019 про надання у приватну власність ділянки ОСОБА_2 площею 995 кв.м. на АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 4610600000:01:080:0031 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель; стягнути з Дрогобицької міської ради на його користь матеріальну та моральну шкоду, спричинену протиправними діями відповідача, в розмірі 300000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням відповідача №1889 від 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Однак, рішенням сесії Дрогобицької міської ради №1891 від 15 серпня 2019 року ОСОБА_2 було передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 995 кв.м. по АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що Дрогобицька міська рада протиправно прийняла рішення про передачу земельної ділянки площею 995 кв.м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , оскільки саме на цю земельну ділянку йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого набуття її у власність.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено.
02.02.2021 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.10.2020 у справі №442/3891/20 скасовано, а справу направлено для розгляду за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
04.02.2021 справа надіслана Восьмим апеляційним адміністративним судом до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 03.03.2021 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №442/3891/20 передано на розгляд головуючій судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.
Ухвалою суду від 05.03.2021 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, Відділу Держземагенства у м. Дрогобичі Львівської області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, відшкодування матеріальної та моральної допомоги прийняти до розгляду Львівським окружним адміністративним судом, призначено підготовче засідання.
У період з 30.03.2021 року за Розпорядженням керівника апарату запроваджено у Львівському окружному адміністративному суді карантин і розгляд справ не здійснювався до 27.04.2021, і таке засідання відкладено на 06.05.2021.
05.05.2021 за вх.№31461 від представника відповідача 2 (відділ Держгеокадастру у м. Дрогобичі Львівської області) надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що позивачем заявлені позовні вимоги, зокрема, щодо визнання протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради щодо прийняття рішення №1891 від 15.08.2019 про надання у приватну власність ділянки ОСОБА_2 площею 995 кв.м. на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:080:0031 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель; скасування рішення №1891 від 15.08.2019 про надання у приватну власність ділянки ОСОБА_2 площею 995 кв.м. на АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 4610600000:01:080:0031 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель. Як вбачається із даних публічної кадастрової карти, земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:080:0031, площею 0,0995 га, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, перебуває у приватній власності. На думку представника відповідача, вказані обставини свідчать про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, тому такий спір підлягає розгляду не в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК України. На підставі зазначеного, просить суд провадження у справі закрити.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді, розгляд справи в засіданні суду, яке призначено на 06.05.2021 не відбувся.
11.05.2021 призначено підготовче засідання на 27.05.2021.
27.05.2021 за вх. №6558 від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд у задоволенні таких відмовити. Звернув увагу суду на те. що гр. ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, представник позивача повідомлений про даний факт листом №3-17/9047 від 18.10.2019. Вважає, що оскільки позивач оскаржує рішення Дрогобицької міської ради №1891 від 15.08.2019 у частині надання у приватну власність земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:080:0031, тому між сторонами існує спір щодо права приватної власності на земельну ділянку. Просив провадження у справі закрити.
В засіданні суду 27.05.2021 поставлено на обговорення клопотання представника відповідача-2 про заміну неналежного відповідача Відділу Держземагентста у м. Дрогобичі Львівської області на належного - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на належного. Позивач не заперечує проти заміни. Також поставлено на обговорення клопотання відповідачів про закриття провадження у справі. Однак позивач просив надати час на ознайомлення з такими для дачі пояснень. Крім того, судом постановлено ухвалу про витребування доказів у справі.
15.06.2021 за вх.№7190ел. представником Дрогобицької міської ради на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів долучену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610600000:01:080:0031.
В засіданні суду 17.06.2021 продовжено розгляд клопотання представників відповідачів про закриття провадження у справі .
Представник позивача в засіданні суду не заперечує факт реєстрації права власності на спірну земельну ділянки, наголошує на підробленні документів, що передували наданню у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , однак звернення у правоохоронні органи не дало результату.
Відповідачі та третя особа явки уповноважених представників в засідання суду не забезпечили, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
З огляду на заслухані пояснення сторін в засіданні суду та долучені докази, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Термін «публічно-правовий спір», відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України, означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням Дрогобицької міської ради №1891 від 15.08.2019 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок» в частині, що стосується надання у приватну власність ділянки ОСОБА_2 площею 995 кв.м. на АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 4610600000:01:080:0031 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Дрогобицької міської ради №1891 від 15.08.2019 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок» в частині, що стосується надання у приватну власність ділянки ОСОБА_2 площею 995 кв.м. на АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 4610600000:01:080:0031 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель вже виконане та вичерпали свою дію, на підставі якого 27.08.2019 ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:080:0031.
Суд зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 за № 487/10132/14-ц.
У п.38-39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 810/184/18 зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відтак, заявлені вимоги позивача випливають із відносин, що мають приватноправовий характер. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, оскільки спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд враховує дійсну правову природу спірних правовідносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб'єкта - Дрогобицької міської ради, проте стосуються виключно права цивільного (права власності на об'єкт нерухомості), оскільки фізична особа набула речове право на земельну ділянку.
Вирішення цього спору стосуватиметься не лише майнових прав позивача, а й набутих речових прав третіх осіб, відтак - правовідносини у цій справі регулюються нормами цивільного судочинства.
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд приходить висновку, що даний спір носить приватно-правовий характер, не містить ознак публічно-правового спору, тому не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, зважаючи на суб'єктний склад сторін у справі.
Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що суд, закриваючи провадження у справі, також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) є підставою для повернення судового збору. Отже, сплачений за подання цього позову судовий збір слід повернути платнику.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 243, 248, 256, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- закрити.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи слід здійснювати в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що на підставі ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.06.2021
Суддя Сподарик Н.І.