22 червня 2021 року Справа № 280/4006/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
19 травня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період строкової військової служби;
перевести з 01.03.2021 з призначеної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», та обчислити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням складових заробітної плати, відповідно до довідок від 23.02.2021 №005-Я-09-16 та №005-Я-09-16/1, виданих Департаментом економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації, та виплатити недоотримані кошти.
Ухвалою суду від 24.05.2021 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а 01.03.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про його переведення на пенсію за віком, на умовах Закону України «Про державну службу». Разом з тим, позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, з посиланням на те, що станом на 01.05.2016 позивач не має необхідного стажу для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу». Також, відповідач відмовив у зарахуванні до стажу державної служби періоду строкової служби в Радянській Армії з 27.10.1997 по 29.10.1979. Позивач вважає, що він має право на зарахування періоду строкової служби в Радянській Армії з 27.10.1997 по 29.10.1979 до стажу державної служби, а оскільки позивач має стаж державної служби понад 10 років та страховий стаж понад 40 років, то відповідно має право на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу». Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивачу було правомірно відмовлено у переведенні на пенсію за Законом України «Про державну службу», у зв'язку із відсутністю необхідного стажу державного службовця. Відповідач зазначає, що у відповідності до Закону №3723 до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, зараховується лише час перебування на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Вказує, що станом на 01.05.2016, згідно з записами в трудовій книжці, позивач має 8 років 4 місяці 15 днів стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723. Також, відповідач вказав на те, що служба в армії не належить до посад державної служби, передбачених ст.25 Закону №3723, а тому період проходження позивачем служби в армії за період з 27.10.1997 по 29.10.1979 до стажу державної служби не включається. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 04.03.2021 №52/03-16 позивачу відмовлено у задоволенні заяви, оскільки на 01 травня 2016 року стаж віднесений до категорій посад державних службовців складає менше 10 років, а саме 8 років 4 місяці 15 днів.
Не погодившись із відмовою у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
1 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-VIII, згідно ч.2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З матеріалів справи встановлено, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію, відповідно до положень Закону України «Про державну службу», стало те, що на думку відповідача, позивач має лише 8 років 4 місяці та 15 днів стажу на посадах державної служби з мінімально необхідних 10 років.
При цьому, спірним між сторонами у даній справі є питання зарахування до стажу на посадах державної служби періоду проходження військової служби в Радянській Армії у період з 27.10.1977 по 29.10.1979.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ та управлінні НБУ) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування часу військової служби з 27.10.1977 по 29.10.1979 до стажу державної служби не зважаючи на те, що така посада не віднесена до посад державних службовців.
Суд зазначає, що віднесення періоду військової служби до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, є певною соціальною гарантією військовослужбовців, а тому повинна застосовуватись поряд із положенням Закону України «Про державну службу».
За таких обставин, оскільки позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно має право на переведення його на пенсію за умовами Закону України «Про державну службу».
При цьому, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є не визнання дій протиправними, як того просить позивач, а скасування рішення, яким позивачу відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим суд виходить за межі позовних вимог в зазначеній частині, як то передбачено частиною 2 статті 9 КАС України.
Також, суд зазначає, що позовні вимоги про обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням складових заробітної плати, відповідно до довідок від 23.02.2021 №005-Я-09-16 та №005-Я-09-16/1, виданих Департаментом економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації, є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Суд звертає увагу на те, що спір між сторонами щодо розміру пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» ще не виник, оскільки позивачу взагалі було відмовлено у призначенні відповідного виду пенсії.
Так саме не було позивачу відмовлено і у прийнятті та врахуванні довідок від 23.02.2021 №005-Я-09-16 та №005-Я-09-16/1, виданих Департаментом економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації, а тому права які позивач просить суд захистити ще не порушені.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.03.2021 №52/03-16, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період строкової військової служби з 27.10.1977 по 29.10.1979.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 01.03.2021 з призначеної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», та виплатити недоотримані кошти.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова