23 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/8267/21
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Черноліхова С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів" до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати бездіяльність Офісу Генерального прокурора у наданні інформації на запит від 09 грудня 2020 року;
- зобов'язати відповідача надати інформацію на вказаний запит.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що ним спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" 09 грудня 2020 року було подано в електронному вигляді запит Офісу Генерального прокурора про надання інформації. Жодної відповіді відповідачем в порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації" не направлено.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Громадську організацію "Проти придурків та ідіотів".
Відповідач відзив на позов не направив.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 09 грудня 2020 року позивач разом з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" подав Офісу Генерального прокурора запит на інформацію, а саме: просив повідомити посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка розглядала його звернення від 17 грудня 2019 року № 30 і надати копію матеріалів та документів, отриманих або створених в процесі розгляду вказаного запиту.
Докази надання відповіді на зазначений запит у матеріалах справи відсутні.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на його запит, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до статті 40 Конституції України, держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Положеннями статті 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 2657-XII, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі - Закон № 2939-VІ).
Статтею 1 Закону № 2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями пункту другого частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2939-VІ, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Відповідно до положень статті 13 Закону № 2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з статтею 19 Закону № 2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VІ визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до статті 23 Закону № 2939-VІ, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Із змісту наведених правових норм слідує, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня його отримання. Ненадання такої відповіді є підставою для звернення запитувача до суду.
У матеріалах справи відсутні докази надання відповіді Офісом Генерального прокурора на запит ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 вказаного Кодексу).
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року є протиправною.
Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов'язати Офіс Генерального прокурора розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року в установленому Законом України "Про доступ до публічної інформації" порядку.
З огляду на викладене, а також ураховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ-11, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року.
Зобов'язати Офіс Генерального прокурора розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року в установленому Законом України "Про доступ до публічної інформації" порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов