ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" червня 2021 р. справа № 300/1617/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,
представника позивача - Драгомирецького І.М.,
представника відповідача - Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сота"
до Галицької митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення №UA209000/2021/100015/2 від 16.03.2021 про коригування митної вартості товарів та про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1.1. Короткий зміст позовних вимог.
Адвокат Дрогомирецький Ігор Миколайович (надалі також представник позивача) який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сота" (надалі також позивач, ТОВ "Трак Сота") звернувся в суд з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби (надалі також відповідач) у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №UA209000/2021/100015/2 від 16.03.2021 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209270/2021/00175.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, без належних підстав, прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару - напівпричепу самоскиду для перевезення вантажів марки MEILLER, тип - TR 3, ідентифікаційний номер рами - НОМЕР_1 . Представник позивача зазначає, що при митному оформленні позивачем надано вичерпний перелік документів необхідних для його здійснення та обрано основний метод визначення митної вартості товарну. Також вказав, що відповідачем не виявлено розбіжностей, ознак підробки в поданих документах, окрім цього, при встановленні відсутності достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідно надати для підтвердження того чи іншого показника. Таким чином, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати спірні рішення відповідача.
1.2. Позиція відповідача.
Відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача вказав, що за результатами опрацювання документів до митного оформлення встановлено: - у пункті 2.1 Договору від 24.02.2021 №24/03 вказано, що умовами поставки товару є DAP - Івано-Франківськ (згідно з Інкотермс 2020). Такі ж відомості внесені до графи 20МД. За умовами поставки DAP усі витрати щодо доставки товару до місця призначення (у даному випадку - Івано-Франківськ) несе продавець; - під час перетину оцінюваним транспортом засобом митного кордону України до АСМО «Інспектор» були внесені відомості щодо перевізника. Перевізником причепа (див. «Інформація про пропуск вантажу») було ТОВ «Трак Сота» (водій ОСОБА_1 ), тобто сам покупець. Підпис ОСОБА_2 можна побачити як на CMR у графі 23, так і на фактурі від 26.02.2021 №11/2021 (як особи, котра отримала фактуру від імені покупця). Тобто перевезення товару здійснювалося на всьому маршруті покупцем товару - ТОВ «Трак Сота» за власний рахунок; - у поданій до митного оформлення копії експортної декларації від 12.03.2021 №21PL361010E0440619 вказано статистичну вартість товару (графа 46) в розмірі 13949 польських злотих. У перерахунку за курсом, встановленим Народним Банком Польським для митних цілей на березень 2021 року (4,4998 польських злотих за 1 євро), це складає 3099,92 євро. Вказана сума на 99,92 євро перевищує заявлену фактурну вартість. Такий факт засвідчує, що до фактурної вартості були додані витрати, пов'язані з транспортуванням товару до кордону. Тобто, такі витрати не були включені до фактурної вартості, що суперечить заявленим умовам поставки. Відповідач вказує, що таким чином митний орган виявив, що поданий до митного оформлення Договір між покупцем та продавцем містив завідомо неправдиві відомості. Додаткові документи для підтвердження митної вартості позивачем не надано. Оскільки в митного органу не було достатніх підстав для застосування основного методу, та в зв'язку з неможливістю застосування наступних методів розмитнення, відповідачем правомірно застосовано резервний метод. Зважаючи на те, що у відповідача відсутні відомості щодо вартості напівпричепів тієї ж марки та моделі, джерелом для коригування слугувала митна декларація від 09.03.2021 №UA209180/2021/9879 за якою здійснено митне оформлення транспортного засобу зі схожими технічними характеристиками. Відповідач також зауважив що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т. ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість, митний орган може довести обґрунтованість сумнівів. Зважаючи на викладене спірні рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.
1.3. Доводи позивача в спростування позиції відповідача.
Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав повністю та категорично не погодився з правовою позицією відповідача. Представник вказав, що посилання відповідача на те, що позивачем заявлено митну вартість напівпричепа 3000 євро, проте у копії експортної декларації країни відправлення вказано суму 3099,92 євро є необґрунтованим. У графі 46 експортної митної декларації від 12.03.2021 вказана «статистична» вартість для країни-експортера в розмірі 13949,00 злотих, однак відповідач безпідставно порівнює поняття фактичні витрати з поняттям статистична вартість. Оскільки митна вартість - це вартість товару, яка фактично сплачена, а статистична вартість товару, яка заповнюється з метою статистичного обліку та аналізу, не є обґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості перевірки декларування всіх складових митної вартості в повному обсязі, оскільки статистична вартість не є безумовною підставою для встановлення та визначення митної вартості в цілому. Окрім того, у рішенні про коригування митної вартості не зазначено, що після опрацювання наданих декларантом документів було виявлено розбіжності (у графі 46 «статистична вартість» митної декларації країни експорту від 12.03.2021), а саме у сумі транспортних витрат (99,92 євро), а тому у декларанта необхідно було вимагати саме додаткові документи, що стосуються транспортних витрат. Представник зазначає, що різниця між вартостями, вказаними у митній декларації країни-відправлення та рахунках-фактурах, становить 99,92 євро, тоді як коригування становить 5602,00 євро. Також посилання відповідача на те, що позивачем самостійно здійснено транспортування розмитненого транспортного засобу є також необґрунтованим. Так, водій ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з позивачем, окрім того, позивач не уповноважував ОСОБА_2 на здійснення транспортування транспортного засобу. Доставку товару забезпечено продавцем без здійснення додаткової оплати. Також представник позивача зазначає про безпідставність застосування до напівпричепа, що розмитнювався позивачем визначену митну вартість напівпричепа Carnehl CHKS/HH, оскільки відповідачем не здійснено повного порівняння вказаних напівпричепів та не взято до уваги те, що через відмінність марки і інших характеристик ціна вказаних напівпричепів може суттєво відрізнятися. Враховуючи зазначене, представник позивача вважає, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
1.4. Доводи відповідача в спростування позиції позивача.
Представник відповідача вважає доводи позивача необґрунтованими та безпідставними. Зокрема вказав, що в документах, поданих до митного оформлення чітко зазначено перевізника - ТОВ «Трак Сота», а його представника - Харука Романа. Тому посилання позивача на відсутність трудових відносин з ОСОБА_3 не можуть братися до уваги. Позивач також не взяв до уваги, що до фактурної вартості товару за умови поставки DAP - Івано-Франківськ вже включені витрати на митні збори та платежі у країні експорту, витрати на оформлення експортної декларації, страхівки, транспортні витрати в країні експорту, транспортні витрати по Україні до м. Івано-Франківськ, тобто, за зазначеною умовою поставки статистична вартість товару в країні експорту не може бути вищою від фактурної вартості. Таким чином, на переконання відповідача поставка товару за умовою поставки DAP - Івано-Франківськ не здійснювалася. Також представник відповідача вказав, що до митного оформлення не надано доказу оплати товару.
1.5. Заяви учасників справи та процесуальні дії.
Позовна заява надійшла до суду 13.04.2021 (а.с.3-10).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судовий розгляд на "18" травня 2021 р. о 10:00 год. Пунктом 6 резолютивної частини зазначеної ухвали також зобов'язано Галицьку митницю Держмитслужби в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати суду належним чином засвідчені та перекладені на українську мову документи, підтверджуючі всі обставини, що слугували підставою для прийняття оскаржених рішень, у тому числі порівняльний аналіз вартісних показників аналогічного товару, з такими ж вихідними даними та характеристиками (а.с.45-46).
Від представника відповідача 06.05.2021 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.50-51).
Також 17.05.2021 від відповідача надійшов відзив №7.4/-10/8/10188 від 12.05.2021 (а.с.56-65) та витребувані судом документи (а.с.66-114).
Представником позивача 18.05.2021 подано відповідь на відзив (а.с.116-123).
У судовому засіданні, яке відбулося 18.05.2021 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції та відкладено розгляд справи на 24.05.2021 о 14:00 год (а.с.128).
Ухвалою суду від 18.05.2021, клопотання Галицької митниці Держмитслужби від 29.04.2021 №7.4-10/14/9294 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Призначено наступне судове засідання в режимі відеоконференції (а.с.130-132). Доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення відеоконференції судового засідання за участю представника Галицької митниці Держмитслужби.
У судовому засіданні, що відбулося 24.05.2021 представником позивача надано додаткові письмові пояснення (а.с.154-155). Засідання в даній справі відкладено на 15.06.2021 о 14:00 год у зв'язку з витребуванням у представників сторін додаткових доказів (а.с.159).
Від представника відповідача 25.05.2021 надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.162).
Ухвалою суду від 26.05.2021 задоволено клопотання представника Галицької митниці Держмитслужби Тістечка Юрія Ярославовича від 25.05.2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судове засідання у адміністративній справі №300/1617/21 вирішено провести в режимі відеоконференції. Допущено представника Галицької митниці Держмитслужби Тістечка Юрія Ярославовича до розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу EASYCON (а.с.164-165).
На електронну адресу суду від представника відповідача 14.06.2021 надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.170-172).
Від представника позивача надійшли письмові пояснення від 15.06.2021 (а.с.177), також в судовому засіданні представником позивача долучено письмові пояснення (а.с.178-181).
Представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві, запереченні та додаткових письмових поясненнях.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в цьому судовому засіданні.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, заслухавши позиції сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, зміст відзиву на позовну заяву та додаткових письмових пояснень, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.
Між ТОВ «Трак Сота» (покупець) та «F. H. «AGRO-TRANS» (Республіка Польща, продавець) укладено договір від 24.02.2021 за №24/03. Пунктами 1.1. - 1.3. договору передбачено, що продавець продає, а покупець купує на умовах, визначених цим договором товар - спецтехніка, авто, напівпричепи, обладнання, елементи і комплектуючі частини. Асортимент товару, кількість, ціни обумовлені в додатках, проформі, рахунку/інвойсі. Загальна вартість контракту 9000,00 євро. Відповідно до пункту 2.1. умови поставки - DAP - Івано-Франківськ (Україна) (а.с.11). Додатком 2 до договору №24/03 від 24.02.2021 визначено придбання товару: напівпричіп самоскид марки MEILLER тип TR 3, VIN НОМЕР_1 , рік 2007, країна виробник Німеччина, б/у, вартість 3000 євро (а.с.13).
Декларантом - ТОВ «Адель Сервіс» в інтересах ТОВ «Трак Сота» 15.03.2021 подано до відповідача електронну митну декларацію №UA209270/2021/002729, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: напівпричіп - самоскид для перевезення вантажів, марка «MEILLER», номер рами НОМЕР_1 . У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 3000 євро - графа "42" митної декларації (а.с.66-67).
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено:
- рахунок-проформу №2/02/2021 від 24.02.2021 (а.с.16,17);
- рахунок-фактуру (інвойс) №11/2021 від 26.02.2021 (а.с.18, 19);
- міжнародну автотранспортну накладну Б/Н від 12.03.2021 (а.с.25, 26);
- декларацію про походження товару №11/2021 від 26.02.2021 (суду не надано);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03.05.2007 (а.с.23, 24);
- банківський платіжний документи, що стосується товару №21JBKLL2 від 26.02.2021 (а.с.22);
- зовнішньоекономічний договір №24/03 від 24.02.2021 (а.с.11);
- доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 24.02.2021 (а.с.13);
- копію митної декларації країни відправлення №21PL361010E0440619 від 12.03.2021 (а.с.27).
Подання таких документів підтверджено відповідачем.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів 15.03.2021 о 17:49 год, інспектором митного органу розпочато митні консультації з декларантом. Посилаючись на частину 2 статті 53 Митного кодексу України зобов'язано подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо розрахунок сплачено, банківські платіжні документи; - за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. У разі відсутності таких документів, інспектор просив надати експортний висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експортною організацією.
За результатами розгляду всіх наданих документів, відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскарженої картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209270/2021/00175 (а.с.70-71). Причиною відмови визначено: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 МКУ (електронна відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності підтверджуючих документів усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості; - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: висновки про вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 09.03.2021 №UA209180/2021/9879.»
У зв'язку із вищенаведеним, 16.03.2021 прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого напівпричепа за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 8602,00 євро (а.с.68-69).
Декларантом позивача подано нову електронну митну декларацію №UA209270/2021/002935 від 19.03.2021, у графі « 43» якої зазначено код методу визначення митної вартості товару - « 1/6» (а.с.72).
Не погоджуючись із прийнятими карткою відмови та рішенням про коригування митної вартості товару, позивач для захисту свого порушеного права звернувся із даним позовом до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частинами 1 та 2 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.
Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.
Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 зазанченої статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.
Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною 2 цієї статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до статей 73, 74, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що з'ясуванню та належній правовій оцінці підлягає встановлення: - чи були у відповідача достатні підстави для витребування додаткових документів, підтверджуючих вартість напівпричепа поданого до розмитнення; - чи правомірно відповідачем застосовано резервний метод розмитнення напівпричепа із використанням за основу вартість схожого за технічними характеристиками напівпричепа.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність винесення спірних рішень з огляду на таке.
Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані 15.03.2021 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Щодо початку процедури консультацій з декларантом, суд зазначає, що відповідачем витребувано виключно документи, підтверджуючі заявлену митну вартість товару, а в разі їх відсутності експертний висновок про вартість товару. Проте, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачем надано платіжний документ, який здійснено сплату «F. H. «AGRO-TRANS» 9000 євро за договором №24/03 від 24.02.2021, яким визначено придбання двох одиниць техніки, серед яких є спірний напівпричіп (а.с.22). Усі документи, надані до митного оформлення не містять розбіжностей та визначають єдину ціну напівпричепа - 3000 євро.
Окрім цього, суд вказує, що в межах договору №24/03 від 24.02.2021 позивачу здійснено ввезення двох одиниць техніки: сідловий тягач марки DAF вартістю 6000 євро (а.с.12) та напівпричіп MEILLER тип TR3 вартістю 3000 євро (а.с.13). Обидві одиниці техніки здійснювали розмитнення із аналогічними документами та за одним платіжним документом. Зауважень до оформлення документів щодо сідлового тягача марки DAF вартістю 6000 євро у відповідача не було. Таким чином судом встановлений неоднаковий підхід до процедури розмитнення товарів декларанта - ТОВ «Трак Сота».
Також додатково ціна товару напівпричепа MEILLER тип TR3 вартістю 3000 євро підтверджена листом іноземної юридичної особи - «F. N. Agro-Trans Ryszard Skonechy» (а.с.124).
Щодо посилань відповідача на те, що в декларації країни відправлення вказано ціну в злотих, яка в еквіваленті до євро становить 3099,92 євро, суд зазначає, що ця обставина не була причиною початку процедури проведення консультації, а також картка відмови в прийнятті митної декларації не вказувала на таку обставину. Окрім цього, як зазначав представник позивача та виходячи з умов договору №24/03 від 24.02.2021, оплату за перевезення товару здійснював продавець, таким чином включення в декларації країни відправлення ціни перевезення не можна вважати витратами позивача. Суд відхиляє доводи представника позивача про курсову різницю і визначення статистичної вартості товару, та погоджується з відповідачем в частині формування статистичної вартості з врахуванням усіх витрат щодо придбання товару, проте наголошує, що включення до декларації країни відправлення витрат на транспортування не може бути беззаперечним доказом понесення позивачем таких витрат.
Щодо наявності в документах, поданих до митного оформлення відображення в якості перевізника особи - ОСОБА_2 , суд зазначає, що не підтвердження відповідачем будь якої інформації щодо наявності у позивача господарських чи інших, в тому числі трудових відносин з особою - ОСОБА_4 не може слугувати достатньою підставою для висновку, що транспортування та його оплата здійснювалася саме позивачем. Вказані обставини також не відображалися ні протягом процедури консультацій з декларантом, ні в картці відмови в прийнятті митної декларації.
Таким чином, на переконання суду, обгрунтування викладених відповідачем доводів та заперечень носять формальний характер та сформовані відповідачем вже після прийнятті рішення про коригування митної вартості товару.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Таким чином, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Враховуючи те, що описані вище документи, подані до митного оформлення складені належним чином, та підтверджують оплату коштів позивачем у розмірі 9000 євро (6000 євро сідловий тягач марки DAF та 3000 євро за напівпричіп MEILLER), суд вважає доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно не підтвердження сплати заявленої ціни за придбаний автомобіль та недостовірність поданих документів помилковими.
Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу та недостовірності документів. А під час проведення митної консультації із декларантом, останньому не надано жодних пояснень стосовно виявлених невідповідностей у поданих документах під час їх розгляду та перевірки.
В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:
- декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України;
- у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.
Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості в митного органу.
Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником не надано жодних належних письмових доказів.
Водночас вказуючи на неможливість здійснення розмитнення за методами 2а (ст.59 МКУ) та 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності інформації щодо подібного товару відповідач здійснив розмитнення за резервним методом керуючись показниками митної декларації де здійснювалося розмитнення саме подібного напівпричепа зі схожими характеристиками. Такі протиріччя контролюючого органу на переконання суду свідчать про протиправність здійснення розмитнення саме за резервним методом.
Окрім цього, за основу визначення митної вартості відповідачем взято митну декларацію UA№209180/2021/009879 від 09.02.2021 за якою здійснювалося розмитнення напівпричепа, самоскида 3-ох вісного марки CARNEHL, тип CHKS/HH. Щодо такого джерела, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що напівпричіп з яким здійснено порівняння є іншої фірми виробника, іншої марки та моделі, що відіграє найважливішу роль в формуванні вартості товару.
Таким чином, наслідком вказаних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Водночас, згідно із положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням усіх вищенаведених обставин, правових положень та висновків суду, оскаржене рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення вимог частини 2 статті 55 МК України, не містить:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Платіжні доручення №7214 та №7215 від 06.04.2021 підтверджують сплату позивачем судового збору розмірі 4540,00 грн (а.с.1, 2).
Письмових доказів на підтвердження понесення позивачем будь-яких інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, станом на момент прийняття рішення суду, не надано.
Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297, 299, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2021/100015/2 від 16.03.2021 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209270/2021/00175.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сота" (код ЄДРПОУ - 34078279) сплачену суму судового збору у розмірі 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сота", адреса: вул. Юності, буд. 33, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 34078279;
відповідач: Галицька митниця Держмитслужби, адреса: вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ - 43348711.
Рішення складене в повному обсязі 22 червня 2021 року.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.