14 червня 2021 року (13 год. 04 хв.) Справа № 280/2190/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Конишевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Козинець А.А.,
представників сторін:
позивача- Єренко Д.В.,
відповідача 1- не з'явився,
відповідач 2,3 -Усатенко Д.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур, гарнізонів (на правах місцевих) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15)
Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051)
Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ 02910019)
про визнання протиправним та скасування рішення,
19.03.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур, гарнізонів (на правах місцевих) (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Київської міської прокуратури (далі - відповідач 3), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 2 від 24.12.2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації.
Визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської прокуратури № 356к від 04.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва та органів прокуратури у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру» з 13.03.2021;
визнати ОСОБА_1 такою, що успішно пройшла атестацію.
поновити ОСОБА_1 в Голосіївській окружній прокуратурі міста Києва та органах прокуратури на рівнозначній посаді з 13.03.2021.
Стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 року по день винесення рішення у справі.
Судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідачів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Восьмої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації за підсумками співбесіди є необгрунтованим та протиправним, оскільки базується виключно на припущеннях членів комісії, а тому підлягає скасуванню. Також позивач вказує, що оскільки на момент звільнення позивачки зупинено дію ст. 60 Закону України «Про прокуратуру», якою регулюються правовідносини щодо звільнення прокурорів при ліквідації чи організації органу прокуратури, що свідчить про відсутність механізму та підстав звільнення відповідного прокурора. Крім того, представник позивача зазначає, що оспорюваний наказ про звільнення винесено під час перебування позивача у щорічній відпустці, що суперечить положенням ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). У зв'язку з цим, зазначає, що оспорюваний наказ підлягає скасуванню, а позивачка підлягає поновленню на посаді прокурора та органах прокуратури. Крім того, позивач зазначив, що співбесіда та її оцінювання носило виключно суб'єктивний характер, дослідження ж відповідності позивача як прокурора вимогам компетентності, професійної етики та доброчесності відбувалося поверхнево, позивачу не було надано часу для надання документів а додаткових пояснень. Просив позов задовольнити.
Відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву.
Відповідач 2 (Офіс Генерального прокурора) проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав. Зокрема зазначив, що під час співбесіди кадрова комісія дійшла обґрунтованих сумнівів щодо рівня компетентності та відповідності вимогам професійної етики та доброчесності позивача, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог Закону №113-ІХ. Крім того, кадрова комісія не зобов'язана нормами закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв. Відсутність у суду законодавчої можливості перевіряти ці обставини у зв'язку з об'єктивними причинами на приклад, таємність обговорення членами комісії кадрових комісій отриманої інформації, жодним чином не свідчить автоматично, що рішення кадрової комісії є неправомірним та підлягає скасуванню. Обсяг мотивованості рішення комісії чинним законодавством не визначений, тому вважає співбесіда була проведена з дотриманням норм чинного законодавства. Також відповідач зазначає, що повноваження кадрових комісій здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійності прокурора є дискреційними і суд не наділений повноваженнями надавати їм оцінку. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач 3 (Київська міська прокуратура) проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав. Зазначає, що позивача звільнено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ, який є спеціальним по відношенню до інших нормативно-правових актів, що регулюють питання трудових відносин працівників прокуратури. Положення Закону №113-ІХ та Закону України "Про прокуратуру" є спеціальними по відношенню КЗпП України. Згідно з п. 6 р. ІІ Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".Щодо посилання позивача на відсутність ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України, то Законом №113-ІХ також прямо передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Оскільки проходження атестації прямо передбачено Законом, воно не може вважатися порушенням прав позивача. Передбачена Законом атестація здійснюється на підставі Порядку проходження прокурорами атестації №221, який протиправним не визнавався. Зокрема позивачем подано заяву, якою підтверджено згоду на участь у процедурі атестації. З приводу звільнення позивача під час відпустки, зазначив, що у зв'язку з початком роботи окружних прокуратур з 15.03.2021 та затвердження нової структури та штатної чисельності Київської міської прокуратури всі працівники, які неуспішно пройшли атестацію, підлягали звільненню в останній робочий день діяльності місцевих прокуратур, з 12.03.2021 (день звільнення - останній робочий день). Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче засідання на 20.04.2021.
Протокольною ухвалою від 20.04.2021 підготовче засідання відкладено до 11.05.2021.
Протокольною ухвалою від 11.05.2021 підготовче засідання відкладено до 25.05.2021.
Ухвалою від 25.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2021.
У судовому засіданні 14.06.2021 представники позивача та відповідачів підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи. Судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини.
Наказом Прокуратури Запорізької області № 125к від 24.03.2015 року, позивача було призначено на посаду прокурора прокуратури Заводського району м. Запоріжжя (а.с.23).
Згідно наказу прокуратури міста Києва № 1321к від 03.08.2016 позивача було призначено на посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва в порядку переведення з органів прокуратури Запорізької області (а.с.24).
09.10.2019 Позивачем було подано заяву про відповідне переведення та проходження атестації (а.с.25).
У відповідності до Графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, 26.10.2020 позивачем пройдено перший етап атестації, що включав в себе проходження тестових завдань та набрав 85 балів, що підтверджується витягом з Відомості про результати тестування.
Першою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення №1 від 26.10.2020 «Про допуск прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) до складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички із використанням комп'ютерної техніки», згідно якого, ОСОБА_1 допущено до другого етапу атестації (порядковий № 386 у списку допущених прокурорів).
Другий етап 05.11.2020 року позивачем складено успішно (106 балів). У зв'язку з чим, відповідно до п.1 розділу IV «Порядку проходження прокурорами атестації», останньою згідно рішення Другої кадрової комісії № 4 від 05.11.2020 допущено до третього етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора, що відбулося 24.12.2020 року.
24.12.2020 позивачем було виконано практичне завдання, відповідь на практичне завдання під час третього етапу атестації позивачем надано вірно, жодних запитань від членів комісії з приводу виконання нею такого практичного завдання взагалі не було.
Вказана співбесіда проводилася Восьмою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), за результатом якої Комісією прийнято рішення № 2 від 24.12.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» (а.с.179-181).
24.12.2020 на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора з'явилась відповідна інформація.
04.03.2021 Київською міською прокуратурою був винесений наказ № 356к, згідно якого наказано: звільнити ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку провести розрахунок.
Підставою для його прийняття стало рішення Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 2 від 24.12.2020, а також наказ Генерального прокурора № 2ш від 17.02.2021.
Позивач вважає, що рішення № 2 від 24.12.2020 щодо неуспішного проходження атестації позивачем за підсумками проведеної співбесіди та наказ про звільнення є необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з чим, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно пунктів 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно із п. 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
У відповідності до пункту 11 Порядку №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
Згідно п. 7 Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.
До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп'ютерної техніки.
Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів:
1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;
2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;
Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
В силу приписів пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог Закону № 113-IX та Порядку № 221, на ім'я Генерального прокурора позивач 09.10.2019 подав заяву затвердженої типової формою про його переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Водночас зміст вказаної заяви однозначно свідчить про те, що позивач надав згоду на проходження атестації, погодився з умовами та процедурами її проведення, що передбачені Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим Генеральним прокурором, а також усвідомлював наслідки неуспішного проходження ним атестації, в тому числі у вигляді звільнення з посади прокурора.
Суд зауважує, що із запровадженням процедури реформування органів прокуратури, законодавець чітко визначив, які саме дії має вчинити особа для подальшого проходження служби в органах прокуратури та окреслив умову продовження відповідної служби, а саме - за наслідками успішного проходження атестації.
Відповідачі не заперечували, що позивач успішно пройшла перших два етапи атестації та була допущена до співбесіди. Перед проведенням співбесіди, позивач виконала практичне завдання та надала відповіді на поставлені питання.
Як вже зазначено судом вище, запитань з приводу виконаного практичного завдання у комісії з атестації прокурорів не виникало.
Однак, комісією зазначено, що під час проведення співбесіди з'ясовані обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності.
Так, восьмою кадровою комісією з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), 24.12.2020 було ухвалено рішення №2 про неуспішне проходження прокурором атестації.
Судом під час розгляду справи по суті був досліджений відеодоказ (співбесіда позивача) та проведений змістовний аналіз оскаржуваного рішення, який свідчить про те, що підставами для прийняття рішення про не проходження позивачем атестації стали висновки комісії про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, які обґрунтовуються наступним.
Під час проведення співбесіди з позивачем у комісії виник сумнів стосовно незалежності та особистої відповідальності прокурора при прийнятті нею рішень під час виконання службових обов'язків.
Так, в рішенні №2 від 24.12.2020 (т.1 а.с.179) зазначено, що відповідно до матеріалів КДКП 07/3/2-10079дс20, 07/3/2-1113дс20 встановлено, що прокурор ОСОБА_1 була старшою в групі прокурорів за обвинуваченням особи у вчиненні особливо тяжкого злочину, однак прокурор ОСОБА_1 тричі не з 'являлась в судове засідання та не було забезпечено, як старшим групи прокурорів іншого прокурора з групи прокурорів в засідання суду апеляційної інстанції згідно норм КПК.
Позивач з цього приводу пояснила, що судові повістки не отримувала та її керівництво не передавало їй для виконання повістки з резолюцією керівника прийняти участь у судовому засіданні, оскільки відповідно до організації роботи в органах прокуратури вся вхідна кореспонденція, в тому числі судові повістки про виклик для участі у судовому засіданні спочатку надходять керівництву і залежно від навантаженності та зайнятості у судових засіданнях він визначає хто буде приймати участь у судовому засіданні і це не завжди старший групи прокурорів, як на це акцентувала увагу кадрова комісія. Крім того, організація роботи у прокуратурі та те, за яким порядком вони як прокурори приймають участь у судових засіданнях, визначається відповідно до завантаженості та кількості судових засідань, які призначаються на день, у зв'язку з чим іноді вони не мають можливості з'явитися на всі призначені засідання через неможливість такої явки у зв'язку з зайнятістю в інших провадженнях.
Вказані факти зазначені у рішенні № 1113 дс-20 від 30.11.2020 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, тому суд вважає, що даний факт не міг бути підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації.
Також Восьмою кадровою комісією, досліджувалося питання з приводу двох дисциплінарних скарг про вчинення останньою дисциплінарного проступку.
В свою чергу, позивач надала пояснення з приводу того, що їй надійшло два рішення про відмову кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів з Офісу Генерального прокурора про відмову у відкритті провадження за вказаними скаргами, оскільки скарги не містили жодних відомостей про допущення позивачем дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності. І те, що членом комісії з розгляду вказаних скарг не було встановлено невиконання чи неналежне виконання її службових обов'язків, а також вчинків, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об'єктивності, незалежності.
Пояснення позивача підтверджуються Рішенням кадрової комісії Офісу Генерального прокурора № 1007дс-20 від 30.10.2020 «Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження» (т.1 а.с.33) та Рішенням кадрової комісії Офісу Генерального прокурора № 1113дс-20 від 30.11.2020 «Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження» (т.1 а.с.35).
Доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що могло вплинути на прийняття рішення комісією про неуспішне проходження позивачем атестації, суду надано не було.
Стосовно наявності в мережі «Інтернет» резюме позивача про пошук роботи, яке датовано 2015 роком.
З цього приводу позивачем було зазначено, що у 2015 році вона працювала у прокуратурі Заводського району м. Запоріжжя, перед тим навчалася в м. Києві в Національній Академії прокуратури, де познайомилась з хлопцем, який зробив їй пропозицію і який залишився працювати та жити в Києві. Вільних місць для того, щоб перевестись у прокуратуру у м. Києві на той час не було, тому з метою збереження сім'ї, вона також хотіла дізнатися про інші вакантні місця для юриста. І коли вже дізналась про те, що є вакантні посади у Київській місцевій прокуратурі № 1 її було в порядку переведення призначено на посаду прокурора у вказаній прокуратурі.
Таким чином, суд вважає, що існування резюме позивача 2015 року про пошук роботи, не може свідчити про її небажання працювати в органах прокуратури та не є порушенням прокурором правил професійної етики та доброчесності. Слід зазначити, що про своє бажання працювати в органах прокуратури позивач підтвердила тим, що з 2015 року безперервно працювала і органах прокуратури та зазначила про це під час співбесіди, тому суд вважає, що дана обставина не може бути покладена в основу рішення про неуспішне проходження атестації.
Також в рішенні комісії зазначено, що під час проходження співбесіди прокурор ОСОБА_1 вела себе зухвало, не бажаючи надавати щирі та правдиві відповіді на запитання членів комісії, що вказує на низький рівень професійної етики. Крім того у відкритому доступі на ресурсах всесвітньої мережі Інтернет розміщена інформація щодо неналежної поведінки прокурора під час судових засідань, що дискредитує та створює негативний імідж органів прокуратури. Вказані обставини свідчать про недотримання ОСОБА_1 норм професійної етики, що проявилися у нещирості надання інформації, а також ухиленні від надання прямих відповідей на запитання.
Щодо зухвалої поведінки позивача під час співбесіди, суд зазначає, що при перегляді відеозапису, судом не було виявлено не етичної поведінки позивача, на запитання надавалися відповіді, з помірним хвилюванням, яке притаманне всім особам, які проходять будь-які види перевірок, в тому числі атестації.
У комісії також виникало питання, щодо невідповідність витрат прокурора та членів його сім'ї задекларованим доходам.
Згідно даних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2017 рік, прокурор зазначає право користування квартирою в м. Києві загальною площею 25 кв.м., власником якої є ОСОБА_2 з 28.10.2017 року та автомобілем Citroen СІ (2013 р.в.) з 22.11.2017, а з 2019 року автомобілем Mazda 3 (2015 р.в.), власниками яких є родичі які мешкають у м.Запоріжжі. Вищезазначена квартира є постійним місцем проживання позивача з 2017 року і на день проходження атестації. Як зазначає відповідач, під час співбесіди прокурор не змогла пояснити походження коштів на придбання майна ОСОБА_2 , яка є її бабусею та має вік понад 80 років. Також не змогла пояснити доцільності передачі, у використання ОСОБА_1 автомобіля Citroen СІ (2013 року) з 2017 року та автомобіля Mazda 3 (2015 року) з 2019 року, оскільки власники автомобілів постійно проживають в м. Запоріжжя та купувалися для особистого використання їх власниками.
Позивач під час співбесіди пояснила комісії, що власниками вказаних автомобілів є її родичі (мати та сестра), які проживають у м. Запоріжжі, однак у зв'язку з тим, що на той час вони ними не користувалися, такі автомобілі тимчасово були надані родичами у користування позивача для використання у повсякденному житті.
Так, зокрема, під час співбесіди членами Восьмої кадрової комісії задані питання де проживає позивач, кому належить квартира у якій вона проживає.
Позивачем надано відповіді, що квартира, в якій вона мешкає на праві власності належить її бабусі, яка все життя працювала на посаді головного бухгалтера та мала фінансову можливість придбати квартиру.
На питання чи може позивач підтвердити доходи бабусі, зазначила, що довідки про доходи бабусі на час співбесіди не має.
Зокрема, членом Восьмої кадрової комісії запитано позивача, яким автомобілем вона користується та кому він належить?
Зі свого боку позивач пояснила, що автомобіль, який перебуває у її користуванні, на праві власності належить її матері, яка приблизно 30 років є приватним підприємцем та також має фінансову можливість придбати автомобіль та надати їй його у користування.
Слід зазначити, що положеннями п.11 розділу IV «Порядку проходження прокурорами атестації», передбачено, що перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Судом встановлено, що напередодні співбесіди на електронну адресу позивача жодних питань щодо матеріалів атестації, в тому числі щодо її майнового стану не надходило.
Погоджується суд з доводами позивача, що не було надано можливості продовжити співбесіду у інший день, для підготовки документів підтверджуючих джерело походження майна, яке перебуває у її користуванні. Таким чином, позивач взагалі була позбавлена будь-якої можливості обгрунтувати та довести свою позицію щодо поставлених питань з посиланням на відповідні документи. Також, позивачем надіслано на електронну адресу Восьмої кадрової комісії 19.01.2021 заяву з проханням надати можливість повторно пройти співбесіду та надати підтверджуючі документи, з приводу питань майнового характеру членів комісії, однак відповіді позивач не отримала (т.1 а.с.37).
З приводу аргумента позивача, що позивачу на співбесіді були поставлені запитання які не стосувалися її діяльності як прокурора, а торкалися її родичів та не могли бути предметом дослідження комісією, суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором в тому числі про відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.
В рішенні №2 від 24.12.2020 зазначено, що провівши співбесіду з позивачем, у кадрової комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача вимогам професійної етики в частині користування майном.
Разом з тим, суд зауважує, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття (пункт 2 Порядку № 233).
Крім того, загальними вимогами, що висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Фактично оскаржуване рішення в цій частині зводиться до констатації фактів з приводу користування майном позивачем, яке належить її родичам.
Кадрова комісія, вважаючи що дії позивача суперечать вимогам професійної етики та порушують норми законодавчих актів або ж Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, була зобов'язана належним чином обґрунтувати відповідні висновки та з посиланням на конкретні докази та обставини пояснити, в чому саме полягає допущене позивачем порушення та чому, на думку комісії, таке порушення свідчить про недотримання позивачем професійної етики. Втім, оскаржуване рішенні такого обґрунтування не містить.
Також суд зазначає, що позивач декларувала відповідні права користування майном третіх осіб (транспортними засобами та квартирою ).
Пунктом 9 розділу IV «Порядку проходження прокурорами атестації», для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII) Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
За приписами пункту 8 частини першої статті11 Закону №1700-VII до повноважень НАЗК належать цим Законом здійснення в порядку, визначеному, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої та другої статті 50 Закону №1700-VII НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Отже, повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом №1700-VII.
З урахуванням наведеного, висновки кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики в частині користування майном третіх осіб є необґрунтованими, суб'єктивними і такими, що зроблені винятково на підставі припущень та за відсутності будь-яких належних доказів, які б окремо або в сукупності свідчили про порушення позивачем вимог законодавства у сфері запобігання корупції, зокрема щодо відповідності витрат і майна прокурора та членів його сім'ї задекларованим доходам, декларування ним недостовірних відомостей, наявності ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості набутих активів.
До матеріалів справи долучені декларації за 2013, 2014,2015 роки, електронні декларації на сайті НАЗК, доказів щодо недостовірності даних у цих деклараціях або доказів невідповідності вартості майна доходам позивача, суду надано не було.
В матеріалах справи міститься копія витягу з Висновку Міністерства доходів і зборів України від 18.11.2014 №26291/10/08-30-17-04-17 про результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей зазначених у декларації за 2013 (Т.1 а.с.243). Доказів щодо негативних висновків за результатами проведеної перевірки, суду надано не було
З аналізу наведених вище обставин, суд вважає, що будь-яке питання стосовно доброчесності прокурора не може бути ініційоване на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування без взаємодії з Національним агентством з питань запобігання корупції, до повноважень якого належить проведення перевірок суб'єктів декларування та ведення згаданого реєстру.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку рішенням кадрових комісій за результатами атестації, зокрема на предмет дотримання прокурором правил професійної етики, доброчесності та рівня його професійної компетентності.
Оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу I Порядку № 221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд немає повноважень оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації по суті.
Аналогічний висновок був виладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 по справі №120/3458/20-а
З огляду на викладене вище, суд робить висновок про протиправність рішення Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 2 від 24.12.2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації та його скасування.
Враховуючи, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697-VII, а також з огляду на визнання такого рішення судом неправомірним, наявні підстави для скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
Щодо звільнення позивача під час перебування у відпустці.
Згідно з ч. 5 ст. 40 цього Кодексу, внесеною Законом №113, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті (... ) встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Згідно з п. 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113 перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Порядок звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, в той час, як трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так відповідно до п.17 Порядку звільнення прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів, затверджений Наказом Генерального прокурора від 17 грудня 2020 року № 589 (у вільному доступі на офіційному сайті Офіс Генерального прокурора) наказ про звільнення може бути виданий у період тимчасової непрацездатності прокурора або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що наказ про звільнення позивача з посади в органах прокуратури може бути виданий у період перебування у відпустці, однак дата звільнення, це перший робочий день після закінчення відпустки.
Судом встановлено, що позивачу було надано щорічну відпустку з 26.02.2021 до 12.03.2021 (наказ №319к від 25.02.2021 Т.1 а.с.70). Враховуючи, що день звільнення позивача 12.03.2021, збігається з останнім днем перебування у відпустці, таким чином, відповідачем не було дотримано порядок звільнення позивача.
Зокрема, суд вважає за необхідне зазначити, що початок роботи окружних прокуратур з 15.03.2021 та скорочення штатної чисельності в прокуратурі де працювала позивач ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача щодо дотримання порядку звільнення.
Щодо способу поновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Оскільки позивачем успішно пройдено перші два етапи атестації, а рішення Восьмої кадрової комісії №2 від 24.12.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" за наслідками співбесіди визнано протиправним, є всі підстави для висновку про те, що позивач пройшов атестацію, і поновлення його на посаді у Голосіївській окружній прокуратурі міста Києва та органах прокуратури на рівнозначній посаді, що є належним способом захисту порушеного права.
Щодо дати поновлення на посаді суд зазначає, що згідно з оскаржуваним наказом від 04.03.2021 №356к позивача звільнено з 12.03.2021, відповідно, позивач підлягає поновленню з 13.03.2021.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №100 (далі Порядок №100).
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
За приписами п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою Київської місцевої прокуратури позивач отримала за січень 2021 (19 робочих днів) -21504,65 грн., а за лютий 2021 (20 робочих днів) -21914,63 грн. (т.1 - а.с.74). Середньоденна заробітна плата складає 1113,31 грн.
Період вимушеного прогулу з 13.03.2021 року по 14.06.2021 року складає 63 робочих дні.
Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 70138,53 грн. ( з розрахунку: 1113,31 грн. х 63).
Одночасно суд наголошує, що згідно із п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є, відповідно, обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача визначена без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець у порядку, визначеному законом.
У силу вимог пунктів 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Щодо судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір згідно у розмірі 908, 00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом досліджено, що витратами позивача, пов'язаними з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, що надавалася ОСОБА_3 (адвокат) на підставі договору про надання правової допомоги від 17.03.2021 №б/н (том 3, а.с.6 та зворотна сторона).
При цьому, відповідно до умов, визначених у додатку № 1 до договору від 17.03.2021 про надання правової допомоги, позивач погодив з адвокатом, що вартість наданих йому послуг становить:
- надання консультації, опрацювання доказів, написання позовної заяви 10 000,00 грн.
- надання відповіді на відзив 2000 грн.
-представництво інтересів у судовому засіданні 2000 грн. (за кожне).
Відтак, розмір витрат, які позивач має сплатити за професійну правничу допомогу, обумовлена сторонами та належить до судових витрат.
До матеріалів справи також надані акти приймання-передачі виконаних робіт від 17.03.2021, 20.04.2021, 30.04.2021 та квитанції до прибуткового касового ордера №20104, №17/03, №30/40 на зазначені суми.
Стосовно представництва у суді 20.04.2021 на суму 2000 грн., судом встановлено, що підготовче засідання проводилося 4 хв., тому суд не вважає співмірним дану суму та зменшує її до 1000 грн.
Стосовно написання відповіді на відзив на суму 2000 грн., суд також не вважає її співмірною з огляду на те, що більшість відзиву зводиться до аргументів які викладені у позовній заяві, тому зменшує суму до 1000 грн.
Враховуючи наведене, виходячи з встановлених судом обставин справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн. суд вважає обґрунтованою, доведеною, об'єктивною, розумною, а такі витрати неминучими. Визначений розмір витрат позивача відповідає складності справи та зусиллям, які були необхідними для поновлення прав позивача.
Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір за звернення до суду із вимогами про скасування рішення про неуспішне проходження атестації підлягають стягненню на користь позивача.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур, гарнізонів (на правах місцевих) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ 02910019)- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 2 від 24.12.2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації.
Визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської прокуратури № 356к від 04.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва та органів прокуратури у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру» з 12.03.2021.
Визнати ОСОБА_1 такою, що успішно пройшла атестацію.
Поновити ОСОБА_1 в Голосіївській окружній прокуратурі міста Києва та органах прокуратури на рівнозначній посаді з 13.03.2021.
Стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по 14.06.2021 в сумі 70138,53 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 33399,30 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Голосіївській окружній прокуратурі міста Києва та органах прокуратури на рівнозначній посаді з 13.03.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ 02910019).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 23.06.2021.
Суддя О.В. Конишева