про повернення заяви
23 червня 2021 рокум. Ужгород№ ЗВ/260/24/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони у виконавчому провадженні,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просить: замінити вибулого стягувача ТОВ «Кредитні Ініціативи» на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні №58597144, яке перебуває у приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни та відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса від 05.02.2019 року №3043 про стягнення заборгованості по Кредитному договору №630073195 в загальній сумі 8844,81 грн.
Ухвалою судді від 09 червня 2021 року вищевказану заяву залишено без руху та надано заявнику п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Для усунення недоліків заяви заявнику необхідно було надати суду докази сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.
22 червня 2021 року засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява, згідно якої на виконання ухвали суду від 09 червня 2021 року заявником зазначено, що Законом України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження судовий збір не справляється.
З приводу зазначеного заявником щодо відсутності обов'язку сплати судового збору в даній категорії справ, то суд зазначає наступне.
Статтею 379 КАС України не врегульовані вимоги щодо форми та змісту подання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відтак, виходячи із приписів частини 6 статті 7 КАС України щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаної заяви визначаються загальними нормами, зокрема, статтями 160 (щодо форми та змісту позовної заяви) та 167 (щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення) КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" (далі по тексту - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (стаття 3 Закону України "Про судовий збір").
При цьому, Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік випадків несплати судового збору або пільг для несплати судового збору.
З системного аналізу вище вказаних правових норм можна дійти висновку, що судовий збір сплачується за подання до суду усіх заяв (скарг, клопотань тощо), окрім вичерпного переліку випадків несплати судового збору визначених Законом України "Про судовий збір".
Суд констатує, що заява про заміну сторони виконавчого провадження не входить до вичерпного переліку випадків несплати судового збору визначених Законом України "Про судовий збір", а суд не має повноважень без врахування вищевказаних вимог розглянути заяву без оплати судового збору.
Так, заявник до осіб, яким надані пільги щодо сплати судового збору, які визначені статтею 5 Закону України "Про судовий збір" не відноситься.
Разом з тим, рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та обов'язків, тобто є конкретизацією загального принципу рівності всіх перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.
Крім того, суд зауважує, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки статтею 379 КАС України не встановлено інше, а також враховуючи те, що Закарпатський окружний адміністративний суд не розглядав справу, як суд першої інстанції, і судовий збір не оплачувався в межах адміністративної справи, то зазначене правило поширюється і на випадки звернення заінтересованої особи з відповідною заявою.
Отже, суд не може за власною ініціативою без законних на те підстав прийняти заяву без сплати судового збору.
Законодавець у статті 8 Закону "Про судовий збір" закріпив норму відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором. Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland")).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia")).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").
Відтак, виходячи із приписів частини шостої статті 7 цього ж Кодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаної заяви визначаються загальними нормами, зокрема, статтями 160 (щодо форми та змісту позовної заяви) та 167 (щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення) КАС України.
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України, заявником до заяви не додано документ про сплату судового збору. При цьому, заявник згідно із статтею 5 Закону України "Про судовий збір" не звільнений від сплати судового збору.
Згідно із частинами першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що заявник не усунув недоліки заяви, дана заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.
Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного та керуючись статті 7, 132, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони у виконавчому провадженні - повернути заявнику.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала заяву, разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Суддя Я. М. Калинич