Постанова
Іменем України
30 серпня 2006 року
Справа № 20-7/019
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Плута В.М.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Ірхін Михайло Юрійович, довіреність № 4416/0/2-06 від 31.05.2006 - відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго";
представник позивача - Соловйова Віра Рафаїлівна, довіреність № 4415/0/2-06 від 31.05.2006 - відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго";
представник відповідача - Дорожко Олексій Леонідович, довіреність № 01-юр від 03.01.2006 - комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 10.07.2006 у справі № 20-7/019
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)
до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2,Севастополь,99011)
про стягнення заборгованості за договором № 127 від 28.01.2004 за користування електричною енергією в сумі 5552088,84 грн. за перевищення коригованого, доведеного ліміту обсягу електроспоживання за листопад 2004 року та березень 2005 року, в зв'язку з несвоєчасною оплатою електроенергії.
13.01.2006 позивач звернувся в суд з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості по договору № 127 від 28.01.2004 за користування електричною енергією в сумі 5552088,84грн. за перевищення коригованого, доведеного ліміту електроспоживання за листопад 2004 та березень 2005 років, у зв'язку з несвоєчасною оплатою електроенергії, з посиланням на статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" в редакції, що діяла до 22 липня 2005 року, статті 525, 526, 624, 625 Цивільного кодексу України, статті 179, 193, 198, 275, 276, 277 Господарського кодексу України, пункт 11 "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475, пункт 5.3 «Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 зі змінами від 22.08.2002 № 928 та № 391 від 12.05.2003 в редакції, що діяла до 26.06.2005 та 29.11.2005 відповідно, пункт 5.2, пункт 10.5 договору № 127 від 28.01.2004.
Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що відповідачу були встановлені граничні обсяги електроспоживання згідно додатку № 1 до договору на листопад 2004 року - 4887500кВт/год, на березень 2005 року - 5939500кВт/год, рахунки на оплату надавались споживачу 20-го числа поточного місяця, згідно умов договору (пункт 8.4), оплата за розрахунковий період (з 20-го числа минулого місяця по 20-е число поточного місяця) повинна була здійснюватись до 25 числа поточного місяця. Відповідач в листопаді 2004 року та в березні 2005 року несвоєчасно оплатив спожиту в розрахунковому періоді електроенергію, в зв'язку з чим, йому було здійснено коригування граничних величин (обсягів) споживання до рівня фактично оплачених та нарахована оплата за перевищення ліміту споживання за вказаний період в сумі 5552088,84грн., про що споживачу повідомлено і виставлено рахунки по 5-ти кратному тарифу № 47753 від 08.12.2004 та № 13503 від 05.04.2005, які ним не оплачені.
07.02.2006 провадження по справі зупинено у зв'язку зі зверненням до Верховного Суду України з клопотанням про порушення перед Конституційним Судом України питання про відповідність пункту 11 "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 в редакції, що діяла до 26.06.2005 (постанова Кабінету Міністрів України № 473 від 16.06.2005), статтям 19, 92 Конституції (а.с.111-126).
Верховний Суд України листом № 33-2006 від 09.06.2006 (вх.№16789) повернув справу та роз'яснив, що статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише не підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Тобто саме Законом України "Про електроенергетику" (статті 26,27), а не Порядком, передбачено відповідальність за порушення в електроенергетиці (у тому числі, за споживання електроенергії понад договірні величини). При цьому у пункті 11 Порядку встановлюється визначення та корегування граничних величин споживання електричної енергії та потужності, а не визначаються засади цивільно-правової відповідальності. Тому оплаті за кратним тарифом підлягає об'єм споживання електричної енергії понад договірну величину, що виключає можливість застосування кратності в оплаті різниці між фактично оплаченою енергією і фактично спожитою в межах договірної величини. Зазначена в ухвалі суду про зупинення провадження у справі категорія спорів повинна вирішуватись відповідно до вимог закону. При розгляді даної категорії справ слід мати на увазі, що з 22.07.2005 набрала чинності нова редакція статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", в якій у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину сплату п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини замінено на двократну; необхідно враховувати, що частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України встановлено, що акт цивільного законодавства коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, має зворотну дію у часі (а.с.128-129).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.07.2006 (суддя Ілюхіна Г.П.) в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що рішення винесено судом при порушенні норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані статті 19, 58, 92 Конституції України, стаття 4 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику".
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2006, суддю Прокопанич Г.К. було замінено на суддю Плута В.М.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
28.01.2004, між позивачем та відповідачем укладено договір № 127 про поставку електричної енергії (а.с.9-13).
Додатками № 1 до договору та лімітними повідомленнями встановлено обсяги поставки електричної енергії та потужності щомісячно, в тому числі на листопад 2004 року - 4887500кВт/год, на березень 2005 року - 5939500кВт/год (а.с.14-23).
Відповідач спожив в листопаді 2004 року - 4412820кВт/год, в березні 2005 року-5213767кВт/год(а.с.53,55)
08.12.2004 та 05.04.2005 позивач виставив відповідачу рахунки №№ 47753 та 13503, відповідно, на загальну суму 5552088,84грн. чотирьохкратну вартість спожитої електроенергії у кількості 2645668кВт/год та 3119820кВт/год, відповідно, за два місяці електроенергії в зв'язку з коригуванням та доведенням до відповідача у відповідності з фактичною оплатою, яка здійснена несвоєчасно (а.с.54, 56).
13.12.2004 та 12.04.005 позивач листами довів відповідачу нові обсяги електроспоживання на листопад 2004 року та березень 2005 року за минулий період на рівні, фактично оплаченого обсягу за цей розрахунковий період (а.с.51-51).
Пунктом 8.1. договору розрахунковий період встановлено період з 20 календарного числа минулого попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця, що не співпадає з щомісячним календарним встановленням обсягів електроспоживання з 01 по 30 (31) число календарного місяця. Строк кінцевого розрахунку 25 число календарного місяця (а.с.11-12).
Спір виник у зв'язку з тим, що відповідно до 26.06.2005, 29.11.2005 діяли пункт 5.3. Правил та пункт 11 Порядку, в редакції, яка передбачала коригування та доведення до споживачів обсягу договірної величини електроспоживання в залежності від фактичної оплати своєчасно чи ні та нарахування відповідних сум.
Відповідач фактично спожив обсяг електричної енергії в листопаді 2004 року та березні 2005 року в межах обсягів, встановлених додатками № 1 до договору.
Правовідносини регулюються статтями 19, 58, 92 Конституції України, статтями 5, 525, 526 Цивільного кодексу України, статтями 193, 275-277, пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, статтями 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", "Порядком постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475, "Правилами користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 з урахуванням змін.
Правовідносини споживачів та Постачальників електроенергії регулюються Законом України "Про електроенергетику", Цивільним кодексом України (2003), Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статей 275-277 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пар, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.
Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється відповідно до статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", в редакції, що діяла до 22.07.2005 споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачували енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Правопорушеннями в електроенергетиці було, зокрема, споживання електроенергії понад договірні величини.
Санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абоненти користуються енергією з додержанням Правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Два підзаконних нормативно-правових акти, які регулюють ці правовідносини: "Порядок поставки електричної енергії споживачам", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475, (з 16.06.2005 постановою Кабінету Міністрів України № 437 внесені зміни в Порядок, зокрема виключено абзац 2 пункт 11);
"Правила користування електричною енергією", затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 із змінами від 22.08.2002 № 928 та № 391 від 12.05.2003 (з 29.11.2005 нова редакція згідно постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910, зареєстрована в МЮУ 18.11.2005 № 1399/11679), далі Порядок і Правила.
Абзацами 1, 2 пунктом 11 Порядку визначалось, що граничні величини споживання електричної енергії і потужності доводяться споживачам як договірні величини в терміни, обумовлені договором між місцевою енергозабезпечуючою організацією. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.
За підсумками місяця (поточного розрахункового періоду) гранична величина споживання електричної енергії (на цей місяць) для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Абзац 2 пункт 11 Порядку поєднував, ототожнював договірний об'єм електроспоживання (кількісний) з моментом оплати.
До складу договору входить додаток № 1 "Обсяги поставки електричної енергії і потужності"; величини електричної енергії на поставку електроенергії і потужності, вказані в цьому додатку є договірними величинами, є невід'ємними частинами договорів.
Різниця між фактично оплаченою енергією і фактично спожитою, в межах договірної величини є порушенням термінів платежів, за які діючим законодавством України передбачені санкції: пеня, 3% річних, індекс інфляції.
Пункт 11 Порядку та пункт 5.3 Правил в цій частині суперечили статті 26 Закону України "Про електроенергетику" так як встановили додаткову відповідальність за несвоєчасну оплату електроенергії, санкції в вигляді п'ятикратної вартості спожитої електроенергії за минулий період, в односторонньому порядку дали право електропостачальнику змінювати величину обсягу споживання: як різницю між фактично оплаченою і фактично спожитою електроенергією.
Виникнення, у випадку коригування величини обсягу споживання за підсумками розрахункового періоду, заборгованості і застосування скоригованої величини за минулий період, для застосування п'ятикратного тарифу до обсягу спожитої, але не сплаченої своєчасно в цьому розрахунковому періоді електроенергії, по суті не є правопорушенням, яке передбачене частиною 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику". Фактично - це була нова додаткова відповідальність за порушення термінів розрахунків.
Діюче законодавство України не передбачає можливості змінювати правила договору заднім числом і створювати нові підстави для цивільно-правової відповідальності, не передбачені законом.
Таким чином, постачальник електричної енергії мав право згідно Порядку та Правил виставляти споживачу до оплати рахунок за перевищення граничної величини обсягу споживання та потужності у випадках, коли споживач не своєчасно сплачував спожиту договірну електроенергію.
Передбачений в договорах розрахунковий період по строкам оплати не співпадав і не співпадає з періодами обсягу величини споживання електроенергії, який встановлено в додатку № 1 "Обсяги поставки електричної енергії і потужності", де передбачено обсяги помісячно, календарно, в договорі - фактичний місяць: з 20 числа минулого місяця по 20 число поточного місяця.
Позивач фактично включив в договори умову про п'ятикратну відповідальність за прострочений платіж, нав'язав ці умови споживачу, користуючись своїм монопольним положенням на ринку електроенергетики. Подібні умови договору є маніпуляцією тарифами на електричну енергію: при своєчасній оплаті тариф один, а при порушенні термінів платежу - в п'ять разів вище.
Дії позивача приводили до економічно необґрунтованого підвищення ціни на електроенергію у разі прострочення платежів незалежно від терміну і причини затримки оплати.
У вказаних пунктах Порядку і Правил, споживачам електроенергії нав'язані такі умови договору, які ставлять контрагентів в нерівне положення, що є зловживанням монопольним положенням на ринку, оскільки прострочення платежу на 1-2 дні припускає автоматично оплату всієї спожитої електроенергії в минулому розрахунковому періоді в підвищеному 5-кратному розмірі; разом зі встановленою чинним цивільним законодавством України відповідальністю за прострочування платежів, передбаченою статтями 546, 552, 625 Цивільного кодексу України, статтями 216-223, 230-237 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996.
Пункт 11 Порядку та пункт 5.3 Правил в редакції, що діяла в 2003-2005 роках встановили нову підставу для застосування 5-ти кратного тарифу: не за перевищення кількісного договірного об'єму споживання електроенергії, а за несвоєчасно оплачену електроенергію.
Частинами 5, 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачені спеціальні заходи відповідальності енергопостачальників і споживачів електроенергії за порушення умов договору на поставку електричної енергії.
Кабінет міністрів України в Порядку по застосуванню санкцій, передбачених статтями 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" змінив суть санкції, встановивши додаткову відповідальність за порушення строків оплати спожитої електроенергії, вийшов за межі своєї компетенції, оскільки підстави цивільно-правової відповідальності відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України визначаються виключно Законами України.
Аналіз нормативно-правових актів, а саме пункту 11 Порядку та пункту 5.3 Правил свідчить про те, що вказані пункти Порядку і Правил, їх редакція, що діяла в період з 2002 по 2005 рік, розширювали сферу дії статті 26 Закону України "Про електроенергетику", що не допустимо, оскільки підзаконний правовий акт не може ні змінювати, ні доповнювати, ні підміняти Закон, ні встановлювати нові підстави для відповідальності.
Порядок застосування частини п'ятої статті 26 Закону України "Про електроенергетику" чинним законодавством України не встановлений.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавстві України.
З 22.07.2005 набрала чинності нова редакція статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" в якій 5-ти кратний тариф змінено на 2-х кратний, виключено з переліку правопорушень: понад договірні величини споживання електроенергії. З 26.06.2005 та з 29.11.2005 введена нова редакція Порядку та Правил, де усунені, виключені ті положення, які діяли з квітня 2002 та травня 2003, однак енергопостачальна організація в межах 3-х річного строку позовної давності звернулась за стягненням 5-ти кратної вартості спожитої електроенергії коригованого доведеного перевищення обсягу в зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем обсягу електроенергії за листопад 2004 року та в березні 2005 року, що передбачений додатками № 1 до договору та лімітними повідомленнями.
Правовою підставою для заявлених вимог позивач зазначив статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", які передбачають відповідальність у вигляді санкцій за понад договірне споживання електроенергії.
Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено стягнення економічних санкцій за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією згідно із законодавством України, а не штрафних санкцій за несвоєчасну оплату.
Судовою колегією факту перевищення договірної величини споживання електроенергії не встановлено.
Застосування ж згаданої вище санкції за інші порушення договірних зобов'язань в т.ч. і за порушення строків оплати спожитої електроенергії, вказаний Закон не передбачає.
Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію, споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 58 Конституції України, частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин необхідно застосувати положення вказаного закону, як такого, що пом'якшує відповідальність відповідача.
З 26.06.2005 та 29.11.2005 поняття "коригована доведена величина обсягу електроспоживання в залежності від факту оплати" відсутнє в Порядку та Правилах, а в Законі України "Про електроенергетику" не існувало взагалі і до цієї дати.
Понад договірне споживання електроенергії виключено з числа правопорушень в електроенергетиці, статті 27 Закону України "Про електроенергетику" в редакції з 23.07.2005 не містить такого правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Аналогічні положення містяться в листі Верховного Суду України № 3.3.-2006 від 09.06.2006 за підписом голови судової палати у господарських справах - Шицького І.Б., постановах Вищого Господарського Суду України по справам № 20-10/159-7/496(7/496-10/159) від 26.04.2006 та № 20-8/006 від 19.04.2006 (а.с.132-135).
При викладених обставинах, судова колегія вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя винесено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.07.2006 у справі № 20-7/019 залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.М. Плут
О.А. Щепанська