23 червня 2021 року Справа № 280/3406/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 грудня 2020 року № 0144826-0429-0833, винесене Головним управлінням ДПС в Запорізькій області на загальну суму грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1113,36 грн.
Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 23 червня 2021 року замінено відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято Головним управлінням ДПС у Запорізькій області з порушенням норм законодавства є протиправними та підлягають скасуванню. Позивачем зазначено, що відповідач невірно розраховував податок згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виходячи з того, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об'єкта 86,68 кв.м. внаслідок чого протиправно застосовано ставку податку у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. будівлі, замість 0% як встановлено Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким встановлено нульову ставку податку для квартир, площа яких не перевищує 120 кв. метрів. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 20 травня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№28885), в якому зазначає, що згідно Податкового кодексу до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до підпункту 266.3.1 та підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податку на відповідні платіжні реквізити за місцезнаходженням об'єкту житлової та нежитлової нерухомості. Згідно Податкового кодексу, ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м бази оподаткування. Вважає що дії контролюючого органу були правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об'єкта 86,68 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відповідно до підпункту 266.7.1 «г» пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу сформоване податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік №0144826-042900833 від 22 грудня 2020 року на суму 1113,36 грн., яке разом з розрахунком податку було відправлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду за його оскарженням.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 6.1. статті 6 Податкового Кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України платник податків, зокрема, зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 265 Податкового Кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового Кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового Кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового Кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Судом встановлено, що позивачу належить на праві власності квартира за адресою:: АДРЕСА_1 , загальна площа об'єкта 86,68 кв.м.
Щодо застосування ставки податку, суд зазначає наступне.
У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (підпункт 10.1.1), що складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.
За правилами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з положеннями Податкового кодексу України, є місцевим податком.
Відповідно до підпункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених дим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
У відповідності до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26 лютого 2016 року, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення після слів «за 1 кв. метр бази оподаткування» доповнити словами «за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів».
Таким чином, беручи до уваги те, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості, то податок на квартиру/квартири незалежно від їх кількості, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв. м, згідно з Рішенням Запорізької міської ради, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.
Отже, суд приходить до висновку, що контролюючим органом всупереч приписам чинного законодавства застосована відсоткова ставка з податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,5%, оскільки, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у власності ОСОБА_1 перебуває 86,68 кв.м. житлової нерухомості, що відповідно до Рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26 лютого 2016 року не перевищує 120 кв. м.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині, що позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на підставі норм пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу, а Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28 січня 2015 року про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та Рішення №30 від 26 лютого 2016 року (про встановлення нульової ставки) не може бути застосовано у зв'язку з тим, що винесено з порушенням норм Податкового кодексу, з наступних підстав.
Згідно частин першої та п'ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно- правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
В частині 10 статті 59 Закону встановлено - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 08 грудня 2009 року (справа 21- 1573во09) зробив правовий висновок, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сиди судовим рішенням.
Така правова позиція була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року (справа №520/12022/17), та Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2018 року (справа №822/1815/16), від 21 серпня 2018 року (805/2339/16-а), від 03 серпня 2020 року (справа №826/13307/18).
Таким чином, Рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26 лютого 2016 року, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, не скасовані в судовому порядку, а відтак - с діючими нормативно правовим актами України і повинні застосовувались до правовідносин які є предметом розгляду по даній справі.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22 грудня 2020 року № 0144826-0429-0833, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, на загальну суму 1113,36 грн.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З приводу заяви про стягнення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., надану Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС», суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи №280/3406/21 ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - Договір) від 01 квітня 2021 року з Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС».
Згідно акта приймання-передачі послуг від 15 квітня 2021 року адвокатом Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» відповідно до умов договору від 01 квітня 2021 року надано наступну правничу допомогу: вивчені матеріали та підготовлено позовну заяву до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2020 року №0144826-0429-0833, винесеного Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на загальну суму 1113,36 грн. Вартість наданих послуг складає 2000,00 грн. без ПДВ.
Оплата вказаних послуг у розмірі 2000,00 грн. була здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується копією меморіального ордеру №@2PL672946 від 19 квітня 2021 року, яка міститься в матеріалах справи №280/3406/21.
З наведених підстав суд дійшов висновку про підтвердження позивачем судових витрат на правничу допомогу надану Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» у сумі 2000 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 30 березня 2021 року №15.
На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 грудня 2020 року № 0144826-0429-0833, винесене Головним управлінням ДПС в Запорізькій області на загальну суму грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1113,36 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення виготовлено та підписано 23 червня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов