07 червня 2021 року о/об 11 год. 09 хв.Справа № 280/1352/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542)
до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935)
про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
за участі представників сторін:
від позивача - Маньчин О.О.
(діє на підставі довіреності №18-66 від 21.12.2020)
від відповідача - Лисенко С.В.
(діє на підставі витягу з ЄДР)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач або АТ «ЗЗФ») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач 2), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати
- картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110190/2020/00224 від 10 грудня 2020 року;
- рішення про коригування митної вартості товарів №UA110190/2020/000054/1 від 10 грудня 2020 року.
Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 22 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 22 березня 2021 року зупинено провадження у справі до 11 травня 2021 року.
Ухвалою суду від 11 травня 2021 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 11 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 червня 2021 року.
У судовому засіданні 07 червня 2021 року, на підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості винесене протиправно, оскільки АТ «Запорізький завод феросплавів» було надано митниці для митного оформлення імпортованого товару передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які в повній мірі ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавались обчисленню та підтверджували ціну товарів, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця-нерезидента. Водночас, митний орган за результатами розгляду поданих АТ «Запорізький завод феросплавів» під час митного оформлення документів дійшов необґрунтованих висновків про те, що подані документи містять розбіжності, які унеможливлюють перевірку правильності заявленої митної вартості імпортованого товару, тобто у митниці були відсутні підстави для витребування додаткових документів. У зв'язку з наведеним, вважає рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити..
Відповідач позовні вимоги не визнав, 17 березня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№15687), в якому зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №UA110190/2020/018862 від 09 грудня 2020 року позивачу було надіслано електронне повідомлення щодо надання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Враховуючи те, що в документах, які надані позивачем, були встановлені розбіжності, то зазначені обставини, у відповідності до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України стали підставою для прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, що винесла законні та обґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.
Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
22 березня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№16594), в якій зазначено, що відповідач у своєму відзиві лише зазначає та цитує норми Митного кодексу України, що надають митному органу право, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, витребувати додаткові документи. Також наводить правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16 грудня 2019 року по справі №815/2555/13-а та зазначає, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Водночас, на нашу думку, розбіжності що були зазначені Відповідачем під час митного оформлення товару ніяким чином не стосуються саме числового значення заявленої митної вартості або розрахунку митної вартості. Позивач надав до митного органу повний перелік документів, що у повній мірі дозволяв визначити та підтвердити ціну договору. Відповідач повинен довести правомірність застосування саме резервного методу визначення митної вартості та неможливості застосування інших другорядних методів, що відпокідно до вимог Митного кодексу України повинні йому передувати, чого відповідачем зроблено не було.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
АТ «Запорізький завод феросплавів» 30 травня 1995 року зареєстровано в якості юридичної особи, про що 12 листопада 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №11031200000001727. Видами діяльності є: 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний); 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 35.14 Торгівля електроенергією.
АТ «ЗФЗ» укладено зовнішньоекономічний контракт № 1/17-ZZF-7 від 15 березня 2017 року з фірмою ARSENAL MINERALS LIMITED (Великобританія) на поставку товару, марочний склад якого, кількість, ціна, строки та вартість якого зазначаються в Специфікаціях до контракту. Відповідно до пункту 1 Контракту, детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару знаходяться в Специфікаціях
(додатках) до цього Контракту.
03 серпня 2020 року між AT «ЗФЗ» та ARSENAL MINERALS LIMITED укладено Специфікацію № 16 до Контракту. відповідно до зазначеної специфікації, продавець зобов'язувався поставити на адресу AT «ЗФЗ» товар - Вогнетривкі вироби марки П-91 № 1. країна походження товару - Китай. Виробник - General Mineral (Asia) Co., Ltd. Кількість товару - 350,00 тн. Умови поставки - DAP ст.Запоріжжя-Ліве, Україна. Ціна - 539.00 доларів США /тонна. Також в Специфікації сторони передбачили певні якісні характеристики товару.
