про залишення позовної заяви без руху
23 червня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/3115/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви Заботіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 18 червня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, в якій позивач просить:
1) визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області у Луганській області щодо припинення виплати позивачу страхових виплат;
2) зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області поновити позивачу нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з липня 2016 року, а також здійснити виплату позивачу усієї суми заборгованості за страховими виплатами за період липня 2016 року по березень 2021 року включно однією сумою.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Вивченням позовної заяви встановлено, що позивачем в позовній заяві зазначено як відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області є юридичною особою, має самостійний кошторис, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також має відділення в районах і містах обласного значення, а відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин)), визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з інформацією, зазначеною у довідці від 30.12.2014 № 919029776 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання позивача є м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Таким чином, виплата страхових виплат позивачу має бути здійснена робочим органом Фонду соціального страхування за місцем фактичного проживання позивача, тобто Сєвєродонецьким міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.
Згідно із інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 41313100 зареєстровано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (93411, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, будинок 30), яке в своєму складі налічує структурні підрозділи, зокрема, і Сєвєродонецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ ВП: 41457899, місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, буд. 17).
Відповідно до частини першої статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з частиною третьою статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
З викладеного слідує, що адміністративна процесуальна правосуб'єктність належить як Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, так і Сєвєродонецькому міському відділенню Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.
Таким чином, Сєвєродонецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області може відповідати за позовними вимогами.
З викладеного слідує, що належним відповідачем, який має відповідати за позовними вимогами є Сєвєродонецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.
Таким чином, у розумінні вимог статей 9, 43, 47 КАС України, позивачу необхідно визначити належного відповідача у справі, зазначивши відносно нього всі відомості відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом наведених процесуальних норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 121 КАС України).
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому шестимісячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Представником позивача в позовній заяві заявлене клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено, що відповідно до частини сьомої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Представник позивача зазначає, що оскільки на стадії відкриття провадження у даній справі не має об'єктивної можливості встановити, чи є вина відповідача у невиплаті позивачу призначених виплат, і чи є такі дії територіального органу Пенсійного фонду України та їх наслідки з урахуванням вимог Закону № 1105-XIV проявом порушення відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, тому не має правових підстав для відмови в судовому захисті пенсійних прав позивача.
Представник позивача вказує, що позивач проживає на тимчасово окупованій території, на якій відсутні легітимні органи влади, зокрема відділення Пенсійного фонду, банківські установи тощо.
ОСОБА_1 безпосередньо отримував соціальні кошти за наявності можливості перетину кордону між тимчасово окупованою та підконтрольною територією (це не відбувалось щомісячно), а отже встановити точний місяць припинення виплати соціальних виплат позивач не може. Представник позивача зазначає, що повернення позовної заяви поставить позивача у ситуацію, коли незаконні дії органів влади (стосовно невиплати соц. виплат) перешкоджають доступу особи до правосуддя в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже перебуваючи на непідконтрольній території позивач позбавлений можливості захистити свої права належним чином.
У зв'язку з цим, представник позивача просить поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.
Оглядом матеріалів позовної заяви встановлено, що представником позивача до клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не додано жодних належних доказів поважності причин його пропуску.
Щодо доводів представника позивача, що на стадії відкриття провадження у даній справі не має об'єктивної можливості встановити, чи є вина відповідача у невиплаті позивачу призначених виплат, і чи є такі дії територіального органу Пенсійного фонду України та їх наслідки з урахуванням вимог Закону № 1105-XIV проявом порушення відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення.
При цьому представником позивача не зазначено, яким чином наявність або відсутність вини з боку територіального органу Пенсійного фонду України у невиплаті призначених виплат може слугувати поважною причиною пропуску строку звернення позивача з позовною заявою з приводу призупинення виплати страхових виплат Сєвєродонецьким міським відділенню Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.
Щодо посилання представника позивача отримував соціальні кошти за наявності можливості перетину кордону між тимчасово окупованою та підконтрольною територією (це не відбувалось щомісячно), а отже встановити точний місяць припинення виплати соціальних виплат позивач не може.
Позивачу виплату страхових виплат припинено в липні 2016 року, при цьому представником позивача не надано доказів, що позивач здійснював дії з метою отримання соціальних коштів з серпня 2016 року до червня 2021 року, тобто майже п'ять років.
В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку представник позивача не зазначив причин, що перешкоджали позивачу звернутися до суду у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роках та які поважні причини, зокрема хвороби, стихійні лиха, які відбулися у період з 2016 по 2021 роки, перешкоджали позивачеві своєчасно звернутися до суду.
Щодо посилання представника позивача на частину сьомої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд зазначає, що ця норма закону стосується строку давності стосовно виплати страхових виплат, який має матеріально-правову природу, та не є процесуальним строком звернення до суду.
Крім того, представником позивача до позовної заяви додано лист Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 25.06.2019 № 1406/02-1, яким позивача повідомлено про припинення виплат з 01.07.2016.
Отже отримавши лист Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в 2019 році позивач вже був обізнаний про зупинення виплати страхових виплат з 2016 року.
Однак до суду представник позивача звернувся лише 18 червня 2021 року.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача визнаються судом неповажними.
Таким чином, представнику позивачу слід звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2270,00 грн.
В позовній заяві позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру при цьому одна вимога має похідний характер.
Відтак, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Позивачем судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в сумі 908,00 грн не сплачений.
Представником позивача заявлено клопотання про відстрочення позивачу сплати судового збору, яке обґрунтоване скрутним майновим станом позивача.
Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов такого.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Приймаючи рішення про звільнення від оплати судових витрат, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
Отже, відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, в даному випадку доступ до суду обмежений Законом.
Крім того, підвищення Україною ефективності адміністративного процесу, відповідно до вимог положення підпункту «b» пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і міжнародним валютним фондом) згідно з узятими зобов'язаннями, забезпечується подвоєння доходів від судового збору, що підтверджується змінами до Закону України «Про судовий збір», які набули чинності від 1 вересня 2015 року.
Зміни до Закону України «Про судовий збір», які призведуть до зменшення надходження державного бюджету від сплати судового збору, будуть наслідком невиконання Україною узятих на себе зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом.
Разом з тим, відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справ.
Дослідженням позовної заяви судом встановлено, що представник позивача не надала жодних доказів щодо майнового стану позивачу, а саме: довідки з органу Доходів і зборів про доходи позивача за 2020 рік.
Таким чином, стаття 133 КАС України та стаття 8 Закону України «Про судовий збір» визначає можливість, а не обов'язок відстрочення сплати судових витрат, тому суд вважає, що підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору станом на теперішній час немає.
Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання довідки з органу Доходів і зборів про доходи позивача за 2020 рік або оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до вимог частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною дев'ятої статті 44 КАС України (із змінами, що внесені Законом України від 27 квітня 2021 року № 1416-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи») у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Однак в порушення вказаних норм процесуального закону представник позивача, подавши позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», не додала до неї доказів надсилання її копії із додатками листом з описом вкладення відповідачу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Заботіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання:
- уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням статей 160, 161 КАС України, та її копію для сторін у разі подання позову в паперовому виді, у разі подання до суду в електронній формі - доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи;
- заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою;
- довідку з органу Доходів і зборів про доходи позивача за 2020 рік або документу про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн, сплаченого за такими реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101;
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37991110;
Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);
Код банку отримувача (МФО) - 899998;
Рахунок отримувача - UA288999980313101206084012499;
Код класифікації доходів бюджету - 22030101;
Призначення платежу - *; 101; ____ (реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ позивача), Луганський окружний адміністративний суд.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяК.О. Пляшкова