09 грудня 2020 року до митного контролю та митного оформлення АТ «Запорізький завод феросплавів» було надіслано засобами електронного зв'язку згідно зі статтею 257 Митного кодексу України митну декларацію в режимі ІМ 40 ДТ (додаткова), якій присвоєно №UA110190/2020/018862 на товар: «Вогнетривкі вироби марки П-91 №1 у вигляді цегли прямокутної форми, випалені. Якісні характеристики: MgO - 90/01%, Fe2O3 - 2.41%, CaO - 2.19%, SiO2 - 1.19%, відкрита пористість - 14.5%, межа міцності при стисненні - 97 Mpa., температура початку розм'ягчення - 1600 град. С.Переклазову цеглу отримують шляхом додавання зв'язувальної речовини, змішування, формування та випалення після формування при температурі 1500-1900 град. С.Цегла призначена для футерування печей, які використовуються при виробництві феросплавів. Країна виробництва: CN Торгова марка: нема даних. Виробник: General Mineral (Asia) Co., Ltd».
Під час митного оформлення, AT «ЗФЗ» надані наступні документи: сертифікат якості № IMFB-6-20 від 21 жовтня 2020 року; сертифікат якості № IMFB-8-20 від 21 жовтня 2020 року; пакувальний лист № IMFB-6-20 від 21 жовтня 2020 року; пакувальний лист № IMFB-8-20 від 21 жовтня 2020 року; інвойс № IMFB-6-20 від 21 жовтня 2020 року; інвойс № IMFB-8-20 від 21 жовтня 2020 року; сервісний коносамент № MSCUEG051120 від 05 листопада 2020 року; сервісний коносамент № MSCUPS071120 від 07 листопада 2020 року; домашній коносамент № DLC2009005 від 20 вересня 2020 року; домашній коносамент № DLC2009007 від 27 вересня 2020 року; залізнична накладна № 40112229 від 08 листопада 2020 року; залізнична накладна № 40614513 від 21 листопада 2020 року; контракт № 1/17-ZZF-7 від 15 березня 2017 року (з додатковими угодами №№ 1. 4. 7. 9, специфікаціях» 16); звернення № 11-159 від 16 листопада 2020 року; звернення № 11-163 від 26 листопада 2020 року; інвойс на фрахт № 2209-19 від 22 вересня 2020 року; інвойс на фрахт № 2809-22 від 28 вересня 2020 року; інвойс третіх осіб № IMFB-6-20 від 27.08.2020; інвойс третіх осіб № IMFB-8-20 від 27 серпня 2020 року; контракт третіх осіб № IMFB-8-20 від 24 серпня 2020 року; лист № 38/10 від 21 жовтня 2020 року; лист № 39/10 від 21 жовтня 2020 року; лист № 44/11 від 25 листопада 2020 року;(з котируванням цін на основну сировини): прайс-лист б/н від 21 червня 2020 року; експортна митна декларація № 090820200080346598 від 16 вересня 2020 року; експортна митна декларація № 090820200080357982 від 23 вересня 2020 року.
У відповідності до статті 337 Митного кодексу України, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, Дніпровською митницею Держмитслужби виявлено недоліки.
На підставі вищевикладеного, запропоновано надати позивачу до митниці: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Для підтвердження митної вартості товару, декларантом AT «ЗФЗ» надано прайс лист від General Mineral (Asia) co.,Ltd від 21 червня 2020 року.
10 грудня 2020 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110190/2020/000054/1, згідно якого збільшено митну вартість товару - Вогнетривові вироби марки П-91 № 1 - з 539 доларів США до 703,10 доларів США за тонну.
Як вбачається з вищезазначеного Рішення, митну вартість визначено за резервним методом згідно наявної у митниці інформації, а саме, використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 0,703100 USD/кг (МД від 22 вересня 2020 року № UA110110/2020/013727, МД від 06 жовтня 2020 року № UA110110/2020/014586, МД від 13 листопада 2020 року № UA110110/2020/016759).
Коригування митної вартості товару стало підставою для складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110190/2020/00224 від 10 грудня 2020 року.
Позивач, не погодившись з правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Як зазначено у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Так, Законом України №227-V від 05 жовтня 2006 року «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А «Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)» у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» 26-29 березня 2001 року вимагають щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: «На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства».
Відповідачем не доведено додержання вимог Закону України №227-V від 05 жовтня 2006 року «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», ст.53 Митного кодексу України при вимаганні від декларанта додаткових документів, оскільки документів, доданих до митної декларації № UA110230/2020/018518 від 26 серпня 2020 року цілком достатньо для ідентифікації товару.
У частині першій статті 57 Митного кодексу України зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: (…) в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; (…) 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Судом, встановлено, що при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслужби виявила наступне:
1. Відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що у документах наданих до митного оформлення Інвойс №IMFB-6-20 від 27 серпня 2020 року та Інвойс №IMFB-8-20 від 27 серпня 2020 року опис товару зазначений як «огнеупорний кирпич MgO 91% min», що не відповідає опису товару, зазначеному у інвойсах №№IMFB-6-20, IMFB-8-20 від 21 жовтня 2020 року;
2. У залізничній накладній для внутрішнього сполучення №40112229 від 08 листопада 2020 року зазначений номер інвойсу №IMFB820 від 21 жовтня 2020 року, який не надавався до митного оформлення;
3. Коносаменти (Bill of lading) №MSCUEG051120 та №MSCUPS071120, які надані до митного оформлення не містять дати відправлення;
4. У Коносаментах (Bill of lading) №MSCUEG051120 та №MSCUPS071120, наданих до митного оформлення зазначено судно MSC GIOVANNA, у Домашніх коносаментах (House bill of lading), які надані до митного оформлення - судно MAERSK НАVANA;
5. У Копії митної декларації країни відправлення №090820200080346598 від 16 вересня 2020 року та Копії митної декларації країни відправлення №090820200080357982 від 23 вересня 2020 року зазначені хімічні показники товару, які відрізняються від хімічних показників товару, які зазначені у Сертифікатах якості (Certificate of quality) б/н від 21 жовтня 2020 року та Доповнені до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікації №16 від 03 серпня 2020 року, які надані до митного оформлення;
6.Заявлені до митного оформлення Інвойс №IMFB-6-20 від 27 серпня 2020 року та Інвойс №IMFB-8-20 від 27 серпня 2020 року, Контракт №IMFB-8-20 від 24 серпня 2020 року містять умови поставки товару FOB-Dalian, а згідно заявленій ЕМД поставка товару здійснюється на умовах DAP-ст. Запоріжжя Ліве.
Однак суд не погоджується що такі розбіжності є підставою для неприйняття митної декларації №UA110190/2020/018863 від 09 грудня 2020 року до митного оформлення, оскільки ідентичність товару підтверджується, зокрема, ідентичним універсальним кодом товару, що зазначається в інвойсах № ІМРВ-6-20 від 21 жовтня 2020 року та № ІМКВ-8-20 під 21 жовтня 2020 року та в експортних митних деклараціях, що надавалися відповідачу під час оформлення товару: 6902100000. Суд не приймає посилання відповідача на те, що відсутність символу «-» між цифрами «8» та «20» реквізитів інвойсу у залізничній накладній, оскільки у графі 9 залізничної накладної № 40112229 від 08 листопада 2020 року зазначається також інший товаросупровідний документ - коносамент № DLC2009005 від 20 вересня 2020 року, реквізити якого повністю співпадають з реквізитами коносаменту, який надавався під час митного оформлення товару.
Щодо зауважень митниці до коносаментів № MSCUEG051120 та № MSCUPS071120, то суд зазначає про те, що під час слідування вантажу товар був перевантажений з судна на судно через те, що пряме сполучення між Китаєм та Україною відсутнє, а відтак оформлено 2 виду коносаменту: домашній коносамент, який оформляється в порту навантаження товару та сервісний коносамент, який оформляється в порту розвантаження товару. Враховуючи вимоги Наказу Міністерства фінансів України № 246 від 22 лютого 2012 року, у митній декларації було зазначено відправника товару, що зазначений у домашніх коносаментах - ІММСО (INDUSTRIAL MINERALS & METALS) Limited, та судна, на яких товар потрапив до України, та які зазначені у сервісних коносаментах - MSC GIOVANNA та MSC LARA. Щодо дати відправленнях у коносаментах № MSCUEG051120 та № MSCUPS071120 необхідно зазначити, що вони є сервісними, які складаються під час розвантаження товару. За цими коносаментами, окрім товару, що є предметом контракту між AT «ЗФЗ» та ARSENAL MINERALS LIMITED, поставлялося до порту Одеси багато інших товарів для інших осіб. Зокрема, по коносаменту № MSCUEG051120 поставлялося 451 найменувань товарів, а по коносаменту № MSCUPS071120 - 586 найменувань товарів. Таким чином, суд погоджується що тим, що у зв'язку із обсягом найменувань можна допустити відсутність дати відправлення. Разом з тим слід зазначити, що №MSCUEG051120 та №MSGUPS071120 містять дати їх складання.
Щодо відмінності хімічних показників у специфікаціях, то зазначає що хімічні показники, зазначені у митній декларації країни відправлення не суперечить вимогам, які сторони встановили у Специфікації № 16 до Контракту. Про певну відмінність в хімічних показниках зазначених у сертифікатах якості та митних деклараціях країни відправлення зазначає Продавець у своєму листі № 23/01 від 19 січня 2021 року. Така відмінність викликана через те, одо оформлення митних документів в країні відправлення відбувається на підставі законів країни відправлення. У зв'язку з великими об'ємами експорту у митних деклараціях країни відправлення зазначаються усереднені хімічні показники партій, виготовлених та відвантажених на протязі місяця. Відхилення хімічних показників, зазначених у сертифікаті якості постачальника від експортної декларації складають не більше 1%, що не має значення на характеристики та код відвантаженого товару. У разі якщо відхилення хімічних показників, зазначених в сертифікаті якості постачальника від експортної декларації відрізняються не більше ніж на 1%, в експортну декларацію заносяться усереднені хімічні показники партій, відвантажених за місяць. Хімічні показники, зазначені в експортній декларації, мають виключно інформативний характер для митних органів.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що заявлені до митного оформлення інвойси № IMFB-6-20 від 27 серпня 2020 року та № IMFB-8-20 складені між виробником товару (General Mineral (Asia) Co. Ltd) та відправником товару (ІММСО (Industrial Minerals & Metals) Limited) на підставі контракту № IMFB-8-20 від 24 серпня 2020 року. Відповідно до умов зазначеного контракту, товар поставляється на умовах FOB Dalian, China (lncoterms 2010). Натомість у експортній митний декларації зазначено умови поставки DAP ст. Запоріжжя-Ліве, що відповідає умовам, що погодили між собою у Специфікації № 16 до Контракту Продавець та Покупець,.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача, викладених у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110190/2020/000054/1 від 10 грудня 2020 року судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 0,703100 USD/кг (МД від 22 вересня 2020 року № UA110110/2020/013727, МД від 06 жовтня 2020 року № UA110110/2020/014586, МД від 13 листопада 2020 року № UA110110/2020/016759).
Суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17.
Однак, у оскаржуваному рішенні про коригування відсутні пояснення щодо зроблених коригувань, у тому числі коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів та комерційних умов.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення , є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.
Параграфом 2 Статті VII «Оцінка товару для митних цілей» Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ від 30 жотвня 1947 року) передбачено: «2. (a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) (b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) …».
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 5 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року»: «1. (a) Якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї Статті базується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються у найбільшій сукупній кількості в той час або приблизно в той час, коли відбувається імпорт товарів, що оцінюється, особам, які не пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, при дотриманні вимог відрахування нижченаведеного: (…) (b) Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час ввезення або приблизно в час ввезення товарів, що оцінюються, то митна вартість, яка в інших випадках підпадає під положення параграфа 1(а), ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних на найбільш ранню дату після імпорту товарів, що оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту».
У підпункті «с» пункту 3 Примітки до статті 7 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», зокрема, зазначено: «3.Деякі приклади розумної гнучкості: (…) с) дедуктивний метод вимога про те, що товари продаватимуся в «тому стані, як вони імпортуються», що містить в підпункті «а» пункту 1 статті 5, може тлумачитися гнучко; вимога про «90 днів» може застосовуватись гнучко».
Документально відповідачем не доведено, що ціна вищевказаного товару з вересня - листопада 2020 року (митне оформлення за від 22 вересня 2020 року № UA110110/2020/013727, МД від 06 жовтня 2020 року № UA110110/2020/014586, МД від 13 листопада 2020 року № UA110110/2020/016759 взята відповідачем як джерело цінової інформації) до 09 грудня 2020 року (митне оформлення позивачем за МД № №UA110190/2020/018863 від 09 грудня 2020 року) залишалась незмінною на світовому ринку.
Отже, відповідач не обґрунтував, чому ним взята як джерело для визначення митної вартості товару саме МД від 22 вересня 2020 року № UA110110/2020/013727, МД від 06 жовтня 2020 року № UA110110/2020/014586, МД від 13 листопада 2020 року № UA110110/2020/016759 та не взяті до уваги інші джерела цінової інформації.
У пункту 3 розділу 3 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених 11 вересня 2015 року наказом ДФС України №689, зазначено: «3.Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі. При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об'єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатку (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту). При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків на підставі сировинних складових ураховуються дані про вміст сировини, що використовується для виготовлення цього товару. За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару».
Дніпровською митницею Держмнтслужби не надано до суду доказів вивчення всіх можливих джерел інформації, передбачених «Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» при прийнятті Рішення про коригування митної вартості товарів.
Звідси, Дніпровською митницею Держмитслужби не доведено причини надання переваг одним джерелам цінової інформації перед іншими.
Як зазначено у частині першій статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
За правилами частини 2 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 Митного кодексу України).
Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, відповідно до приписів частини другої статті 58 Митного кодексу України.
Звідси, Дніпровською митницею Держмитслужби не доведено правомірність переходу до другорядних методів визначення митної вартості товарів, як то передбачено пунктом 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.
З урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд приходить до висновку, що Дніпровською митницею Держмитслужби не доведено наявність правових підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA110190/2020/000054/1 від 10 грудня 2020 року.
Доказів притягнення декларанта чи перевізника товару до відповідальності за статтею 483 Митного кодексу України за надання неправдивих відомостей для визначення митної вартості товару Дніпровською митницею Держмитслужби до суду не надано.
Отже, Дніпровська митниця Держмитслужби не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права висловлені колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 18 січня 2018 року по справі №814/1204/15.
Надаючи правову оцінку прийняттю Дніпровською митницею Держмитслужби Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яка є предметом спору у цій справі суд виходить з наступного.
Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Як зазначено у пункті 7.1 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672 (надалі «Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»).
У поданій до суду Картці відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110190/2020/00224 від 10 грудня 2020 року зазначені причини відмови аналогічні викладеним у Рішенні про коригування митної вартості товарів.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару після отримання від позивача документів.
Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив застосування другорядних методів.
На думку суду позивачем доведено обґрунтованість визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції)) та безпідставність застосування відповідачем другорядного методу.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого на підстав поданих ним документів. Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядних методів.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110190/2020/000054/1 від 10 грудня 2020 року та, відповідно, Картка відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110190/2020/00224 від 10 грудня 2020 року, прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8487,92 грн., що підтверджується платіжними доручення від 11 лютого 2021 року №361094 на суму 2270,00 грн. та від 11 лютого 2021 року №361093 на суму 6217,92 грн., а відтак сплачена сума судового збору підлягаю стягненню на користь АТ «Запорізький завод феросплавів» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110190/2020/00224 від 10 грудня 2020 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110190/2020/000054/1 від 10 грудня 2020 року.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 8487,92 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення виготовлено та підписано 22 червня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов